Підтримайте учасника у розіграші книг «Дитячий Кобзар» до Дня народження Тараса Шевченка. Голосуйте та поширюйте серед друзів в соціальних мережах.
Вмиваємось сонцем,
Втираємось вітром.
Не знаємо – хто ми,
Чиї ми діти?!
Я намалюю хмару,
Приліплю до неї дощ.
Ти спитаєш: “Навіщо це треба?
А може це не всерйоз?”
Не зрозуміли люди.
Дивакувати світ…
Нас ніхто не згадає
Через мільйони літ.
Вивчаєм десятки мов
І правила етикету.
В душі нашій лиш стерня,
Згнивши, зів'яли квіти.
Зализані рани душевні
Лікуємо в психіатра,
А зрозуміти не хочемо:
У кожного – своя правда.
Залізти в чужі думки,
Чи просто поїсти каші.
Так важко сказати:”Прости!”,
І сподіватись на краще.
А може вмитись дощем,
Підставити сонцю руки
І, посміхнувшись усім лицем,
Замружити очі від вітру.