Безбар'єрність

Молодець!

Ти успішно пройшов усі рівні та знайшов ключі.

Отже, тепер ти знаєш багато чого про Безбар'єрність, але це ще не все. Рекомендую ознайомитись із Довідником від Олени Зеленської на сайті Довідник безбар’єрності — Без бар'єрів (bf.in.ua)

Пам'ятай, що ми всі Різні та Рівні.

День "білої тростини"

Рівноправ’я та інтеграція — головний посил цього дня. Тому всі заходи, які плануються до 15 жовтня, спрямовані на підвищення розуміння того, з якими проблемами стикаються люди з порушенням зору і що ми можемо зробити, аби простір, інформація та послуги були доступними для них.

Коли настає день "білої тростини"?

Прояв емпатії та доброзичливого ставлення — це важливо й потрібно, але інколи ми можемо несвідомо додавати висловленню зайвого емоційного забарвлення. Наприклад, часто у медіа можна побачити формулювання «жертва домашнього насильства», хоча коректніше було б писати «постраждала від домашнього насильства». Інший приклад — «людина, що страждає на психічний розлад»: існують такі види психічних порушень, з якими люди живуть упродовж усього свого життя, але це не означає, що їхнє життя перетворюється на суцільні муки. Людина може проходити терапію, як медичну, так і у фахівця, вона просто живе з таким діагнозом так само, як і інші люди. Тому замість «страждає» ми говоримо «має», «живе», — «людина, яка має інвалідність».

То як правильно: "Людина, яка страждає психічними порушеннями" чи "Людина, яка має психічні порушення".

Переписати речення так само як і я!!!

Дотримуйтеся принципу «спочатку людина»!

Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.

Уявіть, що Ви пишете статтю, у якій розповідаєте про людину з обмеженими можливостями. Оберіть один із варіантів, який буде відповідати принципу "Спочатку людина". Це і буде ключ.

Людина, яка страждає інвалідністю

Інвалід

Людина з інвалідністю

Обмежена людина

Як допомогти дитині у тривожній ситуації
Діти дуже чітко відчувають тривогу, паніку та страх своїх батьків. Щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей, у Міністерстві охорони здоров’я України пропонують дотримуватися таких рекомендацій:

1. Говоріть із дитиною про те, що вона відчуває, обговорюйте емоції. Поясніть, що страх перед невідомим – це нормально.

2. Будьте поруч. Дитина має відчувати вашу підтримку. В ситуації, коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч – дитина, яка просто не розуміє, що відбувається. Намагайтеся опанувати себе.

3. Обговоріть разом можливий план дій. Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації, складіть план.

4. Зробіть щось разом. Спробуйте почитати чи послухати книги з дитиною, помалювати, поспівати – у спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.

5. Контролюйте себе. Основна допомога дитині – ваш самоконтроль. Коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та вгамовувати паніку.

Важливо! У дитини має бути своя «тривожна валізка». Покладіть всередину інформацію зі своїми контактами, а також занотовані медичні дані: про групу крові, можливі алергічні реакції та медичні стани дитини. Підпишіть одяг, в якому буде малюк.

Ключем будуть два слова (писати з великої літери та без лапок), що означають те, що має бути в кожної дитина.

Інклюзія в освіті

У всіх випадках, коли це тільки можливо, усі діти мають навчатися разом. Звісно, всі діти різні: комусь легше дається один матеріал, комусь — інший, у когось може бути дефіцит уваги, а в когось труднощі з пересуванням. Інклюзія в освіті передбачає, що, попри певні життєві обставини, в яких опиняється дитина, у неї має бути можливість і доступ до якісної освіти й підтримка з боку вчителів.

Дуже важливо показувати дітям різноманіття нашого світу змалечку. Діти, які зростають із розумінням, що всі люди різні, але мають рівні можливості, у подальшому так само із розумінням та прийняттям ставляться до інших. А це зменшує ризики дискримінації та негативного ставлення до людей, які відрізняються за якимись ознаками, вже у дорослому житті.

Ключ - це перші три слова у статті.

Як правильно?

Не знаючи конкретного діагнозу, люди можуть говорити «психічно хворий» або ще грубіше: «псих», «ненормальний» чи «неакдеватний». Але ці слова неприйнятні для опису психічного стану людини, бо звучать і використовуються як лайка.

Раніше дуже поширеним було використання терміну «проблеми психічного здоров’я». Проте не бажано вживати цей вислів «люди з проблемами…» відносно будь-якої групи. Бо таким чином ми одразу тавруємо людей як таких, в яких не все гаразд, в яких є проблеми.

Не варто також говорити, що «люди страждають на психологічні розлади». Страждання — це філософська категорія, яка не має нічого спільного з тими чи іншими фізичними станами. Людина може бути абсолютно здоровою і страждати, а може мати якийсь розлад або діагноз і бути щасливою. Визначати душевний стан людини за ознакою діагнозу — неприпустимо. Якщо ви близькі з людиною, краще запитати в неї, що робить її щасливою або спричиняє страждання чи дискомфорт, але точно не клеймувати тими чи іншими станами на власний розсуд. А співчувати людині виключно з причини своїх особистих уявлень про її «ненормальність» — принизливо і негідно.

Тому, знаючи, як говорити неправильно, оберіть один із варіантів, що не буде нікого ображати (це і буде Ваш ключ):

Людина, яка страждає на психічні розлади

Людина із розумовими відхиленнями

Людина з розумовими або інтелектуальними психічними порушеннями

Людина з проблемами психічного здоров’я

Людям, які користуються колісним кріслом часто допомагають випадкові перехожі, тому що цей інфраструктурний об'єкт, який допомагає пересуватися містом, роблять неякісно.

Про, який інфраструктурний об'єкт іде мова?

І не говори "Інвалідне крісло", це є неетичним (вказуєш, що цим кріслом користується "інвалід"). Правильно вживати "Крісло колісне".

Ти нічого незамітив на вчительському кріслі?

Толерантність — повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості.

Бути толерантним не означає поступатися, потурати чи проявляти свою поблажливість і відмовлятися від якихось своїх переконань. Бути толерантним — це безконфліктно визнавати право людей відрізнятися, дотримуватися своїх переконань і визнавати таке право за іншими. Бути толерантним — це відмовитися від догматизму й абсолютизму і не нав’язувати свої погляди іншим людям. Бути толерантним — це сприяти утвердженню прав людини та демократії в нашому світі.

Що для тебе є толерантністю?

Тобі нехочеться подивитися щось по телевізору?

Ця мова є розповсюдженою у світі. Нею розмовляють вдови в австралійських племенах після смерті чоловіків (всього на 1 рік). Але частіше нею розмовляють люди з вадами слуху. Вона непоступається можливостями звуковим мовам, хоча соціально має нижчий статус.

Щож це за мова?

"Дітдомовець" таврує тих дітей, які виростають у дитячих будинках, нібито це якось визначає їхнє подальше життя. Слово «сирітка» несе в собі зневажливе та зверхнє ставлення до дитини, чиї батьки померли або загинули. Крім того, інколи воно використовується на позначення соціального сирітства, коли батьки живі, але відмовилися від дитини. Але для цього є коректний термін «дитина, позбавлена батьківського піклування». Правильно сказати дитина сирота або просто дитина.

О, а я забув навіть спитати, як тебе звати і навіщо листки приліплені до стіни?

Людину з порушеннями зору не варто хапати за руку, намагаючись провести вулицею, бо це – втручання в її особистий простір. Натомість можна запропонувати допомогу, і якщо людина погодиться, запитати, як саме ви можете це зробити.

По-перше, потрібно уточнити, якого боку вам краще стати, а далі зігнути руку, – незряча людина візьме її вище ліктя.

Якщо ви гуляєте вулицею, попереджайте про перешкоди, що попереду: зупиняйтесь перед ними і озвучуйте, що і де розташовано.

Перед сходами треба уточнити, куди вони ведуть – вниз чи вгору. І звісно ж, якщо хтось приєднався до вас під час супроводу, скажіть про це людині.

Ти колись допомагав людині з поганим зором? Може згадаєш щось про неї?

Підказка на згорнутому екрані над дошкою.

Суфікс «-іст» некоректний і з лінгвістичної, і з етичної точки зору. Він з’явився в російській мові у радянські часи, коли за одностатеві стосунки чоловіків могли ув’язнити. Крім того, він вказує на медичні причини і має походження з радянської психіатрії. Тобто, коли ми кажемо «гомосексуаліст», ми вказуємо на те, що любов людини до людини своєї статі — це захворювання. Звісно, багато людей використовують слово «гомосексуаліст» сьогодні, навіть не підозрюючи про його витоки й зневажливий підтекст. Але коректно буде говорити саме «гомосексуал» (так перекладається з англійської — homosexual) або «гей». Слово ж «голубий» є грубою образою, представники ЛГБТ не асоціюють себе з цим кольором. І от іще цікавий факт: в ЛГБТ-прапорі насправді не 7, а 6 кольорів. І якраз блакитного в ньому і немає.

Вже скоро вихід, подивись на мапу світу.