Збірка Костя і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами». Образи, зображення пейзажів природи.

Тема :Збірка  Костя і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами». Образи, зображення пейзажів природи.

Мета — формувати компетентності: предметні (знання філософських і моральних проблем збірки  Костя і Юрія Голобородьків; розуміння провідних мотивів, сюжетного розвитку оповідань; навички ефективної роботи з твором; критичне мислення; культуру мовлення; навички аналітико-дослідницької роботи з текстом; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; здатність критично осмислювати інформацію; комунікативну: уміння працювати в класі; толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційну: навички визначення ролі деталі в тексті, ефективної роботи з книгою; загальнокультурну: читацькі інтереси; світогляд).

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірка Костя і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами», ілюстрації до них,тематичні таблиці, плакати, дидактичний матеріал.

                                                                              «…не можуть бути байдужими

до людей ті, хто ніжно розуміє 

                                                                              красу землі нашої».

                                                                                  Кость і Юрій Голобородьки.

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель.

Робота з епіграфом.

(Учитель зачитує уривок із оповідання «Таврійські етюди» )

• Як ви розумієте  слова  Костя і Юрія Голобородьків? (Очікувана відповідь . Письменники дають чітко зрозуміти, що любов до людини і любов до рідного краю взаємопов’язані між собою.)

• Чому саме ці слова взято  епіграфом до вивчення збірки? (Очікувана відповідь. Ці слова взято  епіграфом до вивчення збірки тому, що у творах буде йти мова про любов до людей і рідної природи).

Учитель. На підтвердження ваших відповідей  зачитаю уривок із оповідання «Таврійські етюди»: «Я люблю степ, бо змалку ріс в його просторах, вдихав його чисте, цілюще повітря. І коли часом доводилося відриватися від рідного краю, попадати в чужу далеку сторону, боліло серце за ним, хотілося швидше повернутися  назад, побачити налляті сонцем, пахощами безмежні рівнини, вдихнути солоний вітер, що налітає легкими хвилями з моря». На сьогоднішньому уроці  попрацюємо над збіркою Костя і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами ».

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Шляхом складання комбінованого кросворду назвіть оповідання, які увійшли у збірку «Обрії пахнуть вітрами » і  ви отримаєте ключове слово - прізвище авторів збірки.

Робота над кросвордом.

Приклад кросворду.

Оповідання, яке не увійшло до кросворду -  «Такі лункі удари серця».

Комбінований кросворд.

1. Синонім слова «обрій». (Горизонт)

2. Матрос із корабля «Потьомкін» Олександр Попов – герой оповідання … («Обрії пахнуть вітрами»).

3. Назва твору, у якому самотній рибалка відстоює свою позицію жити чесно. («Рибалка Роман Кривенко»).

4. Оповідання, в якому описується літня гроза в степу. («В грозу»).

5. Твір, у якому розповідається про будні і думки сільського трудівника. («Чабан»).

6. Оповідання, у якому сільська лікарка переживає особисту трагедію. («Весна починається в березні»).

7. Твір, у якому дружина змогла простити втечу чоловіка. («Марина»).

8.Етюд, у якому автори  описують красу лиману. («Понад лиманом»).

9. Збірка художніх творів про красу херсонського краю. («Таврійські етюди»).

10. Оповідання, у якому розповідається про дружбу українця і француза у концентраційному таборі. («Мій приятель Жан»).

11.Твір, у якому хлопчик приносить у лікарню своєму вчителю квіти. («Букет пролісків»).

12.Етюд, у якому автори згадують про бій на винограднику. («Янтарні грона»).

Оповідання, яке не ввійшло до кросворду -  «Такі лункі удари серця».

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Учитель.

У збірку Костя і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами» увійшли 9 оповідань, які за тематикою можна поділити на три групи. Складіть відповідну таблицю.

Робота із таблицею

«Тематичні групи оповідань збірки Костя  і Юрія Голобородьків

«Обрії пахнуть вітрами».

1. Теорія літератури

Повторіть за словником значення терміну оповідання.

Оповідання - невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.

2.Робота над текстом оповідання «Мій приятель Жан».

Слово вчителя.

На уроці ми попрацюємо над двома творами : “Мій приятель Жан”, «Таврійські етюди». На перший погляд вони контрастні, але насправді це не так, їх поєднує любов людей до рідної землі у своїх різних проявах.

Оповідання “Мій приятель Жан” по праву вважається одним із художньо найсильніших у малій прозі Майстра. Воно пронизане рисами автобіографізму й зображує фрагменти життя "остарбайтерів” у німецькому таборі. Це оповідання – лаконічна і експресивно виразна розповідь про дружбу й взаємопідтримку юних, ще зовсім молодих людей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах.

Херсонський письменник Юрій Голобородько пише оповідання «Мій приятель Жан» на основі власного життєвого досвіду, адже у роки німецької окупації зазнав поневірянь, перебував у фашистських таборах. Йому добре була відома тяжка праця, знущання наглядачів та голодне існування. Із притаманним авторові оптимізмом він позитивно зображує  образи в’язнів, які не втратили людяності у найтяжчі моменти свого життя.

Оповідання побудовано письменником, як низка спогадів і рельєфно виведених сцен. Жан розповідає про довоєнні роки, про загибель старшого брата у бою з німцями, про своє перебування у концтаборі, про переживання персонажа-оповідача від цієї зустрічі з незнайомими однолітками, доля яких звела в концтаборі.

Учні роблять стисле повідомлення змісту і складають план.

Можливий варіант плану до змісту оповідання «Мій приятель Жан».

1. Тяжка праця людей у концентраційному таборі Освенцім, їх незламний 

дух.

2. Майстер Рашке ставить оповідача працювати у парі із молодим французом    

  Жаном.

3. Розповідь юнака про себе і сім’ю.

4. Жан запрошує українця на зустріч зі своїми земляками у барак.

5. Оповідач розповідає про Україну, та його перебиває прихід табірфюрера.

6. Жан приносить українцю хліб, коли тому ногу придавило шпалою.

7. Француз погрожує майстеру Рашке, коли той кричить на хворого оповідача.

8. Начальство і охоронці поїхали із табору.

9. В’язні беруть зброю і набої у будинку охорони і тікають до лісу.

10. Після бою оповідач знаходить Жана, простреленого автоматною чергою.

11. Його поховали на краю лісу в братській могилі під червоною зіркою.

Інтелектуальна розминка.

Завершіть речення.

1. Події оповідання відбуваються у…(концентраційному таборі Освенцім).

2. Ніяка каторжна праця не в силах…(зломити дух в’язнів).

3. Майстер Рашке ставить українця працювати у парі із …(французом Жаном).

4. Французького юнака вивезли у …(Аушвіц для перевиховання,бо він мстився у партизанському загоні за смерть свого батька і брата).

5. Жан запрошує оповідача у французьку секцію табору, щоб той…(розповів про Україну).

6. Коли з’явився табірфюрер, Жан …(проводить українця через високу дротяну загороду.)

7. Під час хвороби оповідача французький юнак…(приносить йому хліб).

8. Коли майстер Рашке почав бити українця, Жан …(стрибнув до нього і вихопив кийка).

9. Після втечі начальства і охорони табору в’язні…(озброїлися і виставили всюди пости).

10. Жан іде битися, але…(трагічно гине, прострелений автоматною чергою).

Робота над образом Жана.

Учитель. Роботу над образом французького юнака із оповідання Юрія Голобородька «Мій приятель Жан» розпочнемо із портрета. Знайдіть його у тексті і зачитайте.

Портрет : «…невеликий, худенький, з сіруватим від постійного недоїдання обличчям, на якому блищали чорні, кольору спілого терену, очі. Йому було не більше ,ніж нам, - шістнадцять, а може, й сімнадцять літ.»

Бесіда за прочитаним.

• На основі портрета, скажіть, яке  перше враження справив на вас Жан?

• Як ви вважаєте, чи дає можливість використання  Юрієм Голобородьком означень «невеликий, худенький» уявити, що французький юнак спроможний на мужні вчинки?

Складемо кластер до образу Жана (запис у зошити, вчитель використовує інтерактивну дошку). Кожну рису характеру підтвердіть його конкретним вчинком.

Кластер –  це графічна форма організації інформації, коли виділяються основні смислові одиниці, які фіксуються у вигляді схеми з позначенням всіх зв'язків між ними. Він являє собою зображення, що сприяє систематизації та узагальненню навчального матеріалу.

Висновок.

Оповідання Юрія Голобородька «Мій приятель Жан» у кооткій і стислій формі дає нам зображення боротьби молоді України і франції у Другій світовій війні проти фашизму.

Слово учителя. Перейдемо до роботи над «Таврійським етюдами», які так близькі нам, херсонським степовикам.

1. Теорія літератури

Повторіть за словником значення термінів  етюд, пейзаж.

Етюд - невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, в якому автор подає конкретну картину, фіксує момент, вихоплений з життя, відтворює внутрішній стан людини, нерідко на тлі співзвучного пейзажу

Пейзаж - один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.

3.Виразне читання та короткий аналіз етюдів.

Учитель. Із кожного етюду виберіть епізод, який вам сподобався найбільше  і виразно зачитайте його.

«ТАВРІЙСЬКІ ЕТЮДИ»

Приклади уривків.

«Степ»

Я люблю степ, бо змалку ріс в його про­сторах, вдихав його чисте, цілюще повітря. …

Від степу, від його тамованої могутті завжди віє чимось рідним і близьким. Він чарує своєю нерозтраченою силою, гортає у серце спокій, тиху ра­дість. В такі хвилини моя уява малює казко­вого велетня, що стримано, ледь чутно дихає, хвилюється, живе своїм особливим, нікому невідомим життям. Я годинами можу слухати степ. Мені хочеться проникнути в його думи, відгадати, чого він хоче. Та степ не з тих, хто отак зразу все і розповість, поділиться найпотаємнішими мріями. Він вміє берегти їх. Тіль­ки людям, що люблять його синівною любо­в’ю, може розкрити частку своєї душі.

Я привчу своїх дітей слухати степ. Ми ходитимемо далеко-далеко в голубі про­стори, будемо бігати наввипередки з вітром, вдихатимемо струмені сонця... Наші ж бо гру­ди повинні бути такими широкими, як просто­ри рідного степу. І не буде байдужих в нашо­му житті. Бо не можуть бути байдужими до людей ті, хто ніжно розуміє красу землі нашої, хто завжди носить її в серці своєму.

Бесіда за змістом.

1.Чому автор любить степ? (Бо змалечку ріс на його просторах)

2. Яка причина розчарування молодого учителя історії від села? (Він уявляв його красивим, романтичним, а в дійсності не було пристойного кінотеатру, асфальту).

4. Коли автор перестав чути ніжну мелодію степу? (Після слів  молодого історика, якому просто холодно стояти на бугрі – кургані.)

Учитель. Таврійські етюди написані такою прекрасною поетичною мовою, скільки в них звучить милування рідною природою, любов’ю до рідного  Херсонського краю, що мимоволі виникає бажання і самому скласти художній твір. Пропоную до кожного етюду створити сенкани.

Інтерактивна вправа «Сенкан»

Алгоритм складання сенкану

1 рядок – слово –тема (іменник)

2 рядок -2 прикметники (означення теми)

3 рядок – 3 дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою)

4 рядок – фраза із чотирьох слів (трактування теми, або ставлення до неї)

5 рядок – слово-висновок (іменник,синонім (або висновок) до теми)

Сенкан

«Степ»

Степ,

Широкий, могутній, ніжний,

Чарує, живе, манить

Розуміння краси землі нашої,

Простори.

«Чабан»

В блідому молоці світанку чабан видає­ться ще вищим і худішим… Рухається неспішно, повагом, ніби обдумує якесь серйозне і важ­ливе питання.Я вслухаюсь в неторопку мову чабана і думаю про його самітницьке життя в степах. Цілими днями на сонці, на вітру, під дощем. З ранньої весни до перших приморозків. Ди­вись, пильнуй за отарою.

• Гарно як—погляньте, — перервав мої думки чабан. — Скільки в мене було таких ранків — не перелічиш. І кожен раз зустрі­чаю — не налюбуюся. Немає краю кращого за наші степи.

Мовчимо. Кожен думає про своє, можливо пригадує минуле чи заглядає думками в май­бутнє. їмо з апетитом. Часом я погля­даю на чабана. Жовна на його щоках — туди-сюди, туди-сюди... Про що він думає? Мо­же, про осінь, що наближається. Адже в сте­пах вона буває важкою — обложні дощі, ба­гнюка по коліна... Тоді за вівцями догляд потрібний особливий. А може, пригадує «По­ему про море», яку бачив кілька днів тому? Припали до серця йому її герої—люди щи­рого серця...

Думає про своє чабан.

Бесіда за змістом.

1. Як ви вважаєте, чому саме до образу чабана звернувся автор етюду? (У степовому краю ця професія була дуже поширена, як і степ, чабан має свою філософію.)

2. Чим пригощав оповідача чабан із своєї щедрої торби? Навіщо використані назви страв? (Простою селянською їжею, яка проте на свіжому повітрі здається надзвичайно смачною: бринза, сало, свіжопросолені огірки, компот із яблук. Їх назви використано для створення степового колориту.)

3. Про що мріє чабан? (Він мріє про те, що каналами дійде дніпрова вода, з’явиться море садів, село стане великим і зеленим.)

Сенкан

«Чабан.»

Чабан,

Задумливий, романтичний, працьовитий,

Рухається, обдумує, пильнує,

Самітницьке життя в степах,

Мрія.

«В грозу»

Степ наче занімів у передчутті біди. А бли­скавиці все частіше краяли небо. Перекоти­лася далека громовиця, схожа на артилерій­ську канонаду. Потім удари її стали набли­жатися і раптом — огненний, сліпучо-білий спалах і оглушливий гуркіт... Почуваєш себе перед величчю сил природи безпомічним і беззахисним, схожим на оті придорожні дере­ва, що принишкли, знітилися, звісивши важке, в пилюзі, гілля.

Запахло дощем. Прохолода долинала звід­ти, де вже текли з неба бурхливі потоки води.

Вибухнула справжнісінька злива, бурхлива, стрімка, грізна.

Раптом налетів шквал вітру, поклав дерева мало не до землі. Степ побілів від граду, що сипонув на ниву. Льодові кульки застри­бали по стерні, оббиваючи листя на гіллі, сікли траву.

На щастя, незабаром яскраві промені про­кололи сиві хмари. Заіскрилися тисячі дзер­калець, заграли веселки на стеблинах бур’я­ну, шпичаках стерні. Чорний вал покотився далі на схід. Затихав і затихав шум зливи...

Бесіда за змістом.

1. Чому таке природне явище як наближення грози автор називає видовищем? (Бо для оповідача всі стихії неначе актори дійства - кожен виконує певну роль для створення картини грози: спохмурніло небо на заході, хмаринки налилися густою синявою,сонце востаннє послало  на землю свій промінь, степ занімів у передчутті біди, перекотилася далека громовиця… ).

2. Який дитячий спогад зринає у пам’яті оповідача? (Як у дитинстві під час дощу він із головою ховався у копиці, або скирті сіна, щоб перечекати зливу.)

3. Чому зображення грізної картини грози із градом закінчується яскравою картиною свіжевмитої землі і сонячного неба?

Сенкан

В грозу.

Блискавиці,

Бурхлива, стрімка, грізна,

Клубочилися, налилися, заіскрилися,

Все навколо, наче оновлене,

Громовиця.

«Понад лиманом»

Йду понад лиманом, по чистому, вилиза­ному хвилями піску. Хмари розсунулися, про­пустили в невидимі отвори гострі леза соняч­них променів, і вони тепер соромливо озира­ють лиман, далекий таврійський берег, село наше Станіслав, що привільно розкинулося на скелястому правому березі.

Праворуч тягнуться високі глиняні кручі. Жовті, з рідкою рослинністю — нехворощ, міт­лиця, жаб’ячий паслін, лобода — вони справ­ляють зовсім невеселе враження. Зате який прекрасний лиман... Здається, нічого особли­вого — вода і вода, а дивитися можна безкі­нечно, стільки привабливого, таємничого та­їть в собі цей водний простір.

Лиман, лиман... Пройшли сотні, тисячі ро­ків, а він все невтомно кидає на берег стри­вожену хвилю, голубіє у сонячні дні широ­ким простором. Минуть ще сотні років, при­йдуть і підуть з життя інші покоління людей, а оцей велетень котитиме і котитиме хвилі до жовтих скель, буде пінитись білими гребенями у штормову погоду, наче йому й діла немає до того, що робиться на землі, наче йому і байдуже до всього.

Довгі, чорні сіті сушаться проти сонця, розвішені на товстезних підтичах. Стоять пі­раміди набитого ще взимку в Таврії очерету.

А лиман котить і котить голубу прозору хвилю на берег, невтомний і красивий робо­тяга...

Бесіда за змістом.

1. Наведіть приклади метафор, які використовує автор на початку оповідання? (Сонячні промені сором’язливо озирають лиман,село Станіслав привільно розкинулося на скелястому березі, чаплі солідно вимахують крилами,хвилі тихо співають. )

2. Знайдіть у тексті цитату,у якій  розповідається про дії лиману, що підкреслюють  його працьовитість, вічність? (Пройшли сотні, тисячі років, а він все невтомно кидає на берег стривожену хвилю... Минуть ще сотні років, прийдуть і підуть з життя інші покоління людей, а оцей велетень котитиме і котитиме хвилі до жовтих скель, буде пінитись білими гребенями у штормову погоду , наче йому й діла немає до того, що робиться на землі, наче йому  і байдуже до всього.»)

3.Чого зазнав дід Петро за довгі роки життя? (Риболовецький колгосп заснував, у війну із дубками аж під Кавказ ходив, багато хат побудував, багато дерев посадив.)

Сенкан

«Понад лиманом»

Лиман,

Прекрасний, невтомний, таємничий,

Співає, голубіє,піниться,

Котить голубу прозору хвилю,

Роботяга.

«Ніч в жнива»

Немає нічого кращого за ночівлю під від­критим небом тієї особливої літньої пори, ко­ли вже визріли хліба!

Загадкове, усіяне тисячами біленьких оченяток-світляків небо над твоєю головою завмерло, принишкло. А он Чумацький шлях визвіздився з півночі на південь. А зараз — тихо. Цвіркуни, зачаровані кра­сою ночі, соромливо, півголосом, ведуть свою заливисту пісню, не в силі перервати чи скін­чити її. Невидима в пітьмі перепілка то роз­сипле м’які дзвіночки, то затихне, замре... На мене ллється терпкий аромат свіжої соломи, сте­пової м’яти... Сон склеплює повіки. Вони ста­ють важкі, немов чавунні. Втома навалюєть­ся багатопудовим тягарем, і я не в силі ски­нути її.

Наді мною Чумацький шлях. Облита молоком небесна дорога виглядить трохи не­звичайною. Вона розвернулася на дев’яносто градусів. І зорі наче побільшали і перемор­гуються так щиро, так хитро, начебто знають великі таємниці і не хочуть розповісти про них людям.

Прокинувся — і не піз­нав степу. Це зліз на небо запізнілий гуляка-місяць і накрив землю тремтливим серпанком. Все — і лан, і недалека лісосмуга, і табір наш польовий — в сріблі.

Бесіда за змістом.

1. Які словосполучення із тексту етюду підкреслюють красу літньої ночі у жнива? (Особлива літня пора, тепла запашна солома, загадкове небо,тонесенькі струмочки радості, Чумацький шлях визвіздився.)

2. Знайдіть опис Чумацького шляху. Яке враження він справив на вас? (Наді мною Чумацький шлях. Облита молоком небесна дорога виглядить трохи незвичайною. Вона розвернулася на дев’яносто  градусів. І зорі наче побільшали і переморгуються так щиро, так хитро, начебото знають великі таємниці і не хочуть розповісти про них людям.)

3. як автором використано прийом контрасту  в етюді «Ніч у жнива»? (Приклади контрасту: чарівна романтична ніч – буденний трудовий ранок,  міцний сон оповідача – швидке пробудження.)

Сенкан

«Ніч в жнива»

Ніч,

Особлива, літня, таємнича,

Огортає, зачаровує, сріблиться,

На небі запізнілий гуляка-місяць,

Безодня.

«На Сиваші»

Ось він - Сиваш... Ніде ані найменшого озерця, чи то, бодай, калюжі. Голубовато-сіра сіль міліардами скелець-кришталиків вистелила простору рівнину, ство­рюючи ілюзію водного простору. Зникли вітри — і випару­валася вода під гарячими променями сонця, залишивши після себе на клейкому грунті товстий шар солі.

Правда, в окремих, невидимих для першого погляду баюрах, або по-місцевому чаклаках, вода затримується довше, затягується соляним льодком. Мертво, порожньо, сумно... Хіба зрідка пролетить оди­нока заблукала чайка, засміється пронизливо і невесело. І все. Тільки сонце палить безсер­дечно сиву рівнину. Немилосердно палить, як ніколи.

Ох, Сиваш... Скільки ховаєш таємниць ти в собі.

Я дивлюся в залиту маревом далину. В уя­ві постають сірі колони, що пронизливої воло­гої ночі поспішають назустріч смертельній зливі свинцю. Я чую крики тих, кого засмок­тує багнюка, зойки поранених, різкі слова команд: «Вперед! Давай!» Я відчуваю, як ли­же мої ноги холодна осіння вода, вітер заби­рається до гарячих грудей...

Я знаю — батьки йшли на подвиг в ім’я то­го, щоб щасливими були діти, щоб не знали горя ми. Я знаю: коли проб’є година тривоги, на подвиг підемо ми — через гнилі, налляті їдкою ропою Сиваші, назустріч вогневим смер­чам.

...Сірий одноманітний пейзаж. Ні подиху вітерця. Тільки тхне солонуватою вологістю. Віє сумом, тривогою. Похмуро, непривітно... Одне слово — Сиваш...

Бесіда за змістом.

1. Як пояснює автор утворення солі на Сиваші? (Східні вітри нагнали води із Азовського моря, вода випарувалася, залишивши після себе товстий шар солі.)

2. Які історичні події пережив Сиваш?(Перша : восени 1920-го року барон Врангель бився із червоноармійцями; друга  - під час Другої світової війни гітлерівці хотіли пройти на Крим). 

3.Яке враження справив на автора Сиваш? Підтвердіть цитатою із тексту. (Гнітюче враження: «Віє сумом , тривогою. Похмуро, непривітно…Одне слово – Сиваш…»)

Сенкан

«На Сиваші»

Сиваш,

Мулистий, гнилий, солонуватий,

Мовчить, не признається, палить,

Віє сумом, тривогою, похмуро,

Подвиг.

«Квіти для Марії»

Духмяний аромат квітуючих акацій хви­лями хлюпає в моє обличчя. Глибоко вдихаю хмільні запахи. Зринають спогади. О, ці спогади — такі радісні, незабутні...

В весну нашого щастя со­лодко цвіли акації в парку над синім Дніп­ром.

А через рік у нас народився син. Квітува­ли акації хмільно, нестримно, як тільки на нашому півдні вміють квітувати, коли я віз Марію, бліду, зморену і радісну, з лікарні додому. Поглядав на червоне малесеньке об­личчя малюка і шукав у ньому схожості з собою... А уява вже малювала сина школярем, юнаком ставним.

Від днів тих пройшло чимало часу — де­сять літ. Ярослав вже школяр. Здоровий ро­сте, красивий. Очі в нього, як у Марії, — го­лубі, а волосся — чорняве, кучеристе, одним словом — моє.

Зупинив я «газона», виліз із кабіни. Потім побрів по килиму — білоголо­вих ромашках, голубооких волошках, польо­вих маках, синіх сокирках...

Букет видався на славу. Він ледве вміщу­вався в кабіні.

На фермі доярки тільки ахали, коли я ніс його, міцно притискуючи до грудей... А Ма­рія, як побачила, руками сплеснула, засмія­лася:

Це для мене? Ну і чудний...

Світилася ніжністю вся. Як-тоді, в нашу першу незабутню весну...

Бесіда за змістом.

1. Виберіть із тексту словосполучення, які підтверджують, що оповідач у захваті від побаченого пейзажу. (Духмяний аромат квітуючих акацій, пишні суцвіття обліпили віття дерев ,хмільні запахи, весняна лісосмуга, наче молода під вінцем.)

2. Який спогад зринув в уяві оповідача? (Він згадав весну щастя із дружиною, а через рік народився син.)

3.Із яких польових квітів складався  букет для Марії? (Білоголові ромашки, голубоокі волошки, польові маки, сині сокирки).

Сенкан

«Квіти для Марії»

Акації,

Духмяні, квітуючі,польові,

Туманять,п’янять,струменять,

Весна, щастя, син, квіти,

Марія.

«Янтарні грона»

Виноградні лози до землі прихилилися, не в силі утримати соковиті, налляті сонцем і життєдайними соками важкі грона.

Я стою на краю плантації і пригадую інші часи. Вони врізалися в мою пам’ять, і я не в змозі забути їх.

В ту осінь на груди схилів лягли зміїсті окопи, їх вирили непрошені чужинці. А зі сходу поспішали наші батьки і брати. Прибережжя терзала нищівна сталь. Нові рани лягали на тіло землі. Здавалося, не залишиться на ньому здорового місця.

Не втримався ворог, покотився пріч. Далі на захід пішли ті, хто вцілів у шаленій битві над Дніпром. А схили його закривавлені дов­го вважали ні на що не придатними...

Та минули роки, і втих пекучий біль у люд­ських серцях. Вітер засипав жовті окопи. І за­буяли веснами трави на схилах наддніпрян­ських. Перевали хвилями лягли на землю. Затріпотіло «на вітрі юне листя, потягнулося вгору — горде, сміливе...

І хто знайде сьогодні на цих схилах лінії ворожих окопів? Хіба, може, восени, дбайли­во пригортаючи виноградні лози землею, чорноока дівчина підбере уламок рваного за­ліза, покрутить в руках …

Сьогодні на винограднику людно. Дівчата збирають виноград. Співають. Янтарні грона лягають в їхні кошики.

Я хочу завжди чути над степом дівочу пісню.

Бесіда за змістом.

1.Що «роблять» лози на винограднику? (Спираються на  відлиті із бетону стовпці, покректують від тягаря,таємниче шепочуться між собою).

2. Які часи пригадує оповідач? (Події Другої світової війни, коли на схилах замість виноградників були вириті окопи і червонозорі бійці прогнали ворога.)

3.Чого хоче автор ? (Щоб над степом завжди було чути дівочу пісню).

Сенкан

«Янтарні грона»

Грона,

Соковиті, налляті, життєдайні,

Спираються,покректують,шепочуться,

Розповідь сивого ветерана про битву,

Подвиг.

Висновок.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Завершальне слово вчителя.

Ось ми і перегорнули останню сторінку збірки херсонських письменників Костя  і Юрія Голобородьків «Обрії пахнуть вітрами», яка об’єднує оповідання  різноманітної тематики. Читачі знайдуть собі  твір до душі: одні перейматимуться проблемами життєвого вибору, інші – героїчними подіями Другої світової війни, треті – милуватимуться прекрасними краєвидами херсонського степу. Головним є те, що ці твори нікого не залишать байдужим, пробудять найтонші струни душі, як зробили це наші земляки, херсонські письменники,батько й син, Кость і Юрій Голобородьки.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Інтерактивний прийом “Мікрофон”.

Завершіть речення: “Яке враження справили на мене твори  збірки «Обрії пахнуть вітрами» Костя і Юрія Голобородьків?

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: прочитати документальну повість Юрія Голобородька «Дороги в грозах».

Випереджальне (для охочих): вибрати ключові епізоди твору.

Література:

К.Голобородько, Ю. Голобородько   «Обрії пахнуть вітрами»   Видавництво «Маяк», Одеса, 1966

Куцінко О.Г.  Усі уроки зарубіжної літератури. 9 клас. – Х.: Вид. група «Основа», 2010.

Інтернет джерела

https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2784-opovidannya-viznachennya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

https://www.google.com

Щерба Таїсія Миколаївна > Життєва одіссея Ю.Голобородька