Вірш учасника «Товстенко Олександра Олександрівна» від проходження конкурсу

Це місто потребує змін

Від вічної суєти міста
Я сховаюся у тишині,
Там, де дорога терниста,
Там, де спокійно мені.
Ніхто мене не зрозуміє,
Всі в гонитві за чимось вагомим.
А ось тут моє серденько мліє,
Не відчуває тривоги.
Цей ліс живе своїм життям,
Піключуючись за всіх хто в ньому.
Схвильований передчуттям,
Я не хочу вертитись додому.
Я втомився від людських турбот,
Від постійного браку часу,
Де звикли до перешкод
І тепер їх це не вразить.
Всі постійно кудись поспішають,
Залежать від думки інших,
І навіть про себе не дбають,
Бажають грошей побільше.
Заздрість панує в світі,
Про щирість забули усі.
Пороками оповиті,
Бояться своєї душі.
Я не хочу їх розуміти,
Кожен сам обирає свій шлях.
Не дозволю собі я згоріти,
Переборовши найбільший страх.
Ліс мене надихає
Своїм гучним мовчанням.
Я дивлюся на небо безкрає
І чую струмочка дзюрчання.
Розповість мені вітер новини,
Приховавши якісь дрібниці:
"це місто потребує зміни,
Розкриття людської таємниці."
Але поки мені невідомі 
всі загадки Всесвіту,
Я в гармонії з  природою
Роблю цей крок..і пропадаю безвісти.