Спостереження учасника «Бойко Єва Максимівна» від проходження конкурсу

Прийшла зима. Вдарили морози. Замерзли озера і річки. Пластівці снігу швидко засипали кущі й сучки дерев. Хуртовина замела дахи будинків, землю, лавки в саду. Куди не глянь, все встелене білим неосяжним килимом. Усюди великі кучугури. Але на цьому люта зима не заспокоюється. Вона шаленіє,  знову і знову насилаючи люту заметіль, немов задумавши знищити все живе. І ось звертає свій спотворений сказом погляд на птахів. Мабуть, набридли вони їй веселим щебетом та невтомним гомоном. Дунула зла зима пронизливим холодом, зганяючи свій гнів на беззахисних пташок. Нікуди нещасним сховатися. Зібралися вони в невеселі зграйки, намагаючись протистояти стихії спільно. Ох, як їм важко в такий період! Все важче і важче знайти хоч якийсь корм. Цілий день вони стрибають то тут, то там в пошуках їжі. Шукають, де б сховатися від жорстокого крижаного вітру. Перелітають з гілки на гілку, щоб хоч якось зігрітися.  І яке щастя для бідних пташок, якщо вони знаходять годівниці з їжею! Піклуючись про пернатих, ми розвісили їх на кожному вікні нашого будинку. Ми спостерігаємо за ними й радіємо, що допомагаємо бідолахам пережити люті морози.