Вірш учасника «Коцан Максим Данилович» від проходження конкурсу

Кобзар

Цю книжку ще прапрадід мій читав,

    Не раз над нею плакала бабуся

 Частенько і татусь її гортав,

 Тепер із неї я життя учуся.

       Старий «Кобзар»  у мене на столі,

                     Пожовклі сторінки чимало промовляють :

         Ось в гайдамаки йдуть старі й малі,

   Он козаки в походи вирушають.

  А ось під тином плаче сирота,

  А ген козак на чужину рушає,

А далі Катерину з немовлям

   Із дому рідний батько виганяє.

         Уся історія Вкраїни в цих словах,

  Нещасна доля, що її спіткала.

          Та кличе всіх кайдани рвать Тарас,

         Щоб воля в рідну землю завітала.