Вірш учасника «Ярова Софія Сергіївна» від проходження конкурсу

Ніжне сонце весняне збиралось на спокій ,

Тільки вітер – бешкетник ніяк не вщухав ,

Ми на лавці сиділи  удвох одиноко.

Лихо поруч було , та ніхто те не знав .

Ти сказала , що нині весна дуже рання

« Незабаром і літо , -  промовила я .

Хіба знала  , що бачу тебе я востаннє

І , що літо без тебе зустріне сім я.

Вітер бився об лавку і носився по полю.

Його б нам відключить, та де взяти  такий пульт

Час спливав дуже швидко, до крику , до болю ,

Попереду безвихідь і туга – інсульт.

Задихаюсь безсиллям впливати на долю.

Безнадія і відчай . Життя в вічності – мить .

І нема вороття . Ти прости мене , Мамо

Відлік часу без тебе пішов…… Як болить……