Спостереження учасника «Скоромний Кіріл Андрійович» від проходження конкурсу

Годівничку для пташок ми з татком змайстрували дерев'яну. "Щоб надійнішою була, "- пояснив татусь. Працювали декілька вечорів. Мама тим часом готувала смаколики для пернатих: сушила крихти хліба,  знайшла несолоне сало в морозильній камері, від бабусі принесла несушене насіння  соняшника та гарбуза. А ще у бабусиній коморі ми знайшли  сушені кетяги горобини і калини. Годівничку прилаштували в затишному місці на гілочці яблуньки перед вікном кухні. Так краще буде спостерігати за цікавими подіями. Щоранку, коли я снідаю, то поглядаю у вікно: чи не прилетіли і пташки поснідати? А пернатих і просити довго не довелося!  Першими до годівнички навідалися горобчики. Як смачно вони клювали зернятка пшениці і крихти хліба, при цьому про щось весело цвірінькали! Через декілька днів до " ідальні" завітали синички. Спочатку прилетіла одна, але незабаром іх стало аж чотири. Цього разу у годівничці були крихти хліба і насіння гарбуза. Але мені  здалося, що синичкам найбільше сподобалося сало (воно висіло прив'язане на гілочці), бо вони навіть трішки поскандалили через нього. А одного разу, це було 13 грудня, саме на Андрія, я побачив на годівничці незнайому пташку. Гарнесенька, трохи більша від горобця, з коричнево-рожевою грудкою. "Що це за пташка?",- спитав я у мами. Мама впізнала у пташці снігура. А пізніше мені розповіла, що снігурі прилітають до нас зимовоі пори з півночі, бо в нас ім комфортніше, тепліше, ніж удома і іжі більше. На зимові канікули ми з татком і мамою поіхали до бабусі Тані в далеку Іспанію. У цей час корм у годівничку підсипав дідусь Мирослав. 

Думаю, що пташки запам'ятають нашу годівничку і будуть прилітати до неі і в наступні зими. Адже птахи - наші пернаті друзі, а я друзів у біді не залишаю.