Вірш учасника «Качур Олександр Олександрович» від проходження конкурсу

Хлопчик жив у селі. Змалку

Ліс любив, садочок… Зранку

Біг світ чудний пізнавати,

Вийшло ще й «почумакувати».

Ненька з татом хвилювались,

Після панщини питались,

Де дитина їх поділась

І чом Катря не дивилась?

Катря – старша то сестра,

Для Тараса, мов душа,

Рідна, ніжна і близька…

Та безталанна доля та…

Ріс Тарас та було тяжко,

Без батьків сирітці важко…

Все вуглинкою малював,

Журбу свою виливав.

Потім став вірші писати,

Людей простих захищати.

Ті вірші мов крила мали,

Україною літали.

Ті вірші – могутня сила,

Для нащадків заповіт,

Увесь світ вже облетіли,

Бо могутні у них крила.

Нашу славну Батьківщину.

Дім наш – вільну Україну,

Наш найкращий рідний край,

Ніби той маленький рай,

Заповів Кобзар любити

І цінити, й боронити.

Ліси наші і поля,

Бо найкраща це земля!