Молодь є найактивнішою частиною сучасного українського суспільства. Саме молодому поколінню належить реалізувати реформи, започатковані в нашій країні, сприяти процвітанню України. Питома маса молоді у віці від 15 до 24 років в Україні вища, ніж у таких розвинених країнах Західної Європи, як Німеччина, Італія, Швеція, а також у США та Японії Це майже чверть населення країни.

Які чинники впливають на здоров'я молоді в Україні? Це можуть бути економічні, соціальні, психологічні, екологічні й інші чинники.

Здоров'я молоді залежить від рівня заробітної платні, тому що бідність є чинником ризику для здоров'я. Це економічний чинник. Низькі доходи можуть справляти свій вплив на здоров'я через погану матеріальну забезпеченість, нездатність заробити на необхідну їжу, житло, медичне обслуговування. Бідність може також впливати через соціальні чинники. Неможливість брати участь у житті суспільства призводить до соціальної ізоляції й несприятливих наслідків для здоров'я. У людини з'являється бажання «розв'язати» свої проблеми за допомогою алкоголю, тютюну, наркотиків.

Важливим чинником здоров'я є якість трудового середовища. Одноманітна праця й стреси підсилюють ризик захворювання багатьма хворобами. Умови праці тісно пов'язані з рівнем отриманої освіти й заробітної платні. Чим нижчим є рівень освіти й заробітної платні, тим вищий ризик різних захворювань.

Здоров'я молоді залежить також від системи охорони здоров'я, її успішної роботи з профілактики здоров'я.

Але найбільше на здоров'я молоді впливає спосіб життя, який вона веде. До негативних чинників способу життя належать, насамперед, такі особливості індивідуальної поведінки, як паління, зловживання алкоголем, погане або неправильне харчування, недостатня фізична активність, відсутність моральності, сексуальна розбещеність, вживання наркотиків. До позитивних чинників способу життя належить активна життєва позиція, особистісне й професійне зростання, доброзичливе ставлення до людей, уміння спілкуватися й конструктивно розв'язувати конфлікти, фізична активність, раціональне харчування, відповідальні стосунки між статями.

Перегляньте презентацію

№2:

Теоретичний блок

ВІЛ і СНІД в Україні.

Сьогодні число ВІЛ-інфікованих у світі перевищує ЗО млн, а померлих від цієї хвороби — 6 млн чоловік. Щодня заражається понад 5 тис. чоловік, що дає підставу говорити про пандемію СНІДу.

Україна за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції посідає 2-ге місце у Європі й 5-те — у світі; у нашій країні інфікований 1 % дорослого населення.

Останніми роками прискорюються темпи збільшення кількості молоді (15—29 років), яка вживає наркотики (78,1%); віковий ценз наркоманів знижується до 10—14 років.

Зростає кількість ВІЛ-позитивних жінок, активізується статевий шлях передачі. В останні роки втричі збільшилася кількість ВІЛ-позитивних вагітних жінок і народжених ВІЛ-інфікованих дітей.

Підтверджується факт поширення ВІЛ-інфекції на всі соціальні й вікові групи населення. Пік епідемії слід очікувати через 6—8 років, і тоді — якщо не змінити ставлення до туберкульозу та СНІДу — усього бюджету Міністерства охорони здоров'я України не вистачить, щоб зупинити поширення тільки цих двох захворювань.

Перші випадки ВІЛ-інфікування серед громадян України були зафіксовані в 1987 році, потім захворювання стало швидко поширюватися. Причини швидкого поширення ВІЛ пов'язані з використанням ін'єкційних наркотиків та з наявністю безладних статевих зв'язків у молодіжному середовищі. Загальна кількість інфікованих громадян в Україні за оцінками вчених у 2022 році сягне 470—820 тисяч чоловік.

№3:

Завантаження файлу

Тест «Чи можу я вважати себе відповідальною людиною?»

Так; ні ; не знаю.

1.Я дбаю про своє здоров’я(наприклад, не палю, не вживаю наркотиків);_______________

2. Я знаю, як передаються ВІЛ/СНІД і як захистити себе від інфікування;_______________

3. Я не матиму сексуальних стосунків на цьому етапі свого життя;_____________________

4. Якщо я захворію і потребуватиму ін’єкцій, я користуватимусь тільки

одноразовими шприцами;_____

5. Коли я вирішу зайнятися сексом, я користуватимусь презервативом;_________________

6. Коли я вирішу зайнятися сексом, у мене буде тільки один партнер;__________________

7. Якби я був інфікований ВІЛ або ІПСШ, я б розповів про це своїм

батькам;_______________

8. Я не користуватимусь нестерильними інструментами для пірсингу,

татуажу тощо;_________________

9. Я добре подумаю, чи мати дитину, якщо я або мій друг(подруга)

ВІЛ-інфікований(а);______________

10. Якщо я дізнаюсь, що мій шкільний друг чи сусід ВІЛ-інфікований,

я збережу дружбу з ним;_____________________

11. Якщо я потраплю в ризиковану ситуацію, я пройду тестування;____________________

12. Я одразу звернуся за допомогою в разі підозри на ІПСШ._________________________

Так = 3 бали; Не знаю = 1 бал; Ні = 0 балів

Показники відповідальності:

24-0 – ВИ НАДТО РИЗИКУЄТЕ!

24-26- не зовсім відповідальний;

27-29 балів - відповідальний певною мірою;

30-32 бали - досить відповідальний ;

33-36 балів - дуже відповідальний;

№4:

Теоретичний блок

ВІЛ, СНІД: шляхи передачі та методи захисту.

Джерелом ВІЛ-інфекції є заражена людина, яка перебуває в будь-якій стадії хвороби. ВІЛ-інфекція належить до тривалих захворювань. З моменту зараження до моменту смерті може минути від 2—3 до 10—15 років. І весь цей час людина може навіть не здогадуватися про те, що хвора. Але ВІЛ міститься у крові людини, спермі, багатьох біологічних рідинах її організму, грудному молоці інфікованих матерів. ВІЛ розмножується в клітинах крові, тому багато шляхів його передачі пов'язані з контактами крові хворої людини із кров'ю здорової.

Цей вірус може передаватися тільки трьома шляхами: або через кров, або статевим шляхом, або від хворої матері до дитини, яку вона народила й годує грудьми.

Контакт «кров — кров» може відбуватися при переливанні крові та при інших медичних маніпуляціях, при використанні одних і тих самих інструментів для ін'єкцій серед споживачів ін'єкційних наркотиків. Оскільки є можливість зараження ВІЛ-інфекцією при переливанні крові, кожен донор перед забором крові обов'язково проходить тест на ВІЛ.

У навколишньому середовищі ВІЛ нестійкий, і звичайної медичної стерилізації або кип'ятіння досить для його знищення.

Передача вірусу імунодефіциту відбувається при всіх видах статевого контакту здорової людини з інфікованою. Це один з найпоширеніших шляхів передачі ВІЛ.

Ще один шлях передачі вірусу — це передача ВІЛ від матері до дитини при вагітності, пологах або годівлі грудним молоком. ВІЛ-інфікована жінка може народити як неінфіковану ВІЛ, так і ВІЛ-інфіковану дитину. Імовірність того, що дитина буде інфікованою, становить близько 30%.

ВІЛ передається також при контактах «кров до крові», у разі наявності травмованих ділянок шкіри.

Отже, шляхами передачі ВІЛ є: небезпечний секс (без презерватива); спільне використання шприців, голок та іншого ін'єкційного інструментарію; переливання зараженої крові; передача вірусу від ВІЛ-позитивної матері дитині — під час вагітності, пологів та при годівлі грудьми.

Вірус імунодефіциту людини не передається побутовим шляхом, через предмети гігієни, неможлива передача ВІЛ при рукостисканнях та поцілунках. Вірус швидко гине в навколишньому середовищі. Комарі не переносять ВІЛ, тому що вірус не може жити в організмі комара. Вірус не передається також через піт або сльози, при кашлі й чханні, при спільних заняттях спортом, перебуванні в одному приміщенні, у громадському транспорті.

№5:

Завантаження файлу

Вправа « Оцінка ризику ВІЛ-інфікування»

« Ризик високий» , «Ризик низький» , « Ризик відсутній»

1. Гратись у «кроваве братання»

2. Проколювати вуха однією голкою

3. Вживати ін’єкційні наркотики

4. Працювати у секс-бізнесі

5. Лікувати зуби нестерильними інструментами

6. Робити перев’язку без рукавиць

7. Користуватись чужою битвою

8. Користуватись чужою зубною щіткою

9. Плавати в одному басейні

10. Їсти те ,що приготував ВІЛ-інфікований

11. Дружити з ВІЛ-інфікованими

12. Користуватися спільним посудом

13. Обмінюватися одягом

14. Бути покусаним комаром

15. Жити в одній кімнаті з ВІЛ-інфікованим

16. Сидіти за одною партою

17. Користуватися спільним шкільним приладдям

18. Їхати в одному транспортному засобі

19. Робити уколи нестерильним інструментом

20. Торкатися кровавих плям на предметах

21. Дружній поцілунок

22. Користуватися спільним туалетом

№6:

Теоретичний блок

Методи захисту від ВІЛ

ВІЛ — це найбільш вивчений вірус в історії людства, і кожна людина може використовувати знання про нього, щоб захистити себе. Оскільки ВІЛ-інфекція невиліковна, головним знаряддям у боротьбі з поширенням інфекції є профілактика — запобігання нових заражень.

Тестування на ВІЛ, згідно із законодавством України, добровільне й безкоштовне. Інформація про результати обстеження конфіденційна. У кожному обласному місті є центри боротьби зі СНІДом. У районних лікарнях приймають аналіз крові на ВІЛ-інфекцію з наступним відправленням забраної крові для лабораторної діагностики в обласні центри.

Профілактика СНІДу тісно пов'язана зі здоровим способом життя. Здоровий спосіб життя різко знижує ризик зараження ВІЛ. Якщо людина усвідомлює важливість своїх рішень, пов'язаних зі збереженням здоров'я, розуміє шляхи передачі вірусу, небезпеку СНІДу, його фактичну невиліковність, то вона зможе уникнути небезпечних ситуацій. Відсутність інформації, невміння захищати власний інтерес призводить до ризикованої поведінки, інфікування ВІЛ. До груп ризику належать люди, які вживають наркотики, ведуть безладне статеве життя, порушують норми моралі. У небезпечному становищі опиняються й необізнані підлітки.

Особистим захистом від ВІЛ є:

♦ наявність моральності й відсутність ранніх статевих зв'язків;

♦ відмова від наркотиків;

♦ використання презерватива;

♦ знання про шляхи передачі вірусу.

На сьогодні немає методів лікування СНІДу, що дозволяють вилікувати ВІЛ-інфікованого. Наявні лікарські препарати дають змогу тільки знизити кількість вірусу в організмі й призупинити руйнування імунної системи.

Протидія стигми й дискримінації ВІЛ-інфікованих.

ВІЛ-інфікована людина не помирає відразу, вона може жити впродовж тривалого часу. Як вона має прожити ці роки і як суспільство має ставитися до ВІЛ-інфікованих людей?

На жаль, такі люди можуть підлягати стигмі й дискримінації.

Стигма в перекладі з грецької мови означає «тавро», «пляма», «ярлик». Це характеристика людини або групи, що вважається свого роду; пороком і викликає прагнення покарати, ізолювати або якось інакше приннизити людей.

Стигма — це надзвичайно сильний соціальний ярлик, що змушує ставитися до людини тільки як до носія небажаної якості.

Учені виокремлюють три загальні риси стигми:

Якщо люди вважають якусь відмінність дуже важливою, приписують людям, у яких вона є, негативні риси і можуть легко розділити за цією ознакою людей на «нас» і «їх», то мова йде саме про стигму.

Стигма розвивається на основі незнання й страху. Якщо людина нічого не знає про природу ВІЛ і шляхи його поширення, то в неї виникає страх заразитися й померти. Цей страх і наділяє ВІЛ-інфікованих усіма можливими негативними рисами.

Дискримінація — це прояв стигми, це стигма, що стала дією. Дискримінація — це обмеження прав частини населення за певною ознакою. Як ознака може виступати будь-яка значуща відмінність особистості, наприклад раса, національність, стать, релігійні переконання, інвалідність, рід занять, стан здоров'я. Дискримінація можлива тільки внаслідок нерівного розподілу влади й контролю в суспільстві.

Знання допомагає людині переглянути свої страхи й нелогічні уявлення. Важливо знати не тільки про шляхи передачі вірусу, але й про права людей, які живуть із ВІЛ, груп, уразливих до ВІЛ, і про саму стигму й дискримінацію у зв'язку з ВІЛ. Перший Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначали 1-го грудня 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн пролунав заклик до соціальної терпимості й розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу. Цей день, що його відзначають у всьому світі 1-го грудня, служить справі боротьби з пандемією ВІЛ-інфекції й СНІДу, який поширюється по всіх регіонах світу.

Червона стрічечка — це міжнародний символ боротьби зі СНІДом, що використовують як логотип і ВООЗ, і агентства ООН, і безліч благодійних фондів.

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом, головна мета якого – звернути увагу суспільства на масштаби поширення вірусу імунодефіциту, що набули глобального характеру.

№7:

Вільне введення тексту

Жив собі Барон. І коли він збирався у далеку подорож, він наказав Баронессі не покидати замок, а то він її стратить. Вартовим наказав не випускати її. Але Беронессі було нудно і вона захотіла відвідати свою Подругу на іншому березі річки. Вона умовила Вартових, щоб вони її випустили, і відправилася до Подруги. Подруга не хотіла її пускати, але Баронессі було так погано на самоті, що та її пожаліла. У цей самий момент повернувся Барон. Баронеса кинулася до Човняра, щоб той хутко перевіз її до замку, але він відмовився, бо боявся кари Барона. Так Баронессу було страчено. Як ви вважаєте, хто винний у загибелі Баронесси?

Кожан людина сама відповідає за свої вчинки і здоров‘я. То як ми можемо захистити себе від ВІЛ і ІПСШ?