Художні засоби у повісті І.Нечуя - Левицького " Кайдашева сім'я"

Іван Нечуй-Левицький... За своє життя він написав багато творів, найвідомішими стали «Кайдашева сім’я», «Маруся Богуславка» і «Микола Джеря». Проте наприкінці 1890-х Левицький втратив популярність. Він жив у бідності та помер у київській богадільні.

«Українська природа, в сліпучо-яскравих барвах показана Гоголем, – пише О. І. Білецький, – здавна була предметом захопленого славослов’я мандрівників, але вперше в особі Нечуя-Левицького вона знайшла спостерігача-живописця, у якого захоплення не заважало топографічній точності».

Роль художніх засобів у повісті надзвичайно велика. Художні засоби надають твору яскравість, підсилюють емоційний вплив, привертають увагу читача до висловів.

В довгому покрученому яру; здорові загорілі жилаві руки; густі дрібні зморшки; обидва довгообразі й русяві - цей художній засіб називається .....

«Кайдашева сім’я» з погляду «на високо-артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства» (І. Франко).

«Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних звичаїв, народного життя!» (М. Коцюбинський).

На всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави;

В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла;

Зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями;

Здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканка, гарно побгалась складками, позападала в вузькі долини тисячами оборок та жмутів - це ......

«Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору…, як «Кайдашева сім’я» Нечуя» (М. Рильський).

Розбити глека (горщика, макітру) – 1) сильно посваритися, порушити, розірвати дружні відносини. 2) Порвати сімейні узи, розлучитися.

Мається на увазі, що між декількома особами, які перебували до цього в дружніх, родинних відносинах, відбулася раптова сварка, що призвела до розриву відносин (люди перестали спілкуватися між собою, почали ворогувати).

пишно горів вечірній світ сонця; дзвінкий гук задрижав і розлився по селі на всі долини; над лісом розлився дивний спокій - це.......

Кайдашиха спала собі гарненько на печі та викачувалась. Полум’я тріщало в печі, окріп булькотів, а вона потягалась на печі в теплій постелі, думаючи, що невістка варить обід на всіх. Вже стало розвиднятись, Кайдашиха злізла з печі, глянула в піч і вгляділа двоє маленьких горнят.

— Що це ти, Мотре, вариш у тих горнятах? — спитала вона.

— Борщ та кашу, — одказала Мотря.

— Нащо ж ти приставила страву в таких маленьких горнятках? Сьогодні ж не п’ятниця: і батько буде обідати.

— Буде обідать, як ви наварите, бо я на вас усіх не буду більше варити. Я вам нічим не догоджу. Варіть самі собі, одначе ви вчились в панів.

В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе кричало десять бабів разом, вхопившись за коси. Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило: гвалт, гвалт! Ринка, вся промочена салом, зайнялась. Сало загуло й підняло здоровий огняний язик. лизнуло челюсті і загуло вітром в комині.

Кайдашиха обернулась, глянула на вогнене море в челюстях, вихопила з печі ринку і накрила її ганчіркою. Ринка погасла, а по хаті пішов такий чад, такий смердючий дим, що Кайдашиха закашляла.

Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить - це.......

«Кайдашева сім’я» — це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі непривабливі риси нашої національної вдачі, які існують поза часом. Україна XXI ст. залишається схожою на «Кайдашеву сім’ю» (В. Панченко).

Наші предки вірували в силу магічних символів і оберегів.Тому майже всі речі, які оточували людину, були просякнуті символізмом. Одні були оберегами для людини, а інші для оселі. Символами — оберегами могли бути декоративні семантичні зображення в оздобленні прикрас, одягу, кухонного начиння, зброї або ж обереговий смисл несла сама форма предмету та його метод виготовлення. Одним із таких потужних оберегів була і є підкова.

Правила вивішування підкови

Є два способи вивішування підкови: ріжками донизу або вгору, усе залежить від конкретної мети.

Якщо підкова висить ріжками до неба — це є своєрідною чашею достатку, яка буде притягувати в дім космічну благодатну енергію, наповнювати його добробутом і багатством. Також таке розташування вважається більше атакувальним символом. Підкова буде захищати від чорних ворожих помислів, нейтралізувати негатив сусідів і перехожих, а також злобу всіх вхожих до оселі.

Вивішувати підкову ріжками до землі можна тільки в тій хаті, де вже вдосталь накопичена стабільна добра енергетика, нейтралізовано зовнішню і внутрішню небезпеки. Така чиста енергія буде не назбируватись, а благодатно виливатися на мешканців оселі, циркулюючи всередині житла з новою силою. Навіть непроханих гостей ця енергія буде примушувати мислити позитивно.

https://ocnt.com.ua/pidkova-symvol-shhastya-ta-oberig/

Гроші втікали до шинкаря - це.....

Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця. ...брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем. ...як ходить, то неначе решетом горох точить... Як бог дасть, то і в калюжі втопишся. ...на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

... наговорив синам сім мішків гречаної вовни... Вже той каторжний горб сидить мені отут у печінках.

"...подивився навсібіч, а вся Україна нині – Кайдашева сім’я"

(Олексій Кононенко)

Мелашка «виплакала всі сльози, що зібрались за всі жнива , і полила ними материн садок» - це....

Автор у повісті вживає дуже багато прислів’їв і приказок. Так, старий Кайдаш говорить до Карпа: «В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить»; «Хоч між дровами, аби з чорними бровами»,- говорить Лаврін до матері прислів’ям і цим натякає на свою закоханість у Мелашку. У нього зустрічаємо ще таку приказку: «Не питай старого, а питай бувалого».Улесливість Кайдашихи підкреслюється прислів’ям, зверненим до Мотрі в час сватання: «Щоб ти була здорова, як вода, щоб цвіла, як рожа…». «Нащо тобі заглядати в наші горшки?» - говорить Кайдашиха до баби Палажки, використовуючи приказку. Щоб розважити і заспокоїти Мелашку, стара Балашиха наводить таку приказку: «Дівка, як верба: де посади, то прийметься».

У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю…» Мати Мелашки, стара Балашиха, розглядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами народної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла».

Нечуй-Левицький використовує і такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха - люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».