Реформатори шкільного харчування пропонували, щоб вчителі виконували роль офіціантів

Експерти з Команди реформи шкільного харчування пропонували, щоб освітяни фактично виконували роботу офіціантів. У разі тривог чи коли школа користується послугами кейтерингу, вчителі б розносили їжу по класах, діти їли, а далі вчителі б прибирали й відносили залишки назад в їдальню. Про це розповіла очільниця департаменту освіти КМДА Олена Фіданян в інтерв'ю «Дзеркалу тижня», яке присвячене проблемам безкоштовного харчування у школах.

Фіданян була обурена пропозицією перетворити вчителів на обслуговуючий персонал.

Але всьому є межа. Я прошу не перекладати відповідальність за харчування на педагогічні колективи. У дипломі й посадових обов’язках учителя не написано, що він — офіціант. Його завдання в цій ситуації — сказати: «Діти, це ваша перерва, будь ласка, не забудьте піти до їдальні», найменших супроводити й простежити, щоб усі поїли. І це все, — сказала посадовиця.

Тим, хто подібне пропонує, вона порадила самим попрацювати у шкільній їдальні хоча б одну чверть. Фіданян також висловила стурбованість, що велику роль у реформах відіграють тимчасово створені структури, чиї експерти не є держслужбовцями і, за великим рахунком, ні за що не відповідають. Дехто з них взагалі ніколи не працював у школі.

Реформа, яка має зробити харчування безкоштовним, сповнена абсурдних ситуацій. Одного разу від МОН прийшла вказівка для шкіл — поставити в автоматизованій системі АІКОМ галочку навпроти прізвища кожного учня, який харчуватиметься з вересня. В умовах, коли харчування отримуватимуть 3 мільйони школярів, потрібно було поставити мільйони галочок. Після того, як принаймні частина закладів виконала вимогу, від МОН прийшов «відбій» — ставити галочки більше не потрібно.

І так само в липні Команда реформи шкільного харчування розіслала у регіони величезну хмарну табличку (мабуть, кількаметрову, якщо її роздрукувати) — кожна школа мала залити туди три фото своєї їдальні. Що видно експертам із трьох фото — мені незрозуміло. Адже у тій-таки системі АІКОМ, яку адмініструє МОН, і так є всі дані про матеріальну базу школи, — розповіла Фіданян.

Як могла працювати система харчування у школі? 

Фіданян вважає, що годувати дітей потрібно через монетизацію. Харчування — це соціальна послуга, а не освітня, тому через Міністерство соціальної політики можна було б передати кошти на харчування персоніфіковано кожній родині, де є дитина шкільного віку. Далі просто нараховувати ці гроші на е-картку батьків. Вони додавали б до цього, за необхідності, невелику суму, і дитина отримувала б повноцінний обід, їла б те, що хоче саме вона.

В результаті були б задоволені і батьки, які б отримували часткове покриття витрат на харчування, і діти, які б їли те, що хочуть і коли хочуть.

Ще один важливий момент — індивідуальні смаки дітей. Якщо нав’язати дитині страву, яку вона не їсть, вона піде з їдальні голодною, а державні гроші опиняться у відрі з відходами. У зв'язку з цим у школах Києва застосовують мультипрофільне меню. Через електронний щоденник батьки отримуватимуть варіанти меню й обиратимуть страви на два тижні наперед. Торік цю модель уже тестували у школах, і вона показала гарні результати.

Посадовиця наголосила, що реформа харчування важлива, але нинішнє нововведення з обов’язковим харчуванням є непродуманим.

Держава має нарешті визначитись, які функції повинна виконувати система освіти, а які — інші державні служби. Безоплатне харчування — це соціальна послуга. Є гарне народне прислів’я: «Знай, шевче, своє шевство, а в кравецтво не мішайся», — сказала Фіданян. 

Титульне фото: Magnific