Спостереження учасника «Литвинов Назар Євгенович» від проходження конкурсу

       Привіт усім! Я - Литвинов Назар, живу в місті Кривий Ріг, навчаюся в 2-А класі Криворізької загальноосвітньої школи № 45. Нещодавно мій клас брав участь у дистанційному конкурсі «Екологічна грамотність». Наш учитель Олена Іванівна запропонувала долучитися ще й до екоакції «Врятуй пташку - створи годівничку». Ми відразу ж  погодилися, бо зими у нас холодні, сніжні, і пташкам важко знайти собі поживу. Кожен знає, що для пташок зимою страшніше голод, аніж холод. Я спостерігав, як вранці біля мого під’їзду на кущах та деревах сидять горобці та голуби, наче чогось чекають. Кидати крихти хліба або насіння на сніг – не слід: то машина проїде, то собака чи кіт налякають - і наполохані птахи залишаться голодні. Інша справа годівничка: і від вітру та снігу захистить корм, і ніяка тварина не завадить. Заручившись підтримкою тата, почав майструвати для менших друзів. Вийшло гарно. Повісив годівничку на дерево біля свого під’їзду, насипав крихти хліба,  несмажені зернята соняшника, рис. Довго спостерігав, але першого дня нікого не побачив. Яка була радість, коли вранці, ідучи до школи, я помітив біля своєї годівнички зграйку горобців. Так, слова не повинні розходитися з ділом. Тепер кожного ранку виходжу раніше, аніж зазвичай, тому що є в мене справа – нагодувати крилатих друзів. Частую їх крупою вівсяною чи перловою, рисом, насипаю крихти хліба та насіння, кладу шматочки  несолоного сала. Залітали до моєї годівнички на гостини і горобчики, і голуби, і синички, навіть красень червоногрудий снігур. Олена Іванівна говорить, що дуже потрібну ми справу робимо. Адже не обов’язково бути Бетменом або чекати, коли підростеш. Достатньо трішки зусиль, щоб ті, хто поруч біля тебе, відчували себе добре. Я зрозумів, що не потрібно нічого відкладати на потім. Поспішаймо творити добро!