10 червня 1911 року на Черкащині народився Петро Вескляров, актор театру й кіно, легендарний ведучий «Вечірньої казки», якого діти називали Дід Панас.
Захоплення театром у Петра Вескляра розпочалося з тальнівського драматичного гуртка. Там його помітили артисти Черкаського театру, які приїжджали до Тального. Вони запросили Весклярова до Черкас. Протягом 1932-1940 років він був актором Черкаського робітничо-селянського театру.
1941-го Весклярова призвали у військовий театр Південно-Західного фронту, у складі якого потрапив у оточення й опинився у фільтраційному таборі. Згодом йому вдалося дістатися окупованого гітлерівцями Києва. Тут він влаштувався на роботу на залізниці, де організував театральний гурток.
Із поверненням радянської армії актора відправили до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Саме там було зіграно чимало вдалих ролей — Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Городничого з «Ревізора», Монтанеллі з «Овода».
Талановитого актора почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Петро Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається, здебільшого в ролях другого плану.
У кіно його доробок нараховує понад двадцять фільмів. Серед них «Олекса Довбуш», «Іванна», «Лісова пісня», «Гадюка», «Циган», «Вій», «Серце Бонівура». Остання його стрічка «Забудьте слово "смерть"» датована 1979 роком, у цей час Петро Вескляров уже активно виступав у ролі Діда Панаса.
На українському радіо в 1950-х з'явився Дід Панас, який читав дітям казки на ніч. Ім'я цього першого актора з'ясувати не вдалося. Але відомо, що той чоловік уже був у віці, отож йому стали шукати підміну. І знайшли її в особі Петра Юхимовича. Він продовжив заколисувати малечу під уже відомим псевдонімом Дід Панас: спочатку — на підміні, а з 1962 року повністю замінив свого попередника. Наприкінці 1960-х Дід Панас з’явився на телебаченні.
Незмінна сорочка-вишиванка та україномовні казки (їх тексти Вескляров часто писав сам) нерідко потрапляли «під роздачу» в часи боротьби радянського режиму з націоналізмом. У 1970-ті навіть було кілька спроб закрити програму або замінити Діда Панаса на когось іншого. Проте обурені глядачі завалювали редакцію листами і вимагали повернути улюбленого казкаря на екран. З 1988-го Діда Панаса в ефірі таки не стало.
Петро Юхимович вийшов на пенсію та ще якийсь час їздив «на халтури» — зустрічався у клубах із глядачами.
Помер Петро Вескляров 5 січня 1994 року, похований у Києві на Байковому цвинтарі.
Джерело і фотоматеріали: @istoriya_ukrainy, spadok.org.ua, УІНП
