Земельні ресурси України. Основні заходи раціонального використання і охорони земельних ресурсів.

Вчитель.

За розмірами територія України є найбільшою країною Європи, а за якісним складом грунтів  та біопродуктивністю угідь – однією з найбагатших держав світу.

Найродючіші та найпотужніші грунти – чорноземи – формувалися протягом багатьох тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат і оптимальні умови для розвитку багатої трав’яної рослинності. Про їхню цінність свідчить хоча б такий факт: у роки другої світової війни німецькі окупанти вивозили українські чорноземи залізничними ешелонами до Німеччини. Сьогодні, на жаль, запаси та якість цього неоціненного природного ресурсу в нашій державі значно зменшилася. Чому так                                                                                трапилося? Можливо не раціонально використовуються земельні ресурси України?

Сьогодні на уроці – консиліумі спробуємо з’ясувати причини і фактори що впливають на зайнятість та родючість грунтів. Отже, тема уроку (фрагмент презентації з темою уроку) «Земельні ресурси України. Основні заходи раціонального використання і охорони земельних ресурсів».

У роботі консиліуму беруть участь: землевпорядник, комунальник, гірник, хімік, агроном, грунтознавець, меліоратор, радіолог, еколог, лісничий, історик, економіст, юрист. 

Землевпорядник.   

Земельні ресурси – вид природних ресурсів суходолу. До них належать землі, що використовуються або можуть бути використані людиною для сільського чи лісового господарства, містобудування тощо. Значна частина сільськогосподарських угідь розташована у зоні чорноземів, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Ці грунти є національним надбанням України. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га.

Освоєність земельної площі в Україні досягла майже 70% (є одним з найвищих у світі). Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають:   (фрагмент презентації)

За цільовим призначенням та функціональним використанням земельний фонд України охоплює:

В Україні відбулася приватизація землі і сьогодні розподіл земельного фонду за землекористувачами характеризується такими співвідношеннями:

Економіст.                                              

Так, фундаментом економічного розвитку України є земля, або  земельні ресурси.  Та як відомо, один гектар сільськогосподарських угідь  в Україні  дає продукції лише на 450 доларів США, тоді як у Німеччині -  на 2650, Франції – на 1450, Нідерландах – на 8900 доларів. Навіть у Фінляндії 1 га сільгоспугідь забезпечує в чотири рази більше продукції, ніж в Україні. Територія України відзначається найбільшою в світі землеробською освоєністю, що не є екологічно виправданим. Частка ріллі в загальній площі України перевищує 79%, а розораність – 57,1%. За цим показником Україна лідирує у світі: у Німеччині, США, Франції, Великій Британії цей показник не перевищує 32%.

Оранка, що деформує природний родючий шар,  призвела до його виснаження. А головне – зруйнувала механізм самовідтворення чорнозему. Чорноземний шар, на утворення кожного сантиметра якого пішло 300 років, можна знищити за 3 роки. За підрахунками вчених кожного року знищується 50 тонн родючого грунту.

Історик.

Про згубні наслідки непомірного впливу на природу світлі уми знали ще за часів Римської імперії. Пліній Старший (23 – 79 р. н. е.) у своїй «Природній історії» писав: «Бери не занадто багато від землі, не виснажуй її родючість, а залишай її хоч небагато». А Біблія, друга книга Мойсеєва, 23, говорить: «Шість років засівай землю твою і збирай те, що родить вона, а на сьомий – залишай її в спокої, щоб харчувалися убогі з твого народу, а залишками після них, щоб харчувалися звірі польові...» Берегти землю – це означає розумно, по – господарському її використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Вчитель.

Усі грунти України потребують дбайливого використання і охорони. Адже грунти найважливіші природні ресурси держави, національне багатство українського народу. І все ж запрошую фахівців до розмови, для з’ясування факторів та обставин, від яких потерпають грунти.

Гірник. (фрагмент презентацї)

Найбільше руйнують землю відкриті гірничі розробки (кар’єри). Найбільше їх у Донбасі, Кривбасі, Придніпров’ї, Прикарпатті. Під час видобутку мінеральних ресурсів кар’єрним способом, відбувається розсіювання на великі площі дрібних частинок сірки, калійних солей, що негативно впливає на родючість грунтів. Землі порушуються також великими відвалами пустих порід шлаків. За існуючим законодавством, порушені землі мають бути відновлені шляхом рекультивації (будують дороги, меліоративні споруди, відновлюють родючість грунтів тощо.) Важливе значення має рекультивація порушених господарською діяльністю земель.

Комунальник. (фрагмент презентації)

Додам, що протягом року кожний з нас викидає близько 250 кг сміття, тому великі площі земель зайняті під сміттєзвалища. Ці всі землі не використовуються і, мабуть, не будуть використовуватися найближчим часом. Але ж відходи містять цінну сировину, придатну для повторного використання, а землі, що зайняті під сміттєзвалищами, могли бути використані під сільськогосподарську діяльність. Уже починають працювати програми селективного (розподільного) збору сміття. А це дозволить зменшити площу полігонів твердих побутових відходів.

Агроном.

А запроваджена і тривалий час  використовувана екстенсивна (пов’язана з розширенням площ) та відвальна монокультурна (вирощування тільки однієї сільськогосподарської культури) система землеробства спричинили вітрову й водну ерозію та завдали значних збитків сільському господарству. 

Водна і вітрова ерозія грунтів  повністю знищують грунти або значно зменшують у них вміст родючих речовин.

Водна ерозія буває внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами Цьому негативному явищу сприяє активне утворення ярів, зумовлене діяльністю людини, вирубування лісів на схилах, знищення трав’яного та чагарниковоо покриву, неправильне розорювання землі тощо.. Цей вид ерозії поширений на розораних схилах і гірських ландшафтах.

Вітрова ерозія виникає там, де немає перешкод сильним вітрам, і де відсутній природний рослинний покрив, що захищає поверхневі шари грунту, розораного на великих площах. Причиною вітрової ерозії може бути  неправильний обробіток грунту, надмірне випасання худоби в посушливих степах, яке призводить до знищення дернини. При інтенсивній вітровій ерозії виникають так звані чорні бурі, під час яких у повітря піднімаються мільйони тонн грунту. Чорні бурі катастрофічно знижують родючість грунту не тільки в тих місцях, де вони виникають, а й завдають шкоди сільському господарству в тих районах, де відкладаються пилові маси.

Вітрова й водна ерозія повністю знищують грунти або значно зменшують в них вміст азоту, фосфору, калію, мікроелементів – усього того, від чого залежить родючість. Активізують ерозію грунтів часті оранки, культивації, боронування, ущільнення, трамбування колесами та гусеницями важкої сільськогосподарської техніки.

Прийом «Уявний мікрофон»             

Вчитель.       

Завдання 1. Літні бурі у степовій зоні називають «чорним вихром». Шар за шаром змітає вітер пухкий грунт, і здається, що нема такої сили, яка здатна врятувати його. Але це тільки здається. Що протидіє силі вітру? Які заходи захисту проти вітрової ерозії ви можете назвати і схарактеризувати? 

Прийом «Математичне моделювання»

Вчитель. Крім водної та вітрової ерозії спостерігається і спливна ерозія. Грунтовий покрив перенасичений грунтовими або талими водами, може поступово, або й раптово спливати, внаслідок чого зносяться його родючі шари.

Завдання 2.

Розрахувати товщину грунту через 300 років, якщо його товщина сьогодні – 100 см, змив становить 0,008 мм на рік, а процес грунтоутворення – 2 см на 100 років.

Розв’язування: а) знаходимо змив грунту за 300 років:

                               0,008 х 300 = 2,4 см

б) товщина грунтоутворення за 300 років:

                               2 см ---------- 100 років

                               х см ---------- 300 років

                               х = 300 х 2

                                      100                 х =6 см

в) знаходимо товщину грунту через 300 років:

                              100 – 2,4 + 6 = 103,6 см

Вчитель.

Сьогодні доводиться говорити ще про одне небезпечне явище, що призводить до деградації грунтів - це спустелювання або дезертизація. Що це за проблема?

Агроном.

Спустелювання – процес, унаслідок якого родючий грунт стає неродючим. Причиною його є надмірне використання земель під пасовиська, коли худоба поїдає й витоптує слабкий трав’янистий покрив, а населення вирубує на дрова нечисленні дерева й кущі.

Щоб уникнути цього явища необхідно обробляти грунт таким чином, щоб звести до мінімуму шкоду, та сприяти його відновленню.

Основними засобами відновленя грунтів на оголених ділянках є насадження лісозхисних смуг, екологічно обгрунтоване зрошення земель, впровадження сівозмін, що дозволяє грунту, що обробляється, зберігати свою родючість, завдяки тому, що в різні роки на ньому вирощують різні культури; періодична консервація угідь (коли земля «відпочиває»).

Лісничий. (фрагмент презентції)

Незамінна допомога сільському господарству – ліс. Знижуючи швидкість вітру він захищає поля від надмірного випаровування вологи, регулює надходження і стік води, тим самим захищаючи землю від ерозії, підвищує родючість грунту. З опалого листя і хмизу утворюється гумус, який є головним концентратом азоту в грунті.

Вчитель.

Для збереження родючості необхідні комплексні заходи. Таку сукупність заходів щодо істотного покращення земель з метою дострокового підвищення їх родючості або загального оздоровлення місцевості називають меліорацією. Меліорація забезпечує сталі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Які саме меліоративні роботи проводилися і проводяться і як вони впивають на родючість грунтів та земельні ресурси в цілому?

Меліоратор. (фрагмент презентації)

З метою підвищення родючості грунтів з несприятливим водним режимом на території України упродовж десятків років проводилися гідромеліоративні роботи. Вони включали в себе як зрошування, так і осушення земель. Найбільшу площу зрошувані землі займають в Автономній Республіці Крим (29,2% загальної площі від орних) та в зоні степу. Неправильне зрошування  призвело до засолювання грунтів, тобто до іригаційної ерозії. Грунти стали непридатними для використання через «білу отруту», як називають місцеві жителі сіль, якою забиваються всі пори грунту та його поверхня в результаті випаровування зрошувальних вод. Щоб запобігти цьому явищу необхідно проводити хімічний аналіз вод і відповідно визначати спосіб зрошування.

Ще масштабніші роботи здійснювалися з осушення земель, найбільша площа яких знаходиться у Поліссі та в західних областях, а це близько 30% загальної площі сільськогосподарських угідь. За площею осушених земель виділяється Рівненська область, на яку припадає 41% загальної площі сільськогосподарських угідь. 

Еколог.

Однак, гідромеліорація не тільки не підвищує родючість грунтів, а навпаки, з часом призводить до повної їх непридатності для сільськогосподарського використання. Свідченням цього можуть бути й такі дані. За останні 50 років «великої іригації» 57% зрошуваних земель втратили природні властивості і родючість. Серед них 30% осолонцьовані, 14% - еродовані, 85% – закиснені, 55% – перезволожені. Масштаби цих явищ набули катастрофічного характеру: північна межа засолення перемістилася вже на територію Донбасу. Якщо негативну динаміку не зупинити, то в наступні 40 – 50 років ці землі доведеться вилучити із сільськогосподарського обігу. Родючість грунтів знижується і на осушених землях, де 43,5% їх мають підвищену кислотність, 8,5% – засолені, 11% - перезволожені, 13,5% – заболочені, 18,5% зазнали вітрової, а 5% - водної ерозії.

Хімік.

А нераціональне використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин викликало значні екологічні проблеми. Підвищення вмісту в грунті солей азотної кислоти – нітратів, призвело до різкого зниження якості сільськогосподарської продукції. Грунт – це природний скарб країни, його використання повинно відбуватися з урахуванням екологічно чистих технологій. Крім цього потрібно враховувати, що внаслідок роботи ТЕС, двигунів автомобілів, під час спалювання палива в атмосферу потрапляють оксиди Сульфуру, Нітрогену. Сполучаючись із атмосферною вологою, вони перетворюються на сульфатну та нітратну кислоти, які згодом випадають у вигляді дощу. Такі  кислотні дощі призводять до вимивання йонів Алюмінію з грунтів. Таким чином відбувається закислення грунтів. На закислених грунтах потрібно проводити вапнування оксидами магнію, карбонатами. Нині намічена тенденція до зменшення відтворювання родючості грунтів. Це зумовлено тим, що Україна не має власних ресурсів для виробництва калійних і фосфорних добрив, а також зменшилась можливість внесення органічних добрив, хімічної меліорації кислих та солонцюватих грунтів.

Радіолог.

Сьогодні ми маємо згадати і про згубну дію радіації на грунти. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році постраждала частина земельних ресурсів  України. На цих землях стала неможливою будь – яка господарська діяльність, забруднено 3млн 758 тис. га земель.

5. Мені громада довірила фермерське господарство «Соняшник». Я добре знаю, що в боротьбі за високі і сталі врожаї у чорноземній зоні має бути боротьба за вологу. У мене не має змоги проводити зрошення. Якими методами можна забезпечити грунт вологою?

Меліоратор. В гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше та частіше. Врезультаті грунти втратили здатність збирати та пропускати воду. Тому збереженню вологи сприяє неглибока оранка, боротьба з бур’янами, створення полезахисних лісонасаджень, снігозатримання.

6. Два роки тому я вирішив очолити фермерське господарство «Ясени». Землі маю небагато, тому і врожаї отримую незначні. Як при незначних площах отримати високі врожаї?

Агроном. У вашому випадку потрібно застосовувати тільки інтенсивні методи ведення господарства. Перш за все раджу вам звернути увагу на дотримання сівозміни. Сівозміна – науково обгрунтоване вирощування у певній послідовності кількох видів рослин на одній земельній ділянці. Чергування листових і колосових культур, що виснажують грунт і невибагливих, що збагачують грунт поживними речовинами ( наприклад, бобові, що накопичують азот), пригнічують шкідників та бур’яни і в такий спосіб підвищують родючість грунту та екологічні умови для наступних культур.

7. Моє фермерське господарство «Славутич», знаходиться у 100 кілометровій зоні від ЧАЕС. Розумію, що землі мого господарства мають  незначний радіаційний фон. Чи знаходяться в групі ризику трактористи і комбайнери, які працюють на землі? Коли краще проводити обробіток грунту?

Радіолог. Так, люди названих професій дійсно потрапляють у зону ризику, оскільки працюють у приземному шарі повітря. Тому на землях, забруднених радіонуклідами, суворо потрібно стежити за тим, щоб весняний обробіток грунту відбувався, поки земля ще волога, або ж після дощу й поливу, з тією метою, щоб радіоактивні речовини не потрапили в дихальні шляхи. Робітники повинні мати засоби індивідуального захисту.

Вчитель.

Як бачимо зміни та забруднення земель України пов’язані, насамперед, з надзвичайно високою розораністю, малою залісеністю, значним техногенним навантаження, варварською, непродуманою  експлуатацією грунтів, ерозією, засоленням, відчуженням земель під кар’єри й промислові споруди тощо.

Які ж заходи треба вживати для збереження, раціонального використання і охорони грунтового покриву?

Економіст.

Вчені пропонують принципи еколого – ландшафтного землеробства, при якому співвідношення сільськогосподарських угідь (рілля, сади, луки, пасовища) і природних комплексів (ліси, озера, водойми, заповідники) буде економічно доцільним і екологічно виправданим, а структура сільськогосподарських угідь пристосованою до ландшафтних особливостей території. На непридатних для землеробства землях необхідно створити сіножаті, пасовища, лісонасадження, заповідні ділянки. 

Еколог. (фрагмент презентації)

Основними напрямами охорони земель має бути запобігання водній і вітровій ерозії грунтів, зсувам, заболочуванню, засоленню, забрудненню пестицидами, стічними водами, промисловими і комунальними відходами.

Пропоную заходи з охорони грунтів спрямовані на раціональне використання земельних ресурсів, збереження і підвищення родючості грунтів, відтворення їхньої продуктивності:

• створення полезахисних лісових смуг, що захищають від суховіїв, чорних бур, поліпшують водний режим грунтів, запобігають ерозії;

• мульчування грунтів (стружка, стерня, тирса, папір);

• терасування схилів, регулювання випасання худоби;

• оранка, сівба, культивація грунту проводиться поперек схилу;

• дотримання грунтозахисних сівозмін, чергування посівів з парами, висівання буферних смуг з багаторічних трав;

• проведення снігозатримання, безвідвальний обробіток грунту із залишенням стерні на поверхні полів;

• застосування хімічної меліорації;

• рекультивація земель;

• раціональне використання мінеральних добрив;

• скорочення орних земель.

Юрист.

Хочу додати, що заходи щодо охорони земель є важливою складовою програми з охорони навколишнього середовища в Україні. Охорона земельних ресурсів регулюється Земельним кодексом України (2001) та Національною програмою охорони земель. Ці документи визначають права та обов’язки землекористувачів, запровадження системи заходів з метою збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості грунтів, рекультивацію земель, що зазанали впливу негативних явищ, захист від ерозії, заболочення, ущільнення, забруднення відходами та викидами.

1.Запропонуйте власні шляхи розв’язання проблеми збереження, відтворення

та раціонального використання  земельних ресурсів.

2.Які заходи щодо раціонального використання земельних ресурсів необхідно запровадити у нашому районі, місті?

3.Чи можливо чекати сталих врожаїв на землях, що виділялися під городні наділи на заплавних землях нашого міста? Чому?

4.Що відбудеться, якщо заходи щодо раціонального використання земельних ресурсів, не будуть реалізовуватись?

5.З власних спостережень наведіть приклади раціонального використання земель у фермерських господарствах.

6.Чи доводилося особисто бачити наслідки відтворення земельних ресурсів? (засипання кар’єрів, звалищ тощо).

7.Поясніть народну мудрість: «Хліб по хлібу сіяти – не молотити, не віяти»