і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію

Фіналістка премії Global Teacher Prize Ukraine 2017 про важливість інклюзії змалечку

Читайте спеціальне інтерв'ю з вчителькою-дефектологом Наталією Гладких, яка минулого року стала фіналісткою премії Global Teacher Prize Ukraine.

Наталя Гладких – вчитель-дефектолог у київській спеціальній школі «Надія». Наталя використовує у роботі різноманітні психотерапевтичні практики: арт-терапію, танцювально-рухову, казкотерапію, лялькотерапію, пісочну теріапію і сенсорну інтеграцію. В Україні практично ніхто не випускає книги для дітей з порушенням зору, тому вчителька самостійно їх створює, використовуючи польський досвід. Пані Наталя розповіла про ставлення людей до дітей з особливими потребами, акцентувала увагу на тому, що головне у навчанні і взагалі, як проходять уроки. 

Дуже рідко сварю учнів, тому що розумію, що це в першу чергу діти і кожна дитина може помилятись

Я проводжу заняття не традиційно в класі, а на дому. Мої учні потребують постійного індивідуального супроводу через  порушення зору, відсутності можливості пересуватись самостійно.

Головна мета, яку я ставлю перед собою у роботі з своїми учнями – показати світ таким, який він є, навчити дітей орієнтуватись в ньому, пізнавати його і в подальшому комунікувати у ньому самостійно.

Перше, що я хочу дати учневі – це відчуття того, що вона така сама дитина, як і всі інші. Намагаюсь більше грати з ними, співати, прислухатись до їх потреб та бажань. Дуже рідко сварю їх, тому що розумію, що це в першу чергу діти і кожна дитина може помилятись. Більше того, я вчу їх цьому: «Якщо сьогодні ти отримав(ла) погану оцінку –  нічого страшного. Це означає, що завтра ти зможеш покращити свій результат». Я хочу дати їм розуміння того, що життя – це постійний розвиток та робота над собою. Я вселяю в своїх учнів надію, що коли вони виростуть, вони зможуть робити щось корисне для суспільства та так само надихати інших.

Іноді я починаю заняття з танців. Це дуже запалює дітей

Я маю деякі правила пов’язані з налагодження зв’язку із учнями. Наприклад, перед заняттям я завжди влаштовую з дітьми маленьку бесіду. В мене є одна учениця, з якою ми завжди 10-15 хвилин спілкуємось перед заняттями. Я розпитую її: чим вона займалась, поки мене не було, що їй приснилось. Для неї важливо поділитись зі мною всім тим, що вона пізнала за час моєї відсутності. Іноді я починаю заняття з танців. Це дуже запалює дітей. Ми можемо мати урок математики, чи української мови, проте ми вносимо креативу для того, щоб дитина з цікавістю підходила до вивчення будь-якого предмету. Дитина має розуміти, що в житті може статись будь-що і вона завжди має налаштовуватись до будь-якої ситуації з позитивом. Інколи ми читаємо вірші на початку заняття. Це все психологічна підготовка до заняття.

Є діти, які, на жаль, не можуть навчатись в інклюзивному класі, чи спеціальній загальноосвітній школі, тому що умови для них не прилаштовані. Я дуже надіюсь, що реформування нашої освіти почне розглядати цих дітей як учнів, які мають навчатись у класі. Нехай це буде 3-4 учня, але вони мають бачити одне одного та взаємодіяти між собою. Робота в класі вчить дітей комунікувати, розуміти стратегію поведінки з незнайомою людиною. Я приходжу до своїх учнів щодня, вони добре знайомі зі мною. Якщо прийде незнайома людина, можуть виникнути проблеми.

Наразі суспільство більш толерантне до людей з інвалідністю, ніж 5 років назад

Минулого року ми разом з ГО «Бачити серцем» організували інклюзивний табір і я запросила до нього всіх своїх учнів. Учасниками цього табору були діти з та без інвалідності, але останніми були братики та сестрички дітей з інвалідністю. Наразі суспільство більш толерантне до людей з інвалідністю, ніж 5 років назад, але ми досі зустрічаємо випадки нерозуміння та нетолерантності по відношенню до людей з інвалідністю. Батьки чомусь бояться віддавати дітей без порушень у табір для того, щоб вониа спілкувалась з дитиною з інвалідністю.

Зараз інклюзію почали впроваджувати у школах, проте слід починати ще раніше. Це мають бути, до прикладу, Центри раннього втручання, де діти з раннього віку будуть вчитись різним стратегіям поведінки, командній роботі. Вони будуть вже підготовленими, коли підуть до школи.

Бувають різні діти. Я мала ученицю, яка була незрячою, вона не рухалась, не говорила. Десь до пів року дівчинка мене слухала, сприймала. Потім вона зрозуміла, що цей контакт йде до неї і вона почала відповідати на нього. Ця дівчинка мала таку щиру усмішку, що я завжди казала її мамі: «Напевно вона народилась для того, щоб дарувати навколишнім свою сонячну усмішку». Тому що від її усмішки та сміху, я сама мимоволі починала сміятись. Всі ці проблеми, що здавались мені в повсякденності великими, ставали неважливими проти її сміху. Вона не могла висловлюватись словесно, але вона, відчуваючи стан людини, могла взаємодіяти з нею на чуттєвому рівні. Ось такий контакт слід знаходити соціальному педагогу.

Я ніколи не порівнюю одну дитину з іншою

Вчителі, на жаль, часто вигорають. Я дуже вдячна премії Global teacher Prize за те, що вони піднімають престиж професії вчителя, показують її важливість. Зараз почали говорити про роботу вчителя, сподіваюсь незабаром також заговорять про спеціальних педагогів. Інклюзивна форма навчання має зробити свій вклад у підготовку та навчання вчителів.

Гуманна педагогіка має бути в основі будь-якої роботи з дітьми. Я ніколи не порівнюю одну дитину з іншою. Дуже часто дорослі порівнюють вміння та здібності дітей – це неприпустимо. Я за те, щоб шукати в кожній дитині особистість, яка вміє щось, що властиве саме їй в її унікальному баченні та реалізації. Я завжди керуюсь цим підходом у роботі з своїми учнями. Всі люди різні, нема двох однакових людей і діти мають це розуміти. Ми всі для чогось живемо на цій планеті і кожна людина з тими чи іншими особливостями та талантами для чогось потрібна цьому суспільству. Це я намагаюсь донести до своїх учнів.

До речі, незабаром у Львові відбуватиметься фестиваль гуманної педагогіки. Це щорічний захід для вчителів, психологів, батьків та всіх охочих, хто цікавиться ідеями гуманного підходу до викладання та виховання дітей.

Фотоматеріали взяті з сторінки у мережі Facebook

Автор: Ревіде Зіятдінова

1374
04.06.2018 17:28:37