"Квіткова симфонія"

Квітень жовту фарбу взяв,
моріжок розмалював,
і з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти.

Із перлин разочок,
зелений листочок.
Аромат духмяний
тішить ліс весняний.

Перша квіточка весняна
тихо під сніжком куняла.
Дмухнув вітерець тепленький,
і з’явився цвіт біленький.

Із малої цибулини
виріс весняної днини,
до нарциса привітався
та на грядці запишався.

Фіолетові фіранки
у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
весну люблять зустрічати.

Я найперша зацвітаю
Синім цвітом серед гаю,
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.

Жовтенька голівонька,
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька?

Блакитні оченята

Із жита виглядають.

Хоч квіточки ці люблять,

Та з поля виганяють.

Ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм.

Маєм гарні сині очки,

Називаємось...

Запалали в чистім полі,

наче галстуки червоні.

То палає в полі так польовий червоний…

На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовтні вії

Та чомусь воно не гріє.

Що за квіточка пахуча:

Хоч червона, та колюча?