ЗНО. Тема 2. Стародавня історія України

Стародавня історія України досліджує життя людей на наших землях за найдавніших часів. Особлива роль у її вивченні належить археології. В основі археологічної періодизації історії України лежить основний матеріал для виготовлення знарядь праці, тому умовний поділ тут такий:

• кам’яний вік (близько 1 млн років тому - III тис. до н. е.)

• бронзовий вік (приблизно II тис. до н. е.)

• ранній залізний вік (IX ст. до н. е. - IV ст. н. е.).

Кам’яний вік учені домовилися поділяти на менші періоди:

• палеоліт, або давній кам’яний вік, на території України тривав від 1 млн до 10 тис. років тому. У свою чергу, його поділяють на ранній (1 млн - 150 тис.), середній (150 тис. - 40-35 тис.) і пізній (40 тис. - 10 тис.).

• мезоліт, або середній кам’яний вік, на території України тривав від 10 до 7(6) тис. років до н. е.

• неоліт, або новий кам’яний вік, — від 7(6) тис. до 4 тис. років до н. е.

• інколи виділяють енеоліт, або мідно-кам’яний вік (4-3 тис. років до н. е.)

Поява та розселення людей на території України. Заняття привласнювального господарства. Пралюди вперше з’явилися на території України близько 1 млн років тому, про що свідчить стоянка біля с. Королеве Виноградівського району на Закарпатті.

Ранній палеоліт — архантропи, основне знаряддя праці — ручне рубило, заняття — збирання та полювання, жили архантропи первісними людськими стадами, стоянки — крім Королевого, Киїк-Коба, Амвросіївка та інші.

Середній палеоліт — неандертальці (палеоантропи), заняття — збиральництво і полювання на великих тварин, знаряддя — гостроконечники, скребла, жили матріархатом (материнським родом), близько 200 стоянок.

Пізній палеоліт — кроманьйонці (неоантропи), заняття — збиральництво, застосування різних способів полювання, знаряддя — ножі, різці, скребла, сокири, наконечники списів, жили матріархатом, відомо понад 500 стоянок, у тому числі Мізин, Кирилівка (у сучасному Києві), Межиріч та інші. На Мізинській стоянці були знайдені статуетка з бивня мамонта і браслет з меандровим орнаментом.

Залюднення території України відбувалося через Балкани та Центральну Європу, деякі вчені вважають, що і через Кавказ.

Мезоліт — оскільки великі тварини вимерли, змінилися способи полювання і мисливські знаряддя, досягнення — початок риболовлі, користування луком і стрілами, лижами, човнами, приручення собаки, родові общини об’єднувалися в племена.

Неоліт — виникнення землеробства і скотарства. До цього часу люди споживали те, що їм дарувала природа (привласнювальне господарство), нові види діяльності отримали назву відтворювальне (продуктивне) господарство. Ці зміни прийнято називати неолітичною революцією. Основні риси неолітичної революції:

• винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (свердління, шліфування і пиляння), створення нових знарядь праці (мотика, серп);

• виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (кераміки, тканин);

• перехід від кочового до осілого способу життя;

• використання свійських тварин як тяглової сили, приручення більшості свійських тварин;

• суттєві зрушення в демографічній сфері, зростання кількості та розмірів поселень.

Прикладом духовних досягнень людства є наскельні малюнки з гротів Кам’яної могили.

Поширення землеробства та скотарства на землях України. Ремесла. Оскільки назви давніх людських Спільнот не збереглися (якщо вони існували), вчені користуються поняттям археологічної культури, яка означає сукупність споріднених речових залишків, здобутих під час археологічних розкопок, що належать до одного історичного часу та території.

Трипільська та середньостогівська археологічні культури. Найвідомішою на території України є трипільська культура, розселення племен якої відноситься до IV - середини III тис. до н. е. Назва походить від с. Трипілля на Київщині, поблизу якого наприкінці XIX ст. визначний археолог Вікентій Хвойка виявив сліди діяльності давніх землеробів, які свідчать про високий рівень розвитку відтворювального господарства.

Суспільне, господарське та духовне життя носіїв трипільської культури:

• основа господарства — орне землеробство (пшениця, ячмінь) та скотарство (корови, свині);

• надзвичайно добре володіння технікою вироблення глиняного посуду (кераміку трипільської культури (орнаментовану кераміку) називають ще культурою мальованої кераміки, прикладом якої є відома статуетка жінки);

• виплавка міді (мідна металургія), розвиток гончарства і ткацтва;

• висока майстерність у спорудженні житла (протоміста: Тальянки, Майданецьке, бл. 15 тис. мешканців);

• мешкали родинами, які об’єднувалися в громади, згодом — у племена, очолював вождь;

• віра в Богиню-Матір, символ материнства і родючості, створення основ для появи писемности.

Але, не навчившись відновлювати родючість землі, під натиском кочовиків вони розчинилися серед інших народів, трипільська цивілізація занепала. Саме від трипільців, які жили переважно на території Правобережної України, наші далекі предки навчилися вирощувати хліб, опанували скотарство, перейняли ремесла. Окремі елементи трипільської культури стали невід’ємною частиною сучасної української культури. Одночасно з трипільською переважно в степах Лівобережжя існувала середньостогівська культура.