Звук – це механічне коливання, що поширюється у пружних середовищах: газах, рідинах і твердих тілах. Вперше це припущення зробив знаменитий англійський фізик Ісаак Ньютон (1643 –1727).
Наука, що вивчає звуки називається акустикою.
Звук – це поздовжня хвиля. Звук – це механічна хвиля частотою від 20 до 20000Гц. Звук – це пружні хвилі, що здатні викликати у людини слухові відчуття.
Джерело звуку – це будь-яке тіло, що здійснює коливання з частотою від 20 Гц до 20000Гц.
Види джерел звуку: природні та штучні.
Природні: голоові апарати людини й тварин, шелест листя, шум прибою та інше.
Штучні: камертон, струна, дзвін, мембрана телефону.
Приймачі звуку — це тіла, в яких відбувається перетворення звукових сигналів на інші сигнали, завдяки чому звук можна сприймати та аналізувати.
Природні: органи слуху людини й тварин.
Штучні: перетворювачі, в яких звукові коливання перетворюються на електричні (мікрофон).
Відлуння (луна) — результат відбиття звуку від віддаленої перешкоди.Іноді можна почути навіть багаторазову луну — результат декількох відбиттів.
Звукові хвилі, частота яких менша за 20 Гц, називають інфразвуками.
Тіла, що коливаються з частотою понад 20 000 Гц, випромінюють ультразвук.