Вірш учасника «Баланчук Ольга Віталіївна» від проходження конкурсу

Пам’яті Шевченка

Степи, озера, ріки і поля,

гаї, блакитне небо, ти і я.

Шевченкові слова пригадую я знов –

про Батьківщині рідну і палку любов.

Славетний цей пророк колись нас закликав,

щоб кожен з нас за правду воював

та ось настали знов важкі часи,

коли у бій ідуть наші сини.

А чи не правудук він колись писав:

щоб люд наш не згинався, а повстав.

щоб сестри наші в наймах не сивіли,

щоб через владу ріки крові ми не лили?

Нехай навіки будуть ті святі слова, 

щоб не цурались ми свого гнізда, 

щоб той садок вишневий, спів соловейка і дівчат,

лунав щасливо, а не від болю і утрат.