16.01.2022

561

0

Навчальна технологія «Шкільна газета»

Джерело. Ні, там на посиланні не цей самий текст, там ідея! І приклад того, що таке форум, обговорення. Це місце, де люди можуть знаходити нові ідеї, що народжуються тоді, коли їх загальний досвід – досвід кожного учасника розмови – підключається до вирішення певної проблеми. А пропонована навчальна технологія виглядає так:

0201lha0-97c8-940x542.png

І тепер вже по елементах розглядаємо кожну складову схеми.

  1. Учень

Так, це головний елемент схеми, від нього треба починати. А хіба не з газети? Ну от в цьому і полягає головна ідея чи відмінність, принцип. Нам що потрібно – газета як така чи навчений юний громадянин? Бо писати в газету (може в форум чи блог) - це вміння саме сучасного громадянина, якого має виховувати НУШ.

  1. Пост

А це текст, що його юний журналіст, так би мовити, знаходить в своїй душі і в своєму баченні життя. Ну все по-справжньому. Саме в цьому полягає сенс пропонованої технології, бо писати правильно, без помилок, навчають на уроках мови. А де навчають мати свою точку зору і про неї казати вголос? А от саме тут, в класному форумі і шкільній газеті. Навчають практично, зауважте.

А #тема – то, звісно, напрямок, розділ, структуризація інформаційного поля.

  1. Форум класу

Мабуть, це Фейсбук-група? Скоріше за все саме так. Наприклад 8Б-21-22. Восьмий в 21-22 навчальному роках. Першого вересня перейменуємо на 9Б-22-23. І, між іншим, побачимо, що не так вже й далеко нам до закінчення навчання у школі?

А батьки тут пишуть? А чого ж ні? І педагоги? Ну, як хочуть і є що сказати, то будь ласка. Предметники? А хто модератор? Мабуть, це питання до ради класу, так же? Ні, що адмін педагог, то зрозуміло, але ж є ще модератори.

  1. Редактор

Це член редакції. Яка ж газета без редакції, а яка ж редакція без відділів. Відомо, що стратегічне завдання редактора – це виховати для газети авторів. Ну і сам, звісно, він має писати, рухати певну тему, але сьогодні нас цікавлять початківці, визначаємось, як з ними треба працювати.

  1. Доопрацюванния

Звісно, не кожен пост може відразу стати матеріалом на полосу шкільної газети. Ні, з часом, будемо сподіватись, досвідчені журналісти 10 чи й 11 класу зможуть працювати й так. Але в восьмому їм ще треба буде з редактором свій творчий стиль вдосконалювати.

  1. Матеріал

Це авторський текст, підписаний прізвищем юного журналіста. В певній темі і в певному форматі. Редактор ставить його на полосі газети.

  1. Шкільна газета

От, нарешті, дістались і газети. Ясно, що вона сьогодні не паперова. Яка саме, то в кожній школі буде по-своєму. Ну, може так.

  1. Класний керівник

Щоб ми не казали про таланти, а будь-якому таланту треба ж навчатись. А класний керівник процес навчання якось координує. Чи організує? Чи контролює?

Так, тут треба подумати саме йому, а не нам. Наше діло запропонувати схему, а вже як вона буде працювати в вашому – так, так, саме в вашому – класі, то вже від вас залежить.

  1. Навчання

Мабуть, на дисертацію для будь-якої кафедри, правда? Ну тоді облишимо. Означили дві книжки для читання (зелена й синя) – і пішли далі. Бо ми ж не університет, ми клас пересічної школи, в якому діти мають навчитись писати в газету. Всі. Ну, принаймні, спробувати мають всі. А як хто й книжки заходиться читати, то йому побажаємо успіху – він на правильному шляху і обов’язково навчиться. Вже без нас.

  1. Учнівська журналістика

Так, головний робочий майданчик. Тут дискутуємо, ділимось досвідом, розгортаємо перспективи – працюємо. Ми ж з тут починали. Ну от сюди і повертаємось.

Х. Що далі?

То ж були нумеровані елементи схеми, а зараз вже вони скінчились. І постає питання про технологію впровадження технології. Або по-простому, що ж робити Пересічному Педагогу (Петру Петренко?), як йому видалась справа загалом-то цікавою…

Так, звісно ж, ані газети, ані, навіть, Фейсбук-сторінки в його школи нема, то і зробити нічого не можна. Ні, можна, є відповідна технологія (можна змінювати, звісно):

А. Показуємо статтю колегам, шукаємо двох-трьох зацікавлених. ПП2, ПП3…

Б. Йдемо до заступника директора з виховної роботи, агітуємо за початок руху в потрібному напрямі.

В. Запроваджуємо НАВЧАЛЬНУ – саме так – Фейсбук-сторінку рідної школи. Бо для офіційної потрібен наказ директора, а навчальних може кожен запускати хоч з десяток. Ви будете сміятись, але власне ця операція займає не більше однієї (!) хвилини. Це не жарт, чиста правда, то що ж тут вагатись!

Г. Запускаємо з колегами-ПП-спільниками на новенькій сторінці групи для кожного класу.

Д. Відкриваємо на Хвилі тему «Краматорськ. Школа №2». Ну, це я для прикладу даю назву, а як хто зголоситься, то ми її змінимо – і в цьому тексті, і на Хвилі. І тоді побачимо, як воно запрацює на першому етапі. А далі вже будемо думати про власне газету. Нагадаю, тут головне не в газеті, а в учні, щоб його навчити, кожного. Ні, ну колись таки дістанемось і цієї мети, але ж не відразу. Покроково, без поспіху, домовились?


В перший день було 130 переглядів цього тексту. А на Хвилі побувало десять читачів і троє подивились на "Краматорськ. Школа №2". Такі реалії.

А коли переглядів тексту стало 360, то на Хвилі картина була така:

0201lurw-b7b6-940x607.png

І є ще один лайк. Але педагога, що хотів би спробувати так працювати, поки що нема. Не знайшовся. І питання впало у летаргію... Ну, текст же залишається, буде зростати, хоч повільно, але зростати кількість переглядів. Відтак є надія, що хтось колись цю пропозицію зреалізує.

Інші публікації цього автора
Етос: теорія
16 січня
88

Навчальна технологія «Шкільна газета»

16 січня
560