Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Стратегії подолання наслідків психологічної травми у педагогів засобами арттерапії
»
Взяти участь Всі події
Грузія Новини
428
13 квітня 21:25

У Грузії відкрили українську школу

У Тбілісі створено школу з суто українською навчальною програмою для дітей, які втекли від війни.

У шкільний двір ринув гомінкий натовп дітей у традиційних українських вишиванках та квіткових вбраннях. Святково одягнені вчителі поспішали розподілити їх за групами, а батьки фотографували важливий момент у житті своїх дітей – початок нового навчального року.

Усередині їх чекали нові шкільні товариші з кульками та прапорцями, грузинськими та українськими. Нові учні, яких було близько 100, були змушені залишити свої будинки в Україні через російське вторгнення.

Всього через шість тижнів після початку війни група викладачів, які втекли з України, відкрили у співпраці з Міністерством освіти Грузії школу з викладанням українською мовою. Вона розташувалася у будівлі державної школи №41 у центрі Тбілісі. Учні всіх класів навчатимуться в ній українською мовою та за стандартною програмою українських шкіл.

У мене не вистачає слів подяки адміністрації 41-ї школи. Не так просто прийняти 100 дітей та групу нових вчителів, — сказала на церемонії відкриття, що відбулася 11 квітня, Олена Кухаревська, директор однієї з київських шкіл та викладачка фізики, яка очолила нову школу.

Під час виступу Кухарівської, вчителі — деякі з них також втекли від війни, а інші належать до українців, які вже жили в Тбілісі, — тримали таблички з номерами класів, у яких вони викладатимуть.

Завдання наших вчителів — не лише дати освіту, а й зібрати разом дітей із різних частин України, розсіяних зараз по Грузії, допомогти їм потоваришувати один з одним та з грузинськими дітьми, — сказала Eurasianet.org Алла Тимошенко, яка викладатиме у початкових класи математики та української мови.

З початку війни за кордон виїхало понад 4,5 млн українців. За наявними оцінками, близько 25 000 українців із цього числа приїхали до Грузії, де вони зустріли безліч людей, які прагнуть допомогти.

Хоча справа відбувалася в середині квітня, грузинські працівники школи намагалися створити святкову атмосферу, характерну в цій частині світу для початку навчального року. Шкільна будівля була прикрашена повітряними кульками; на учителях та інших співробітниках були жовто-сині — квіти кольорів українського прапора — шарфи, хустки чи брошки.

Для нас це і радісний, і гіркий момент, – сказала Eurasianet.org на церемонії відкриття одна з українських матерів. — Мій молодший син піде до школи тут. Я завжди думала, що це станеться у нашому районі у Харкові, але мені здається, що нашого району більше не існує.

Водночас я неймовірно зворушена тим, що роблять для нас грузини. Те, як усі намагаються зробити все можливе, щоб дітям було добре, справляє глибоке враження, — додала вона. — Я сподіваюся, що врешті-решт діти згадуватимуть цю доброту, а не війну та вибухи.

Перш ніж діти увійшли до шкільного будинку, вчителька музики Ольга Рабба, що втекла з Донбасу, взяла мікрофон і виконала написану на початку XX століття патріотичну пісню «Ой у лузі червона калина», що стала гімном українського опору російському вторгненню. Коли вона закінчила співати, міністр освіти Грузії Михайло Чхенкелі взяв двох дітей за руки та повів їх усередину школи.

Грузинський уряд оплачує роботу школи та платитиме українським викладачам стандартну зарплату грузинських вчителів. Хоча навчальна програма буде такою самою, як у школах України, учні також навчатимуть грузинську мову як іноземну, що допоможе їм влитися в середу грузинських товаришів по навчанню.

Українські учні відвідуватимуть школу вдень та ввечері — у другу зміну після закінчення уроків у грузинській школі.

Олена Кухарівська

Ця школа вимагає від грузинської системи освіти, якої вистачає і своїх проблем, значних витрат. Шкільній адміністрації теж має бути важко — діти вранці, діти ввечері, — але вони нам неймовірно допомагають, — сказала Eurasianet.org директор нової школи Кухарівська.

Ідея відкрити у Тбілісі українську школу виникла, коли Кухарівська, яка керувала у Києві приватною школою з поглибленим вивченням інформатики, приїхала до Грузії у середині березня.

Коли почалася війна, ми щодня сиділи у підвалі моєї київської школи, — згадує вона. — Під час повітряних нальотів там збирався весь район і ми готували їжу на всіх.

Коли становище стало ще небезпечнішим, Кухарівська, кілька вчителів та тренер команди з підводного плавання склали план вивезення дітей з України. «Одна спортивна школа у Німеччині погодилася прийняти цих дітей; ми розсадили їх машинами — на щастя, у нас ще був бензин — і повезли до Польщі, — каже вона. — У мене багато контактів зі школами по всій Україні, тому куди б ми не приїжджали, я зв'язувалася з місцевими школами і вони пускали нас переночувати чи сховатися від нальотів».

Зрештою вони залишили машини біля кордону та перейшли до Польщі пішки. Опинившись у Німеччині, «вчителі попрощалися один з одним і роз'їхалися у різні боки», – каже Кухаревська. Вона вирушила до Грузії, бо там мали друзів, які пропонували свою допомогу.

Коли українські дипломати в Тбілісі дізналися, що вона працювала директором школи, вони попросили спробувати організувати школу для дітей-біженців.

Щоб прозондувати ситуацію, вона опублікувала на сторінці у Facebook, створеній для українців, які перебувають у Тбілісі, пропозицію записуватися до потенційної української школи. "Майже відразу прийшли десятки заявок", – каже вона.

Школа №41 була обрана для цієї мети тому, що вона має ім'я Михайла Грушевського, українського державного діяча початку XX століття. Близько десятиліття тому у ній протягом короткого часу були й класи з навчанням українською мовою. Але ця практика була призупинена через відсутність попиту: багато з нечисленних на той час представників української діаспори в Грузії віддавали перевагу російськомовним школам.

Тепер навіть ці батьки повертаються та записують своїх дітей до україномовних класів, — каже Кухарівська. — Деякі з дітей, записаних до нашої школи, — не з нових переселенців, а з українських сімей, які давно живуть у Грузії.

Це частина національного пробудження, яке ми зараз бачимо всюди, — сказала Кухарівська. — Війна грубо нагадала нам, що ми всі українці і маємо навчатися своєю мовою, де б ми не знаходилися.

Джерело: eurasianet.org

Всеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам

Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.

Поширити
матеріал:

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.