Від плагіату до технічних проблем. Чому нова система дослідників обурила вчених?

МОН призначило державні стипендії першій групі учасників Національної системи дослідників України. Їх отримають 1934 науковці. Розмір стипендії становить 10 тис. грн на місяць. Її виплачуватимуть науковцям упродовж двох років. Про те, як самі науковці ставляться до Національної системи дослідників пише «Главком».

Після призначення першої хвилі стипендій у міністерстві наголосили, що відсутність прізвища в першому переліку не означає відмови: стипендії призначатимуть наступними хвилями після завершення перевірки. Загалом у межах Національної системи дослідників передбачено 2650 стипендій.

Втім, ідея запровадження Національної системи дослідників отримала неоднозначну оцінку в науковому середовищі. Критичні зауваження лунали ще до її запуску – зокрема, щодо того, чи здатне рейтингування за численними показниками справді розв'язати проблеми української науки, а не перетворитися на додаткову бюрократичну процедуру.

Зокрема, у грудні 2024 року Борис Маліцький, науковець Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, опублікував наукову статтю, у якій розкритикував проєкт концепції МОН. На його думку, документ не пропонував реальних механізмів розв'язання проблеми підготовки та розвитку наукових кадрів, натомість зосереджувався на створенні системи рейтингування вчених за численними показниками.

На жаль, вирішення дійсно болючої проблеми підготовки та розвитку кадрового потенціалу науки в проєкті фактично не розглянуто, а всю ідею документа зведено до створення чергової бюрократичної системи рейтингування (зважування) українських учених шляхом арифметичної маніпуляції величезною кількістю показників їхньої діяльності, — пише Маліцький у своїй статті.

Натомість заступник міністра освіти і науки Денис Курбатов захищає запровадження системи та наголошує, що її головне завдання — не визначити найкращих учених, а створити відкриту цифрову базу даних українських дослідників. За його словами, система дослідників оцінює науковців за 37 комплексними критеріями, серед яких не лише публікації та цитування, а й участь у дослідницьких проєктах, грантах, патентна діяльність, експертна робота та підготовка молодих учених.

Курбатов також стверджує, що система дає змогу відійти від адміністративного відбору кандидатів на державну підтримку, оскільки дослідники самостійно подають свої дані через електронні кабінети. Водночас посадовець визнає наявність проблем із можливими порушеннями академічної доброчесності та повідомляє, що офіційні скарги щодо окремих профілів передали на розгляд комісії.

Одним із найбільш дискусійних питань навколо Національної системи дослідників стала наявність серед претендентів на державні стипендії науковців, щодо чиїх дисертацій раніше висували звинувачення у плагіаті.

Зокрема, кандидат біологічних наук Олег Смірнов звертав увагу на профілі кількох учасників рейтингування, щодо яких, за його словами, виникли питання з дотриманням академічної доброчесності.

Кількість замість якості

Окремо НСД розкритикувала Світлана Благодєтєлєва-Вовк — кандидатка економічних наук, доцентка та координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт». Вона звернула увагу на Яну Сичікову — докторку технічних наук, професорку кафедри фізики, математики та методики навчання Бердянського державного педагогічного університету. Її приклад використала, щоб показати, як кількісні показники публікацій і цитувань можуть створювати видимість високої наукової продуктивності без відповідного дослідницького доробку.

Благодєтєлєва-Вовк стверджує, що така модель заохочує взаємне цитування, масове співавторство та публікацію робіт без належної дослідницької основи. Вона також розкритикувала державну підтримку науковців, які, за її оцінкою, нарощують формальні показники замість проведення повноцінних досліджень.

Сама Яна Сичікова виступила на захист науковців із великою кількістю публікацій. Вона наголосила, що висока продуктивність не обов'язково означає гонитву за рейтингами чи формальними показниками.

Ще один аспект критики порушив професор Вінницького національного технічного університету Сергій Штовба. Він проаналізував показники 26 науковців, які посіли перші та другі місця у 13 галузевих рейтингах НСД. За його підрахунками, кількість публікацій у Scopus за 2023—2025 роки в цих дослідників коливається від 14 до 216. Половина з них опублікувала щонайменше 36 статей за три роки, а п'ятеро – у середньому не менш ніж дві на місяць.

Штовба також звернув увагу на кількість співавторів: у половини лідерів рейтингу їх понад 150, а в двох науковців – 485 і 478. На думку професора, такі показники демонструють, що система фактично заохочує велику кількість публікацій і широке співавторство, тоді як індивідуальна дослідницька робота залишається менш помітною.

Водночас не всі учасники рейтингування оцінюють Національну систему дослідників негативно. Деякі науковці називають саму ідею системи вдалою, оскільки вона дає змогу цифровізувати й систематизувати інформацію про науковців.

Технічні проблеми

На практичну користь системи для університетів звернула увагу й президентка Київського авіаційного інституту Ксенія Семенова. Вона визнала, що через великий обсяг даних у системі неминучі помилки, однак назвала її створення важливою роботою.

На технічні проблеми під час роботи з платформою скаржаться й інші науковці. Зокрема, користувач Віктор Тринчук повідомив, що подав заявку ще 10 липня 2026 року, однак не знайшов свого прізвища в загальному рейтингу. За його словами, звернення до служби підтримки залишилося без відповіді.

На складність заповнення заявки звернув увагу доктор фізико-математичних наук Лонгін Лісецький, який позитивно оцінив перші результати рейтингування, але не зміг завершити подання через складність системи.

Іншу проблему порушив провідний науковий співробітник Головної астрономічної обсерваторії НАН України Сергій Величко. Він назвав Національну систему дослідників хорошою ініціативою, однак зауважив, що стимулювання окремих науковців не розв'яже проблеми загального недофінансування науки. За його словами, працівники деяких установ НАН України змушені йти у відпустки за власний кошт або працювати на пів ставки через брак коштів. Величко також розкритикував розподіл державних стипендій, оскільки додаткову підтримку отримають обмежені групи науковців, тоді як більшість дослідників, які не потрапили до лідерів рейтингів і не належать до молодих учених, залишаться поза цією програмою.

Титульне фото: Magnific