Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Креативні методики читання, що мотивують та виховують
»
Взяти участь Всі події
Новини
автор/ка
Сергій Вожжов
8262
13 січня 16:58

Хто виплачує зарплати освітянам: батьки чи держава? Роз'яснення експерта з фінансової грамотності

Коли у кожного платника податків з'явиться відчуття, що все державне робиться за його гроші, ми будемо жити в якісно іншій країні.

У мережі піднявся хайп стосовно поста директора сільської школи Володимира Алєксєєва щодо освітянської зарплати. Сам пост тут. Наразі публікація отримала майже пів тисячі поширень – переважно тих, хто підтримує цю позицію. І понад тисячу коментарів, які здебільшого яскраво негативні.

Свою реакцію на пост почали публікувати популярні групи на кшталт «Останній Капіталіст». Спробуймо розібратися у порушеній проблемі зважено, без зайвих емоцій.

Те, що тема податків та їхнього використання вже активно обговорюється в суспільстві, це однозначний плюс. Коли у кожного платника податків з'явиться відчуття, що все державне робиться за його гроші, ми будемо жити в якісно іншій країні. Але водночас повага до Закону та прийняття суспільного договору є також невід'ємною частиною цивілізованої країни. І частиною суспільного договору є не тільки відчуття платника податків, знайоме нам з американських фільмів, а ще й зобов'язання їх платити.

Чи так все добре у нашому суспільстві зі сплатою податків, чи відчуває кожен громадянин свою особисту відповідальність за формування державного бюджету, чи не намагаємося ми уникнути оподаткування за першої ж можливості?.. Залишу ці питання як риторичні.

Впевнений, що пост Володимира з'явився як публічна відповідь на спілкування з батьками – це дуже відчувається у настрої посту, адже він значно більше емоційний, ніж раціональний. Тому й окремі формулювання не дуже вдалі. Але те, що такий діалог відбувається, – це плюс. Ми дуже молоде суспільство з точки зору формування культури публічних дискусій.

Те, що нам несе телебачення як дискурс, – переважно публічні сварки та хайп. Чорний піар досі є однією з найефективніших політичних технологій в Україні. Тому не дивно, що і ця дискусія зайшла у глухий кут та поділила суспільство на тих, хто гаряче «за», та тих, хто відверто «проти». Але у світі значно більше кольорів, ніж чорний та білий. Я не хочу виступати адвокатом директора школи Алєксєєва, але я проти відвертого цькування освітян.

Головні оцінювачі освітніх послуг – не держава і не батьки. Головні в освіті – діти, хоча вони цього ще не розуміють. Але саме вони виграють чи програють від якості отриманої освітньої послуги.

Останні два роки я викладаю фінансову грамотність у звичайних державних школах у невеликому містечку і зсередини маю можливість бачити проблеми сучасної системи української освіти – їх так багато, що важко уявити, як їх всі можна виправити. Але школа поступово змінюється, саме тому мене, практика, запросили викладати цей суто практичний предмет. Це один з показників позитивних змін: школа перестає бути абсолютно закритим закладом.

Я ніколи не думав, що можу стати шкільним вчителем, і не збирався цього робити. Але коли директор ліцею сказав: «Якщо готові покращити систему освіти – ставайте поруч», я вже не міг відмовитись. Легко критикувати зі сторони – візьми та зроби краще!

На мою думку, головний предмет конфлікту у цій дискусії полягає в тому, що у держави немає своїх грошей, а є гроші платників податків. Проте ці гроші втрачають персоніфікацію після того, як потрапляють у державний бюджет, розмивається їхня приналежність до конкретної особи. І тому, з одного боку, важливо відчувати свою приналежність до державного бюджету, а з іншого –  складно висунути конкретні претензії щодо використання саме ваших податків.

Але у нашій державі існує для цього спеціальний механізм, значно ефективніший, ніж сварка між батьками та вчителями – це механізм депутатів всіх рівнів. Бо саме депутати ухвалюють рішення стосовно використання грошей державного та місцевого бюджетів.

Відповідно, коли є незадоволеність щодо використання бюджетних грошей, то саме до депутатів доцільно звертатися. Причому таке звернення може бути спільним – тобто освітян разом з батьками, на користь дітей. І тоді з'являється значно більший шанс на розв’язання проблеми, ніж може дати чергова сварка у соціальних мережах.

Сергій Вожжов – підприємець, викладач фінансової грамотності, автор бестселера «Мрія на мільйон» та ділових настільних ігор «Лісові Комерсанти» та «Життєвий Капітал».

Всеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам

Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.

Поширити
матеріал:

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.