Методичні орієнтири підготовки студентів інститутів мистецтв

Кому належить ключова роль у становленні освітньої системи?

1. Міністерству освіти

2. ВНЗ

3. фаховим коледжам

4. ЗЗСО

Основними завданнями сучасних освітніх інноваційних процесів є:

1. - перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців мистецького профілю, що дасть змогу задовольнити можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівнів за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити мобільність на ринку праці;

   - формування мережі ВНЗ, яка за формами, програмами, термінами навчання й джерелами фінансування задовольнила б потреби кожної людини та держави вцілому;

2. - підвищення освітнього й культурного рівнів суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;

   - запровадження в системі вищої освіти України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграцію у міжнародне наукове освітнє співтовариство;

3. - пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацією й професіональною досконалістю з іншого;

   - розробка інтегративно-диференційованої моделі мікромоніторингу навчальних закладів, що потребує адекватного теоретичного осмислення.

провідними методами досліджень інноваційних процесів є:

1. - вивчення наукових і науково-педагогічних джерел, які містять інформацію щодо інноваційних процесів, тобто методи, спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формування закономірностей, а саме: аналіз, синтез, індукція і дедукція, логічні методи – метод схожості, відмінності, метод супровідних змін, тощо;

2. - методи емпіричного та математичного дослідження, які безпосередньо спрямовані на об’єкт, що вивчається (спостереження, анкетування, співбесіда, вивчення продуктів діяльності та досвіду, експеримент і дослідна перевірка, статистична обробка досліджуваного матеріалу, методи оцінювання тощо);

3. - структурно-функціональний метод, який передбачає розчленування феномену на складові;

4. - порівняльний метод, що зумовлює можливість зробити висновки щодо ефективності діяльності освітніх систем і тенденцій їх розвитку;

5. - конструктивно-генетичний метод, що пропонує аналіз змін у досліджуваному процесі як у цілому, так і в окремих його складових у просторі та часі;

6. - часткові методи дослідження: аксіоматичний, модернізаторський, парадигмальний, які здатні адекватно підійти до пізнання педагогічних феноменів.

Які є підходи до структурування змісту освіти?

1. системно-цілісний

2. аксіологічний

3. особистісний

4. квазідецентричний

5. технологічний

6. креативно-діяльнісний

7. акмеологічний

системно-цілісний підхід

1. забезпечує дослідження підготовленості майбутнього вчителя музики до виконання інноваційної діяльності у взаємозв’язку структурних елементів і дозволяє конструювати складно організовані об’єкти

2. розкривається через «систему принципів, до яких належать: рівноправність усіх філософських поглядів у межах єдиної гуманістичної системи цінностей (при збереженні різноманітності їх культурних і етнічних особливостей); рівнозначність традицій і творчості, визнання необхідності вивчення і використання учінь минулого і можливості відкриття в теперішньому і майбутньому; екзистенціальна рівність людей, соціокультурний прагматизм замість суперечок про підґрунтя цінностей; діалог замість байдужості чи взаємного заперечення»

3. характеризує суб’єкта як унікальне явище, що передбачає створення відповідних умов для природного процесу саморозвитку та самореалізації майбутнього вчителя музики. Цьому підходу притаманний всебічний гармонічний розвиток майбутнього вчителя, який здійснюється у процесі реалізації індивідуальних особливостей. З позиції особистісного підходу участь майбутнього вчителя в педагогічному процесі повинна бути спрямованою на соціально значущий результат, що забезпечує ефективне набуття художньо-музичних знань, умінь та навичок.

Особистісний підхід

1. характеризує суб’єкта як унікальне явище, що передбачає створення відповідних умов для природного процесу саморозвитку та самореалізації майбутнього вчителя музики. Цьому підходу притаманний всебічний гармонічний розвиток майбутнього вчителя, який здійснюється у процесі реалізації індивідуальних особливостей. Участь майбутнього вчителя в педагогічному процесі повинна бути спрямованою на соціально значущий результат, що забезпечує ефективне набуття художньо-музичних знань, умінь та навичок.

2. забезпечує дослідження підготовленості майбутнього вчителя музики до виконання інноваційної діяльності у взаємозв’язку структурних елементів і дозволяє конструювати складно організовані об’єкти. Цей підхід обумовлює спрямування змісту, форм та методів навчання на підготовку студентів інститутів мистецтв педагогічних університетів до інновацій як системи ціннісних орієнтацій вчителя музики.

3. дозволяє не «підганяти» особистість студента до досконалої моделі, а плавно та обережно здійснювати його індивідуальний розвиток.

Квазідецентричний підхід

1. центр однієї свідомості (музиканта) переміщується до центру свідомості «іншого» (композитора), що є вкрай необхідним для художньо-образного виконання мистецьких творів

2. зорієнтованість на цілеспрямований саморозвиток, на збільшення ступеня його свободи в процесі професійного самовизначення, розширення власних індивідуальних можливостей і сфер їх застосування у виконавській діяльності

3. Процес виконавської підготовки полягає у реалізації індивідуальних особливостей майбутнього фахівця в процесі освоєння основ педагогічної професії

Художньо-музичний образ – це чуттєвий образ, що виражає собою переживання, емоції, оцінки, художні ідеї. Чи так це?

1. Ні

2. Так

технологічний підхід:

1. охоплює інноваційні моделі навчання (викладання та учіння), спрямованого на досягнення учнями чітко визначених стандартів оволодіння знаннями на основі модифікації репродуктивної діяльності; з іншого стосується розробки моделей, в яких за мету навчання ставиться розвиток можливостей учнів у процесі самостійного засвоювання нового досвіду (орієнтація на вироблення нових знань, способів діяльності та розуміння своєї сутності)

2. базисною структурою є єдність та співвідношення протилежних модальностей «Я» та «не-Я». Важливою властивістю такого інтрасуб’єктивного відношення у структурі майбутнього вчителя музики є момент , коли центр однієї свідомості (музиканта) переміщується до центру свідомості «іншого» (композитора), що є вкрай необхідним для художньо-образного виконання мистецьких творів

3. підхід спрямований на особистісно зорієнтовану освіту, що дозволяє розкрити специфіку суб’єктної природи мистецьких процесів та зумовлює визначення позиції майбутнього вчителя як суб’єкта педагогічної діяльності, здатного до конструювання процесів трансляції соціально значущого досвіду людства, творчого саморозвитку, професійної саморегуляції, підвищення власного креативного потенціалу

креативно-діяльнісний підхід

1. вимагає від педагога спеціальних зусиль, спрямованих на скрупульозний підбір і організацію креативної діяльності студентів спрямовану на самопізнання, що дозволить, у свою чергу, передбачити вироблення у них умінь цілеспрямовано планувати, організовувати, регулювати, контролювати, аналізувати й оцінювати результативність творчої роботи

2. охоплює інноваційні моделі навчання (викладання та учіння), спрямованого на досягнення учнями чітко визначених стандартів оволодіння знаннями на основі модифікації репродуктивної діяльності; з іншого стосується розробки моделей, в яких за мету навчання ставиться розвиток можливостей учнів у процесі самостійного засвоювання нового досвіду (орієнтація на вироблення нових знань, способів діяльності та розуміння своєї сутності)

3. спонукає до орієнтації мети, змісту, форм та методів навчання на творчий розвиток особистості, адже творче зростання фахівця знаходиться у прямій залежності від постійного вироблення у нього навичок практичної діяльності, котрі активно розвиваються у процесі продуктивних систематичних занять

акмеологічний розвиток

1. Сутність підходу полягає у комплексному дослідженні цілісності суб’єкта, котрий проходить ступінь зрілості, «коли його індивідуальні, особистісні та суб’єктно-діяльнісні характеристики вивчаються у єдності, в усіх взаємозв’язках, з метою сприяння досягнення ним вищих рівнів розвитку»

2. спрямовує особистість на професійне зростання протягом всього життя, тим самим забезпечуючи самореалізацію особистості вчителя, професійний творчий саморозвиток, що дає поштовх для подальшої оптимізації фахової підготовки майбутніх учителів музики

3. підхід вимагає від педагога спеціальних зусиль, спрямованих на скрупульозний підбір і організацію креативної діяльності студентів спрямовану на самопізнання, що дозволить, у свою чергу, передбачити вироблення у них умінь цілеспрямовано планувати, організовувати, регулювати, контролювати, аналізувати й оцінювати результативність творчої роботи