Спостереження учасника «Уракова Вікторія Вікторівна, Непом'яща Поліна » від проходження конкурсу

“Бог створив птахів для того, щоб люди пам’ятали про красу і свободу, але ми рідко дивимося в небо”,- сказав давньогрецький поет Гомер. Я цікавилася птахами ще з дитинства. Скільки себе пам’ятаю. ми завжди допомагали пташкам узимку. Мама з татом, а потім і я з братиком робили годівнички, вішали їх біля вікна, щоб можна було спостерігати за ппташками прямо з вікна. Тому, коли ми дізналися про можливість взяти участь у конкурсі “Врятуй пташку-створи годівничку”, одразу приступили до роботи. До нас приєдналася подружка, яка саме прийшла у гості.Вона так захопилася допогти зимуючим птахам, що . повернувшись додому, теж змайструвала годівничку. Ми не сумнівалися, де ж краще розмістити наші годівнички. Звісно, у школі. Щоб усі діти нашого класу і всієї школи змогли приєднатися до нас. Повісили ми годівничку в понеділок. Поклали смачні гостинці: зерно, горіхи, несолоне сало. Уже наступної перерви ми побачили гостей. Це були горобці та синички. Першим зникло з годівнички сало. Протягом усього дня годівнички не залишилися без гостей. У вівторок наші однокласники принесли гостинці пташкам: пшеничну та кукурудзяну крупу, просо та пшеницю. Ми попередили в понеділок, що не можна пригощати хлібом, смаженим насінням. Протягом дня до нас завітали синички  великі, горобці, пара повзиків. На перерві ми помітили біля годівнички дятла, якого ми чули раніше, але не бачили. Удень прилетіли щиглики. У середу з самого ранку учні нашого школи попвнювали годівничку смаколиками. І сьогодні пташок було більше. Здавалося, що горобці розповіли всім своїм друзям , де можна поживитися. У четвер до нас завітали нові гості: дрізд чорний та декілька сойок. Ми спостерігали, як пташки по-різному відвойовували свій харч. Хтось хапав і якнайшвидше відлітав. Хтось намагався якнайшвидше з’їсти смачного , не звертаючи уваги на інщих. У п’ятницю та суботу ми вже пізнавали постійних відвідувачів : горобців, синичок великих, повзиків, сойок, дроздів чорних, та, звісно, дятла. У суботу, не зважаючи на вихідний. ми прийшли до школи із пакетом зерна. Ми були приємно вражені, що зустріли учнів нашої школи, які теж принесли гостинці. Сьогдні ми не зустріли щигликів та дроздів, сойок. Можливо. ми розминулися з ними. У неділю був молозець. Ми домовилися з онокласниками зустрітися на шкільному подвір’ї, щоб погодувати пташок та пограти. Я і мої товариші отрамали задоволення від проведеного часу та від зустрічі зі старими знайомими: великими синичками, горобцями. повзиками, дятлами, сойками. Ми знаємо, що попереду зимові місяці, але нашим гостям хвилюватися нема чого. Ми будемо їм допомагати долати голод.