Вірш учасника «Божко Марія Миколаївна» від проходження конкурсу

Славетний Кобзар України

Було це Бог зна, як давно:

Тоді ще не було кіно,

Ніхто не знав про інтернет

І не створили ще ракет.

В хатині – мазанці старій

На світ з’явивсь кріпацький син.

В сім’ї великій він зростав,

Батька і матір шанував.

Та далі чорнеє крило

Усе змело – мов не було!

Померла мати, а за ній

Пішов і батько в світ тіней.

Брати і сестри, хто куди,

Втекли від горя до біди.

Щоб якось собі раду дать,

Став хлопчик вчитись малювать.

А потім, наче крик душі,

У світ прийшли його вірші.

Писав про Бога, про сім’ю, про долю зламану свою,

Про Україну своїх мрій,

Про купу втрачених надій.

Кріпацький біль, світ панських прав

В своїх віршах він описав,

Красу природи і душі…

Його прославили вірші.

Ви, мабуть, здогадались враз,

Що звали хлопчика – Тарас.

Тарас Шевченко – це ім’я

В країні кожна зна сім’я,

А завдяки його віршам

Про Україну світ узнав.