Вірш учасника «Козяр Валерія» від проходження конкурсу

Підтримайте учасника у розіграші книг «Дитячий Кобзар» до Дня народження Тараса Шевченка. Голосуйте та поширюйте серед друзів в соціальних мережах.

Вірш учасника:

Яка гірка буває доля, її не змінити.

Щоб далі жити. треба любити…

***

Зацвітає калина у степу широкім,

Іде собі дівчина шляхом одиноким.

Іде, іде та й питає «Де ти, мій Іване?

Милий, славний козаченько, я – твоя кохана.»

Нахилилась до дівчини червона калина:

«Бачила я твого Івана біля старого млина.

Він спинився з козаками. Поїли, поспали,

А ввечері їх зловили – поляки напали.

Прив’язали до дерева, почали питати,

Але жоден козаченько не хотів казати.

Все було даремно, ляхи катували,

Було дуже темно – козаки втікали.

Біг Іван позаду та спинивсь казати:

«Україно рідна, ненько моя, мати.

Дякую за все тобі: за силу, за волю.

Буду Бога я благати, щоб допоміг врятувати.

Дівчину любую мою…» Не встиг Іван сказати,

Бо ляхи спіймали» Дівчина почала ридати.

І хоч як вона благала Івана себе берегти,

Все одно не зміг дожити до народження дочки.