Вірш учасника «Черкашина Катерина Сергіївна» від проходження конкурсу

На горі Чернечій

На горі Чернечій, над Дніпром широким

Величаво ти стоїш, озираєш оком:

Як живуть міста і села, ураїнці-браття,

Як плекають Україну, скільки в них завзяття.

Чи достатньо сил і духу ворогоів збороти,

Щоб навчити їх назавжди не встромляти носа,

Не чіпати українців, Україну-неньку,

Бо інакше доведеться каятись тихенько.

І на весь світ заявляти, що були неправі,

Що державу Україну кривдити не в праві.

Так воно і буде, так воно і стане,

Бо Шевченковий нащадок ціну волі знає.

Знає достеменно ворогів й хто браття,

Хто бажає щастя, а хто шле прокляття.

Покарає вдосталь, знищить “чорну силу”

І звитягою прославить неньку-Україну.

Тож інакше буть не може, бо хороший вчитель

Був і є на Україні та й у всьому світі.

Є у кого вчитися, є чому навчатися –

“Кобзарем” священним щодня керуватися.