Спостереження учасника «Хмура Андріана» від проходження конкурсу

В останні дні листопада випав перший сніг. Мій  молодший братик Давид так йому зрадів, що татко вирішив покатати нас обох на санчатах. Згори ми мчали щодуху, сонце іскрилося на білому снігу різнокольоровими світлячками. Коли ми втомлені але щасливі поверталися додому, то на кущику калини побачили зграйку синичок, які смачно ласували червоними замерзлими ягідками. "Бідненькі,- сказала я,- вони голодні. Та й, певно, холодно ім..." Татко запропонував допомогти пташкам - виготовити годівничку. Сказано - зроблено!  Вже наступного дня на моій улюбленій вишні (бо посадили іі тоді, коли я народилася) висіла  годівничка. Облаштували ми іі  з пластиковоі п'ятилітровоі банки: вирізали віконечка, насипали туди смаколиків різних - зернят пшениці, крихт хліба, на мотузочці вчепили шматочок свіжого сала. Того ж дня до годівнички прилетіли синички. Вони вгощалися, весело виспівували. І ми з Давидиком також раділи. Та от напасть! Синичок запримітив  наш  Кузя. Він швиденько видерся на дерево. Та синички прудкі! Вони зграйкою спурхнули і полетіли геть. Довелося татусеві  перевішати годівничку в більш безпечне місце. Щодня, коли я поверталася зі школи, мій братик розповідав, хто прилітав до годівниці. Та і я також люблю спостерігати за пташками. І горобчики-пустуни, і синички- щебетушечки, і дикі голуби-воркутуни, і навіть чванькуваті червоногруді снігурі побували в нас. Адже ми з бабусею наготували для пташок багато смачного: крихти хліба, пшеничне зерно, пшоно, просо, шматочки сала. А десерт - смачні калинові ягідки - у нас є завжди. Адже  кущ  калини, що росте в нашому саду, цьогоріч вродив на славу! І нам вистачить, щоб лікувати простуду, і пташкам - хай смакують!