і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о

Як «ожила» українська абетка Василя Чебаника: інтерв'ю з автором проєкту Дмитром Лісенбартом

33 літери української абетки «заграли» по-новому під пером талановитого режисера анімаційного кіно. Читайте інтерв'ю про створення «живої» абетки.

22 травня 2019 року в Києві відбулось відкриття довгоочікуваної події для всіх книголюбів країни – Книжкового Арсеналу. Вся увага була прикута не лише до полиць, які «ломилися» від новеньких книжок в різноманітних обкладинках, але й до унікальної виставки анімованої української абетки Василя Чебаника, створену унікальним шрифтом «Рутенія». На кожному екрані лінії динамічно рухаються в хаотичному порядку, миттєво зринають і зненацька знову ховаються. Дійство справді захопливе і дивовижне. Глядачі буквально «прикипіли» до кожної літери, розглядали її узори, надихались декоративними образами й незвичними формами.

Василь Чебаник – відомий художник-каліграфіст, член Національної спілки художників України, лауреат Шевченківської премії в номінації «Візуальне мистецтво». На думку пана Василя, ми досі послуговуємось російською абеткою – «Гражданським шрифтом» Петра I, запровадженою у 1710 році.

Ми часто не замислюємося над шрифтовим середовищем, яке нас оточує. Хіба коли опиняємося в іншій країні з хоч трохи відмінною культурою, звертаємо увагу на написи, манеру накреслення літер, знаходимо щось незвичайне в написанні. На рівні шрифтової звички українську мову колись інтегрували в єдину систему — так намагалися скласти всі пазли в конструкції Російської імперії.

Адже оригінальна українська абетка до 1710 року, тобто до введення «гражданського шрифту» внаслідок реформи Петра І, мала іншу форму літер − елегантнішу та виразнішу. «Гражданський шрифт», що ми ним послуговуємося й зараз, створений на основі голландської антикви та є таким собі спрощеним «гібридом» латинки та кирилиці, – розповідає каліграфіст.

Тут кожна буква має свою історію. Наприклад, буква О з крапочкою. Без цієї крапочки це – нуль, а крапочка – символ плодючості, символ жовтка. Буква Ч – чоловік, який молиться. Буква Ж – росте жито. Буква Л – Люди. Насправді, я нічого не придумую, а просто надаю цим буквам іншу пластику. Нам треба показати, що ми сучасна країна, і що пластика цього шрифту не уступала латині. Буква Щ – це синтез глаголиці. І зараз вона нагадує малий герб України. Це єдина у світі абетка, яка у складі має малий герб держави. І кожний звук має свій знак. Це ідеальний варіант: що пишемо, те й читаємо, – зазначив пан Василь.

Ідеолог проєкту, продюсер та режисер анімаційного кіно Дмитро Лісенбарт «оживив» 33 роботи українських митців та прагне проєкт розвивати далі. «Всеосвіта» була настільки захоплена виставкою, що не втрималась і «потребувала» з пана Дмитра більше деталей про створення анімованої абетки :)

Коли ви познайомились з Василем Чебаником і розпочали роботу над проєктом?

Із Василем Чебаником я познайомився восени 2018 року. На той момент я розробляв мобільний додаток для вивчення англійської мови і її шрифтів. У соціальній мережі Facebook я побачив допис Василя Чебаника про шрифт «Рутенія» і зрозумів, що потрібно розвивати цей проєкт.

Чому саме анімація? На мою думку, роздруковані плакати із шрифтами, які розміщені в музеї – не зацікавлять відвідувачів так, як анімація. У наш час майже всі дивляться кіно і тому анімація лише доповнить ілюстрації, надасть їм унікальності.

Ви першим запропонували ідею з анімацією?

Так, це була моя ідея і Василь Чебаник відразу погодився. Наступним кроком було запрошення художників. Зважаючи на те, що я навчався у художній школі, у мене є чимало знайомих, яких я запросив до співпраці. Участь в проєкті взяло 33 митці.

Як розвивалась робота над проєктом?

Проекти на кшталт анімованої абетки потребують значних інвестицій і часу. На жаль, Український культурний фонд забракував наш проєкт і ми втратили ті кошти, які б нам суттєво допомогли у його подальшому розвитку. Йдеться про 1,5 млн гривень. Фактично, я і мої колеги витратили кошти з власної кишені. Василь Чебаник пожертвував коштами (35 тисяч гривень), які отримав за здобуття Шевченківської премії, бо розумів, що інакшого шляху немає. Але я хочу подякувати Надії Антонець, Віталію Хало і головному спонсору АТ «Банкомзв’язок». Без цих людей у нас нічого не вийшло б. Та тепер ми маємо потужну команду. 

Ви задоволені презентацією? Переживали перед відкриттям виставки?

Звичайно, я і моя команда дуже щасливі. Хоча, за 2 дні до презентації виставки, ми сумнівались у тому, що все відбудеться. Проблема була із пошуком моніторів, а їхня оренда коштує 76 тисяч гривень.

Ви очікували, що буде ажіотаж?

Ажіотаж відбувся за відсутності реклами. Але це не той ажіотаж, який мав бути. Ми планували витратити на рекламу понад 200 тисяч гривень, але, звісно ж, цих коштів у нас не було. Тому люди дізнавались про виставку за допомогою «сарафанного радіо» і це дійсно спрацювало.

З якими проблемами ви стикнулись під час роботи над проєктом?  

Найважче – це шукати фінансування і доносити людям думку, навіщо це потрібно, і наскільки це важливо для іміджу нашої країни. Немає людей, на яких можна розраховувати, бо всі бояться брати відповідальність на себе. Отож, розвиваємо проєкт самотужки.

Чи плануєте ви розширяти проєкт за кордоном?

 Так, у найближчому майбутньому ми хочемо запропонувати посольствам транслювати виставку у різних країнах світу. У такий спосіб люди дізнаються про Україну щось зовсім нове.

Яка основна думка проєкту? На що мають звернути вагу відвідувачі?

Головна у виставці саме анімація, адже вона доповнює кожну літеру новими образами. Відвідувачам залишається насолоджуватися цим процесом. Ми, як творці проекту, у такий спосіб сказали, що шрифт має право на життя. 

А ви хотіли б, аби шрифт «Рутенія» використовувався у широкому вжитку?

Почнімо з того, що шрифт – це те, що визначає ідентичність країни. Шрифт, створений Василем Чебаником можна розвивати у будь-якому напрямку в різних варіаціях. Пан Василь наводив приклад, що «Рутенією» можна переписати назву Верховної Ради України. Так буде набагато красивіше і мелодійніше.

А вам який шрифт до вподоби?

Я захоплююсь корейським шрифтом через його лаконічність. Якось я мав нагоду придбати дитячі книжки написані цим шрифтом. Він простий, але водночас збалансований. Це неймовірно.

Що вас надихало створювати анімації?

Натхнення черпав з ілюстрацій. Я дивився на літеру і відразу розумів, в які напрямки мають рухатись лінії чи узори. Наша задача – створити не повноцінне кіно, а «оживити» кожну літеру. Насамперед, ілюстрація має лишатись на першому місці. Анімована абетка «Рутенія» – це єдина й унікальна експозиція, де люди робили селфі на тлі літери свого імені та відео, і все це активно публікувалось у соціальних мережах.

Як ви будете надалі розвивати проєкт? Які плани на майбутнє?

Наразі ми формуємо кейс, який будемо поширювати за кордоном і презентувати сучасну Україну. Найближчим часом плануємо підписати авторські договори із художниками та Василем Чебаником.

Як ви вважаєте, чи може шрифт вивчатися дітьми в школах?

Я не можу сказати, що зараз абсолютно всі мають користуватися шрифтом. Коли я читав тексти «Рутенією», то  мені було все зрозуміло. Я звертав увагу на окремі літери і приємно дивувався, як їх зображували. Але ж, не всі люди здатні зрозуміти так, як я. На це треба витратити чимало часу. Аби шрифт увійшов у повсякденне життя людей, потрібно розробляти цілу систему, і це вже справа фахівців.

Наша команда зробила необхідну справу, показала, як можна пов’язати історію з майбутнім. Ми планували видати artbook з описом проєкту та ілюстрацій, а також запустити мобільний додаток за допомогою якого «оживатимуть» літери. За бажанням, користувач може сканувати QR-код і перейти до онлайн-магазину та придбати сувенірну продукцію.

Я б дуже хотів, аби замість незрозумілих магнітиків і «матрьошок» в аеропортах та на вокзалах продавали нову сувенірну продукцію, яка б нагадувала туристу про сучасну Україну.


Виставка анімованої абетки Василя Чебаника досі активно обговорюється та не залишається поза уваги преси. Безумовно, «Рутенія» – це унікальний автентичний  український шрифт, яким має послуговуватись наш народ. В інтерв’ю для «Радіо Свобода» пан Василь сказав важливі слова: 

Мова складається з двох частин: її мелодія і засоби зображення. Ми кажемо, що українська мова солов’їна. Така ж має бути і її абетка – візуальна частина – «співочою». Українській мові треба повернути своє «обличчя». Шрифт є одним із символів державності. Ізраїль, Грузія, Індія – у кожного з них своя графіка, і ви можете не знати який у них прапор, але по шрифту можете сказати, що це за країна.

Попри всі можливі ризики та побоювання авторів проєкту, він стартував дуже успішно. Це підтверджують і представники Книжкового Арсеналу, до яких ми звернулися за коментарем: 

Анімована абетка Василя Чебаника – це безумовно один із найуспішніших проєктів, тому що впродовж 5-ти днів ми спостерігали, скільки інтересу в людей це викликало. Були автори, які розробляли окремі літери і був присутній пан Василь, тож охочі мали змогу з ним поговорити. Проєкт успішний і ми раді, що він був представлений на Книжковому Арсеналі. 

Хтозна, можливо через певний час, прогулюючись вуличками свого міста чи парку, ми побачимо «Рутенію» всюди: на вивісках, назвах закладів, вулиць, книжках, газетах тощо. Плекаймо рідну мову і культуру заради щасливого майбутнього нашої країни! 

Головна світлина взята з офіційної групи «Графіка української мови» у Facebook

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти