Враження учасника «Залозна Владислава Андріївна » від проходження конкурсу

Щиро всіх вітаю! Я, Залозна Владислава, учениця 11 класу Ображіївського НВК: ЗОШ І-ІІІ ст. ім.І.М.Кожедуба – ДНЗ Шосткинсьої міської ради Сумської області 

Ображіївка мила, мій краю чудовий!

Моя ти гордість і моя печаль.

В тобі я чую голос колисковий,

Минулого мого дитинства даль.

Моє село – ромашки в полі

І жовті лютики на весняних лугах,

Волошки в житі і стрункі тополі,

Берізок ніжний шелест в Кругляках.

Люблю село, твої густі покоси,

Що на Високій гриві простяглись,

Бочковий Берег. Його ранкові роси…

Ми босоніж там бігали колись.

      Як і тисячі інших сіл, Ображіївка має свою неповторну історію, безпосередньо пов’язану з історією нашої Батьківщини. За свідченням старожилів саме в 1604 році в місцях, де зараз розташована Ображіївка, з’явилися переселенці Горлач, Головач та Гопша зі своїми сім’ями й оселились в гущині лісу, який займав усю територію поблизу озера Попове, заснувавши три хутори. Лісове поселення розросталось і в народі, як дехто згадував, називалось Селищем; інші ж говорили, що мало воно назву Городок. Ця остання назва може служити підтвердженням того, що село заснували колишні городяни. Заснування села Ображіївка тісно пов’язане з історичними подіями поблизу Новгород – Сіверського восени 1604 року. Саме на Новгород – Сіверщині почалася війна між самозванцем Лжедмитрієм І і московським царем Борисом Годуновим. З Новгородом – Сіверським пов’язана і перша назва села – Преображенське. Ображіївка деякий час належала Новгород- Сіверському Спасо – Преображенському монастиреві. Під такою назвою село згадується не лише в осадному листі Лазаря Барановича, а й грамоті царя Олексія Михайловича (1671 р.), в універсалі гетьмана Івана Самойловича (1673 р.), в грамоті Івана і Петра Олексійовичів та Софії Олексіївни (1688 р.), а також в інших документах ХVІІ століття. Однак, вже у 1695 році чи не вперше це село названо Ображіївкою в грамоті чернігівського архієпископа Феодосія Углицького про розподіл сіножатей між монастирськими селянами Погребків та козаками села Івот. Надалі ж нова назва залишається незмінною.

     Уроженці села, де б вони не були, з любов’ю згадують свою малу Батьківщину, неповторну красу її придеснянської природи, пишаються ратними подвигами героїв-односельців. Де ще зустрінеш село, в якому виросло два герої Радянського Союзу: Петро Семенович Бочек та відомий льотчик-винущувач, ас повітряного бою, єдиний в Україні Тричі Герой, Маршал авіації Іван Микитович Кожедуб. Його бойовий досвід ще і зараз вивчається у всіх військово-повітряних академіях світу, а його прізвище занесено в книгу рекордів Гінеса.

 #всемандруй2019 @vseosvita