Вірш учасника «Порядіна Зоя Павлівна » від проходження конкурсу

Сила єдності душі

За що страждають малі діти, за що страждають люди літні

За що така несправедливість серед суспільного життя?

Україно моя рідно, що з тобою знову сталось?

Скільки ж горя ти зазнала, щоб отримать волю ту:

І страшенний час кріпацтва, бідності і розрухи,

І знову кати забирають, те що гордо звеш своїм.

Твої діти в полі бою гинуть першими в рядах –

За твої лани квітучи, за безкрайнє небо і Дніпр ревучий,

За народ трудолюбивий, вірний, чуйний і могучий.

А колись твої луги захищали козаки!

І Шевченків “Заповіт” закликає й досі всіх

Боронити долю й волю, від очей ворожих, злих.

Неважливо, хто той ворог, головне що ми одні 

На своїй землі могучий, Незалежній і співучий!

Тож єднайтесь, браття мої, у родинне дружнє коло, 

І розірвемо окови спільним духом України!

Не дозволимо нікому лити кров дітей твоїх! 

Запанує мир і врода української землі! 

І покажемо ми світу силу єдності душі.