Спостереження учасника «Силка Ростислав Володимирович» від проходження конкурсу

ПТАШИНЕ КАФЕ
Одного разу я не пішов до школи, бо захворів.Тож залишився вдома. Прокинувся раненько. Ще не зійшло сонечко. Глянув у вікно. На старій яблуні висіла годівничка. Вона була наповнена насінням соняшника. Її минулого року зробив мій тато із пластикової пляшки. Шкода, що жодної пташки біля годівниці не літало.
Лише дятел нерухомо сидів на дереві, наче спав.

Та засяяло сонце і почалася метушня. Дятел пурхнув на шматок сала, яке повісила на дерево мама. Так я вперше дізнався, чим можна підгодовувати цих красенів – деревних лікарів. На гілках дерев почали з’являтися горобці, поприлітали синички.Вони першими завітали до годівнички.
 – Які вони красиві та швидкі!– Подумав я.
Птахи цвірінчали, пищали і затихали, коли чули небезпеку. Після паузи знову гомоніли. Синиці і горобчики по черзі брали насіння і тікали на гілки, де його їли. Не билися за корм.

Аж тут прилетів повзик. Це така пташка, що допомагає дятлові  лікувати дерева. Повзик трішки більший за горобця. Він має біло-рудувате брюшко, чорну спинку і довгий носик. На корі дерев птах шукає і їсть черв’яків та комах. А може живитися і зернятками.
Пташка відігнала горобця і синичку від соняшника.
Тільки синичкам байдуже, бо вони можуть їсти сало.

Спостерігаючи за цим пташиним сніданком, я помітив синичку із синьою голівкою.
-    Мабуть, це синичкова королева, –  прошепотів собі під носа.
Мама пояснила, що то блакитна синиця.

 
Через деякий час я знову підійшов до вікна. Пташки вже рідше підлітали до годівниці.  
Коли підвів очі на яблуню, яку прикрашали минулорічні червоні яблука, то побачив невідому пташку. Вона схожа на велетенського горобця, але пір’ячко рябе. То виявився дрізд. Він ласував яблучками. А інколи прилітає на наше подвір’я сорока-білобока, сойка і грак. Ці птахи теж шукають чим поживитися.
Скільки різних птахів живе поруч з нами і всіх їх хочеться зігріти  та нагодувати, а натомість милуватися їхньою красою.
От і я вирішив зробити свою годівничку та відкрити пташине кафе. Насипав різних зернят: пшоно, соняшник, пшеницю. Нехай втішаються.

Після того, як учень нашої школи Ростислав виготовив і відкрив “кафе” для зимуючих пташок, слава про нього розлетілася по всіх хащах сільського краю. І до “кафе” почали злітатися різні гості. Найчастішими відвідувачами стали горобці, синиці звичайні і синиці блакитні, повзики. Рідше прилітали дятел, дубоноси та юрки. Однієї непогожої днини, у пошуках поживи, завітала руда білка. Щоправда тоді у кафе не знайшлося зернят. Тож вона скочила на сусідню годівницю і почала прогризати її дно, щоб дістати насіння соняшника. Цікаві моменти ми намагалися фіксувати на фото, які Вам пропонуємо переглянути.