Лабіринти української мови

Ти можеш скласти це з речень, які пов'язані між собою за змістом. Можеш визначити тему і головну думку, дібрати заголовок до нього. Що це?

Подумай, не ломися без пуття

в незамкнуті самими нами двері.

звичайне слово - спосіб відбиття

малюнків, літер, знаків на папері.

Читатимеш назад - скажу зарані -

уже постане представник народу,

який живе в Туреччині, в Ірані,

на території Близького Сходу.

Відгадуй. Не здавайсь ні в якім разі!

Відповідь запиши у ту страву, яка чекає на столі.

З бурячка і барабольки,

Капустини і квасольки

Наварили і їмо!

Ще сметани додамо!

А відгадай-но: що я таке?

Всі хочуть, як народиться дитина,

щоб я було красиве і дзвінке,

бо носить все життя мене людина.

З однієї ми родини

від Андрія до Ярини.

Як по одному, самі,

ми буваємо німі,

хоч і маєм різні назви.

Певним станемо рядком -

заговоримо ладком.

Ми - писемності основа.

А без нас ніхто ні слова!

Що це таке?

У нім – трилітери, та ба –

іде по ньому молотьба.

А прочитай з кінця – і вмить

почне тобі мишей ловить.

Іще одна загадочка для вас:

прикметник означа найвищий клас,

споріднений з іменником співзвучним.

Лиш Й на К в кінці змініть – і враз

ви познайомитесь з маленьким учнем,

який не ходить ще і в другий клас.

Який прикметник і який іменник?

Він після речення, цитати

вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

а сам ні пари з уст – мовчок.

Що це таке?

Завжди можу стати в пригоді,

моїх вам порад не злічить.

І кажуть про мене в народі:

"Мовчить, а сто дурнів навчить".

Що це таке?

Коли твір якийсь готую,

різні речення пишу,

щось, буває, я цитую,

мову вводячи чужу.

Але, любий мій читачу,

як для вас її позначу?

Тут уже не допоможуть

ані коми, ні крапки,

у пригоді стати можуть –

здогадались ви?

Маленька, менша від мачини,

ні з ким не стану на борню.

А при читання, коли треба,

й людини мову зупиню.

Що це таке?

Злита з хвостиком ця крапка,

невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься?

Я такий же, як знак розділовий,

і відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я –

зразу стану потрібним і я.

Нумо трішечки напруги, ось вам і подробиці:

перше тут – предмет, а друге –

що з предметом робиться.

Як би речення словами

не були заплутані,

досить легко ми їх з вами

визначимо в реченні.

Хто вони?

Що за знак – стрункий, мов спис,

він над крапкою завис,

спонука до поклику.

Хто ж бо він?

Кругла куля непроста,

голуба, велика:

без будинків там міста, без води там ріки;

без людей і без землі

і шляхи і гори, і моря, і взагалі

всі земні простори.

Що це таке?

До мене можна з річки доплести,

мене дівчина може заплести,

дід як знаряддя – на плечі нести.

Що за слово?

Ти можеш скласти його зі звуків. Воно щось означає: назву предмета, ознаки, дії тошо. Що це?

Як станеш на просторі ти,

скажи, що це за диво:

і видно край, але дійти

до нього неможливо.

Слово-відповідь запиши на взутті, яке в огні гнеться, а з ніг не скидається.