Вірш учасника «Линник Кароліна Петрівна» від проходження конкурсу

Коріння мого роду

Великого роду козацького

Онука народилась нівроку,

Мені б так хотілось сказати,

Якби не було 37 року.

Цього нещасливого року

В нас зникла остання надія

Дізнатися правду від діда Прокопа

Про славний наш рід Єремія.

Бо дід наш Прокіп за пляшку вівса

Випасав «соловецьких тюленів».

Нема на могилі у нього хреста:

«Спасибі за все вам, радянська система».

Одне нам, нащадкам, відомо напевне,

Що дід Єремія був сильний козак.

Він нашому «батькові», славному Хмелю,

Служив за Вкраїну, не за гроші, а так.

Але в моїх венах не тільки козацька,

А ще й елінська є крапля крові.

Спасибі і предкам моїм залихвацьким,

Що «руно золотаве» знайшли на землі.

І прадід Касьян з цього давнього роду

Село заснував, його рід ще живий.

І дружину його за прекрасную вроду

Клеопатрою звали і дід, і малі.

А дід Христофор, той все дбав про сім’ю,

Але – 41- й і всі за Вітчизну…

Загинув на річці Молочній в бою,

У першім бою, і слава їм вічна.

До народження сина кілька днів не дожив

І турботи злягли на плечі Марії.

Честі батька син не зганьбив,

Втілив в життя його давню мрію.

Зоотехніком став, його син, ще й яким!

Я про нього в газетах читаю,

Я люблю дідуся і пишаюся ним,

Їм з бабусею щастя бажаю.

І в родині моїй

Є учитель і шофер,

А я лікарем стати бажаю.

Прабабусю Марія, ти за мене радій,

Це ж я мрію твою здійсняю.

Я дуже кохаю сім’ю свою,

Слова я батьків пам’ятаю:

«Щоб щасливою бути в житті,

Беззавітно Вітчизну кохай!»

І уся ця велика родина

Мене надихає на те,

Що і люблю свою Батьківщину,

Україно! Я готова для тебе на все!