Зміни в соціальній структурі населення.

Ознайомтесь із теоретичним матеріалом:

Реформи 60–70-х років певною мірою демократизували суспільство, залучили до громадянського життя багатомільйонне селянство, розширили рамки й урізноманітнили форми суспільної активності. Реформи сприяли переходу до ринкових відносин, завершенню промислового перевороту, відкривали шлях для розвитку капіталізму. Зрозуміло, перебудова всього господарства і соціально-економічного життя не могли не вплинути на соціальну структуру суспільства і становище населення.

У другій половині XIX ст. формується інтеліґенція — специфічна верства населення, яка, не маючи приватної власності, займалася не фізичною, а розумовою працею. До цієї верстви в Україні належало 4,1 % населення. У пореформений період інтеліґенція зазнала значних змін:

• По-перше, вона стала більш неоднорідною, у її складі зросла частка різночинного елементу.
Зокрема, якщо на початковому етапі становлення інтеліґенції основним джерелом формування цієї верстви було дворянство, то наприкінці XIX ст. лише 20–25 % складу інтеліґенції мали дворянське походження, решта — вихідці з різних верств населення.

• По-друге, переважна частина інтеліґенції України була неукраїнського походження. У 1897 р. лише 16 % юристів, 25 % учителів і майже 10 % письменників були українцями.

• По-третє, асиміляторська політика царського уряду призвела до значної русифікації інтеліґенції.

• По-четверте, власне українська інтеліґенція проживала переважно у селах та невеличких містах, працюючи земськими вчителями, лікарями, агрономами тощо, тоді як у великих містах її частка була незначною. Наприкінці XIX ст. українці становили менше третини міського населення, у складі якого домінували росіяни та євреї.

Завдання
1. Охарактеризуйте особливості формування нових верств українського суспільства — робітників, буржуазії та інтеліґенції, порівняно з європейськими держави.
2. Чому і як саме змінилася структура українського суспільства після реформ 60–70-х років?
3. Назвіть верстви українського суспільства. Яких змін воно зазнало у пореформену добу?

Робота з джерелами інформації

Ознайомтеся з документами і виконайте завдання.

Із повісті Івана Франка «Борислав сміється»
«Знехотя, тяжкою ходою повзли дні за днями, і життя в Бориславі для робочих людей ставало все більш важким і важким. Здалеку і зблизька, з гір і долин, із сіл і містечок день за днем сотні людей плили-напливали в Борислав, як бджоли у вулик. Роботи! Роботи! Якої-небудь роботи! Хоча б і найважчої! Хоча б і найдешевшої! Щоб тільки з голоду не загинути! — такий був загальний лемент, загальний стогін, що хмарою носився над головами тих тисяч висохлих, посинілих, зголоднілих людей…
А бориславські багатії тільки того й бажали! Дешеві й покірні робітники рікою напливали до них, зі сльозами напрошувалися на роботу, хоча б і за найдешевшу ціну, і ціна дійсно пішла усе більш дешева. А тим часом хліб ставав усе дорожче.., і робітникам не раз… доводилося непритомніти від голоду. Щотижня євреї — власники урізали плату робітникам, а невдоволених забивали знущальними глузливими словами: «Не хочеш стільки брати, то йди собі й подихай з голоду, — тут на твоє місце десять аж напрошується, та ще й за меншу ціну!»

Завдання
1. На основі даного уривка проаналізуйте економічну ситуацію, яка склалася на західноукраїнських землях.
2. Чому наймана робоча сила в Західній Україні була надзвичайно дешевою?

Із статті І. Франка «Як живеться селянам-хліборобам»
«Половина мужиків-хліборобів у Галичині не має навіть на життя, що доконче треба, аби з голоду не пухнути. Половина наших мужиків все з року в рік голодує і мусить голодувати, бо не має на чому вижити, а друга половина мужиків, хоч як-так дихає, то, однако, живе так бідно, як мало де в котрому краю. Та половина наших майже безземельних мужиків рятується, як може, зарібками та службами по дворах та інших роботах. Але ж гіркі та непоплатні у нас зарібки. Великого промислу та фабрик у нас дуже мало, а цілий заробок то лише на панських ланах. Платня робітника у нас усюди дуже мала… Нещасливе ж те життя тих наших безземельних мужиків. Половина майже кожного села — то такі бідаки, що навіть чорного хліба не мають, а лише пісною бараболею та борщем живляться, а скороми то й на Великдень не кожен побачить. Стара убога одежина дірами світить, а в хаті діти босі, голі… Такої ж бідноти… у нас чимраз більше, бо й усі наші селяни-хлібороби так зі всіх боків притиснені, і всім їм грозить однаке лихо…» (Турченко Ф. Г., Мороко В. М. Історія України. Кін. XVІІІ — поч. ХХ ст. — К.: Ґенеза, 2000. — С. 190)

Завдання
1. Чим можна пояснити низький життєвий рівень переважної більшості населення Західної України?
2. Проаналізуйте даний документ і визначте причини масової міграції українського селянства в другій половині ХІХ ст.
3. У своїй книжці «Злидні Галичини в цифрах» польський письменник Станіслав Щепановський стверджував, що продуктивність праці галичанина становила лише чверть продуктивності праці середнього європейця, а споживання їжі — половину. Про що говорять дані факти? Прокоментуйте їх.

Кооперація — форма об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Завдання
Прочитайте текст і визначте причини зародження кооперативного руху.

«Невесела перспектива відкривалася перед селянами… Найнявшись батраками до поміщиків, вони могли розраховувати на найнижчий заробіток в імперії, що становив близько чверті того, що заробляли в самій Австрії. А ті, хто з відчаю брав у борг у місцевих лихварів (ними переважно були євреї-шинкарі та крамарі в місті, оскільки банків не існувало), ризикували провалитися в економічну прірву. З огляду на річні процентні ставки — від 150 до 250, невеличкий борг, що мав допомогти селянинові протриматися до наступного врожаю, за короткий час виростав у страшенний тягар. Наївні та неспритні селяни могли через власну необачність зазнати великих збитків; місцеві лихварі часто заохочували їх пити чи купувати в позичку, а через певний час, коли наростали проценти, виставляли їм величезний рахунок. Якщо селяни не сплачували боргів, лихвар відбирав у них землю й продавав її з молотка». (Субтельний О. Україна: історія. — К.: Либідь, 1992. — С. 274)

Як ми вже знаємо, модернізація в Росії не мала системного характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільства до прогресивнішого, порівняно з феодалізмом капіталістичного способу виробництва. Крім того, російський варіант наздоганяючої модернізації мав значні суперечності:

• аграрна реформа, урізавши майже на 15 % селянські наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала їх у довгострокову кабалу державі;

• зміцнення общинних порядків, що проголошувалося реформою, вступало в суперечність з утвердженням громадянських прав селянства;

• демократична практика всестанової виборності до земств вступала у суперечність з панівним авторитарним режимом;

• самодержавство виходило за межі моделі створюваної ним правової держави;

• незавершеність, половинчастість реформ зумовили суперечності між носіями влади та практично всіма верствами суспільства;

• панування багатоукладності в економіці робило стан суспільства нестабільним, створювало ґрунт для контрреформ.

Отже, російські реформи 60–70-х років здійснювалися за моделлю наздоганяючої модернізації, якій притаманні ініціювання реформ «згори», вибіркове запозичення світових досягнень, пріоритетний розвиток окремих галузей, збереження багатоукладності в економічній сфері, поглиблення суспільних суперечностей та посилення соціального напруження. Скасування кріпосного права і пов’язані з ним перетворення в українських землях — складовій Російської імперії — спричинили суперечливі тенденції та процеси.

Завдання

• Визначте, в чому проявились суперечливі тенденції російської модернізації.