Збірка Ю.К.Голобородька «Безсмертники. Акварелі.» Внутрішнє єднання людини з природою.

Тема: Збірка Ю.К.Голобородька «Безсмертники. Акварелі.» Внутрішнє єднання людини з природою.

Мета заняття - формувати компетентності: предметні(знання змісту збірки ЮК.Голобородька «Безсмертники.Акварелі.», розуміння філософсько-етичної проблематики, системи образів, психологічних деталей для розкриття ідейного задуму; уміння виокремлювати головне та другорядне в тексті; культуру мовлення; аналітичне мислення; естетичний смак); ключові(уміння вчитися:навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну:навички спілкування в парі, в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну:уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; здоров’язбережувальну розуміння цінності життя; загальнокультурну: свідоме ставлення до моральності; гуманістичний світогляд; читацькі інтереси).

Тип заняття : урок опанування нових знань і формування на їхній основі компетентностей.

Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література, історія України, біологія, інформатика.

Обладнання:тексти  акварелей Ю.К.Голобородька «Старе городище», «Скіфська баба», «Безсмертники», текст балади «Вересовий трунок» Р.Л.Стівенсона, роздатковий матеріал, мультимедійна презентація за темою заняття.

Епіграф 

                                             …«Безсмертники» створені у формі пластичних, 

                                               тендітних малюнків, що пов’язані з асоціаціями 

                                              дитинства, враженнями зрілих років, воєнними

                                              ретроспекціями, лірико-філософськими 

                                               роздумами про плинність і сенс кожної хвилини,

                                              кожної миттєвості життя.

Таїсія Щерба.

Перебіг заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Складання асоціативного куща «Безсмертники»: степ, квіти, вічність, скромність, краса.

Слово вчителя. За словами херсонського вчителя української мови і літератури Таїсії Щерби, до збірки акварелей письменника Юрія Голобородька «Безсмертники» «увійшло п’ятдесят гранично стислих, насичених експресивними порухами, пейзажними малюнками, акварелей – оригінального різновиду поезій у прозі…являють собою варіацію ліричної прози, де майже відсутня фабульна дія, проте наявна дія душі, почуттів автора-оповідача й персонажів, що його оточують, надихають, непокоять, поглиблюють.

Акварелі Ю.Голобородька – це ритмічні мелодійні малюнки, виконані виразним, соковитим, часто персоніфікованим словопензлем, що випромінює розмаїту гаму романтично-асоціативних переживань; це бентежна мелодійна коротка проза, що струменить ностальгійними та життєвими акордами буття. Інтонаційний пафос любові до всього, що оточує людей, виступає провідним чинником настроєвого сюжету акварелей.»

Роботі над збіркою херсонського письменника Голобородька Ю.К. «Безсмертники. Акварелі.» присвячено наше заняття.

IІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Робота із епіграфом

Уважно вчитайтесь у слова Таїсії Щерби про збірку Майстра. Як ви зрозуміли її висловлювання?

Учитель. Традиційно автор збірки «Безсмертники.Акварелі.», херсонський письменник Юрій Костянтинович Голобородько, звертається до читачів. Вслухайтеся у слова  автора, зрозумійте їх суть.

2. Виразне читання заздалегідь підготовленим  учнем слів автора «Краю мій таврійський» Юрія Голобородька.

Краю мій таврійський…

Рідна сторона… степи неозорі, духмяні, дніпрове прибережжя зелене, лиманові простори широкі…Тут я народився, теплу землю дитячими ногами топтав, в осонцених полях отримував перший трудовий гарт. Одірваний від золотавих безмеж на півтора десятки літ, часто бачив в уяві пшенице вий роздол, відчував на щоці дотик напоєного трунками трав повітря, чув жайворонкові дзвони в небесній блакиті…Вони нагадували, звідки я, кликали на землю предків – переселених панами з полтавських та тульчських сіл кріпаків.

Поклик степових просторів здолав усі перепони і зваби. Повернення було радісним і пам’ятним. В рахманнім краю пройшли – пролетіли довгі роки життя. Зустрічі на велелюдних дорогах збагатили враженнями, спостереженнями, викликали роздуми, дали теми і сюжети творів про сьогодення, близьку та далеку минувшину.

 Усі десятиліття творчої праці цікавили мене і малі художні форми – етюди, пастелі, новели. Писав їх, охоплений бажанням повніше змалювати подію чи явище життя, передати збуджені ними почуття, породжені настрої. І прагнув зробити це виразно, яскраво, використовуючи розмаїття художніх засобів. Тільки в такому разі вони зазвучать схвильовано, переконливо.

   Різний час творення мініатюр, об’єднаних нині єдиною назвою – «акварелі» , наклав на них свій відбиток. Одні отримали лірико-романтичне,може, навіть дещо сентиментальне забарвлення, інші написані в спокійно-виваженій манері, з осугою смутку чи й туги за збіглим, минулим, відлетілим. І в тому нічого незвичайного. Такий уже письменник у своєму віковому просторі. Але одне об’єднує твори : палке бажання автора сказати щире слово про неповторний наш край, його самобутню красу.

  У збірці «Безсмертники» - п’ятдесят акварелей. Декотрі з них цілком закінчені твори, інші – емоційно насичені начерки. Але всі разом – мій сердечний рядок у величальну пісню рідній таврійській стороні, яку вже стільки літ творять літератори-земляки.

                                                                                             Автор.

3. Евристична бесіда дискусійного характеру.

1. Як ви вважаєте, чого прагнув  Юрій Голобородько, звернувшись до читачів? (Можливий варіант відповіді: письменник, звертаючись до читачів, пояснює, чому любить степ, чому творчу натуру так вабить природня краса?)

2. На Вашу думку, чому вабили автора малі жанрові форми? (Можливий варіант відповіді:  письменник мав бажання повніше змалювати подію чи явище життя, передати збуджені ними почуття, породжені настрої.)

4.Творчо-аналітична робота.

Визначте провідні риси творів Юрія Голобородька. Дійдіть колективного висновку.

Очікувана відповідь.

• Широта проблематики, прагнення зберегти спостереження над явищами життя в монументальних художніх образах значної узагальнювальної сили.

• Інтерес до сучасності і минувшини, прагнення точності, достовірності, об’‎єктивності її відтворення.

• Деталізація побуту, оточення, соціального середовища.

• Відображення життя за допомогою типових характерів, які діють за типових обставин.

• Соціальний аналіз.

• Розвиток героїв, учинки яких не випадкові, а зумовлені рисами характеру.

5.Аналіз текстів акварелей Юрія Голобородька.

Учитель. Ми попрацюємо над аналізом трьох акварелей збірки. Перша із них – «Старе городище».

а) Робота над виразним читанням літературного твору – акварелі Юрія Голобородька «Старе городище.» (Діалоги бажано читати в особах.)

Старе городище.

Однієї осінньої днини, коли притомлене сонце струмувало на землю останнє тепло, ми прийшли на старе городище з нашим істориком Михайлом Івановичем. Поставивши нас на горбочку, він урочисто сказав:

- Отут колись жило багато людей. Давно, може, дві тисячі років тому. І ми з вами стоїмо на розваллях їхніх будинків, гамазеїв, укріплень. Нині вони засипані пилом століть, що пролетіли над землею.

Розповідав Михайло Іванович про місто-державу Ольвію на скелястому бузькому березі, його маленьких супутників довкіл, людей, котрі в них жили, обробляли землю, випасали худобу. Про войовничих кочівників, які набігали з степових просторів, грабували поселян, нищили їхні будинки, рівняли з землею. Така доля спіткала і наших предків, котрі мешкали на землі городища. Всі загинули, всі...

Ніхто з нас ні слова. Врешті я порушив мовчанку, запитав:

- А як ви, Михайле Івановичу, про те дізнались?

- Археологи тут працювали і все розповіли. Ольвійські літописці теж залишили свідчення. От і стало відомо про минувшину старого городища...

У школу ми поверталися, переповнені враженнями. Події збіглих віків постали перед нами у всій суворості, освітилися несподівано тривожним світлом...

У розміреному плині часу летіли століття.

Аж доки в широких просторах степів не з'явилися жадібні і жорстокі кочівники, заходилися грабувати поселян, нищити все живе. Напали вони і на мешканців прилимання.

І вже вчувся мені шал битви на земляному валу, що прикривав поселення зі степу. Він усе посилювався, наростав, входив у душу. Долетів до мене брязків мечів, посвист стріл; побачив я люті обличчя нападників, напружені постаті захисників укріплення. Мужньо билися вони з ворогами, один за другим гинули. Нарешті, впали останні хоробрі, і знавісніла лава увірвалася на тихі вулиці, в затишні оселі, кинулася руйнувати, трощити. Тепле повітря вибухнуло жіночим лементом, криками дітей, прокляттям стариків... Ніхто не врятувався від безжальних степовиків, усі загинули під обваленими стінами і дахами, у полум'ї пожежі...

Від страхіть, що так нагло постали переді мною; я здригаюсь - і повертаюсь у дійсність.

Все та ж прозора тиша довкола, врочиста мовчазність, чарівність тієї пори дня, коли природа вже лаштується спочивати...

Сідало за далекі лісосмуги ласкаве сонце, лило на землі і води м’яке тепло. Горнув до берегових круч лагідні хвилі упокоєний лиман, пливли над тихими плесами замріяні чайки.

Як і тисячі років тому.

Учитель. У тексті акварелі зустрічаються слова, які можуть бути незрозумілими, отож дізнайтеся їхнє точне лексичне значення (Слайд презентації.

б)Словникова робота.

Нехворощ – один із різновидів полину.

Плавні - заболочені чи підтоплені ділянки річок неподалік від гирла, вкриті важкопрохідними заростями вологолюбної рослинності

Гамазеї - будівля для зберігання зерна, муки та інших предметів.

Робота з таблицею.

Учитель. Зверніть увагу на те, яким було відношення дітей до городища  перед розповіддю вчителя і  після. Прокоментуйте таблицю заздалегідь складену вашим однокласником.

Таблиця «Відношення дітей до городища»

На вашу думку, чому на поведінку дітей так вплинули слова учителя?(Можлива відповідь: діти гралися, розважалися на старому городищі, не знаючи історію цього місця. Після повідомлення вчителя змінили своє ставлення до історичного місця. Автор наголошує, що необхідно побільше спілкуватися із молоддю, розповідати про історію рідного краю з метою пробудження у їхніх душах поваги до історичного минулого рідної землі).

Учитель. Юрій Костянтинович Голобородько у  акварелі «Старе городище» вміло використовує такий художній прийом як антитеза. Пригадайте його тлумачення.

Теорія літератури.

Антитеза –  стилістична фігура, протиставлення контрастних явищ, образів і понять.

Учитель. Знайдіть у тексті акварелі «Старе городище» Юрія Голобородька приклади використання антитези, заповніть стовпці таблиці.

Робота із таблицею. «Використання прийому антитези у зображенні жителів городища і кочівників.»

Учитель. Яку роль відіграло використання прийому антитези письменником у творі? (Очікувана відповідь:використання прийому антитези Юрієм Голобородьком допомогло читачеві краще зрозуміти характер занять жителів городища, їхній героїзм і патріотизм і водночас жорстокість, варварське відношення до мирних жителів кочових нападників).                                                                              

Компаративна хвилинка.

Учитель. Ідея відчуття кровної приналежності до свого народу, вірності національним традиціям, волелюбності, боротьби за свободу рідної землі звучить і в баладі «Вересовий трунок» англійського письменника Роберта Льюїса Стівенсона про відважний народ пиктів, які жили у підземеллях і були жорстоко знищені шотландським володарем. Теми творів : акварелі «Старе городище» Ю.К.Голобородька і балади «Вересовий трунок» Р.Л.Стівенсона перекликаються між собою. Пропоную створити цитатні паралелі на основі їх змісту.

Цитатні паралелі: 

  Р.Л.Стівенсон                                               Ю.К.Голобородько

«Вересовий трунок»                                       «Старе городище»

Із вересового квіту                         Розповідав … про людей, котрі в них жили,      

Пикти варили давно                      обробляли землю, випасали худобу.

Трунок, за мед солодший,

Міцніший, аніж вино.

І в темрявих підземеллях                Раділи життю, щастю. У постійній праці                

Долі раділи своїй.                           добували собі прожиток.

Та ось володар шотландський —    Жадібні і жорстокі кочівники.

Жахались його вороги! —                Люті обличчя нападників.

Пішов на пиктів оружно,                  Напали на мешканців прилимання.

Щоб знищить їх до ноги.                  Нищили їхні будинки, рівняли із землею.

Він гнав їх, неначе ланей,                Тепле повітря вибухнуло жіночим

По вересових горбах,                       лементом, криками дітей, прокляттям

Мчав по тілах спогорда.                   стариків...

Сіяв і смерть, і жах.

І знову настало літо,                           Мужньо билися вони з ворогами,

Верес ізнов червонів,                          один за другим гинули. Нарешті

Та трунок медовий варити                 впали останні хоробрі.

Вже більше ніхто не вмів.

В могилках, немов дитячих,             Ніхто не врятувався від безжальних 

На кожній червоній горі,                  степовиків, усі загинули під обваленими

Лежали під квітом червоним             стінами і дахами, у полум’ї пожежі.

Поснулі навік броварі.

Висновок: Основна думка акварелі «Старе городище» українця Ю.К.Голобородька і   балади «Вересовий трунок» англійця Р.Л.Стівенсона «Вересовий трунок» - уславлення мужності й незламності народу у боротьбі за свою свободу.

Учитель. Попрацюємо над змістом акварелі «Скіфська баба».

а)Виразне читання тексту акварелі ланцюжком.

Скіфська баба.

  Ми вилізли з легковички край жнив'яного поля, по якому ще зовсім недавно з гін у гони перекочувалися пшеницеві хвилі, і по стерні пішли до високої степової могили. По дорозі мій супутник Григорій Федорович, середнього зросту сухорлявий чоловік років сорока, повагом розповідав:

- Під час оранки отут неподалік і знайшли. Тракторист плугом зачепив, мало лемеші не повідривав.

- Видко, злякався?

- Еге ж. Подумав, що снаряди чи бомби. Тут у нас важкі бої з фашистами йшли, в землі різного боєприпасу чимало зосталось. Прибіг, звісно, хлопець у село. Ну, ми за ним у поле, заходилися грунт розкидати... А воно - кам'яна баба.

- Мабуть, дивувалися знахідці...

- Було діло. Всілякі догадки, припущення. Далека давнина, часи скіфів. А вони то жили в наших степах ген-ген коли... - Григорій Федорович рукою для переконливості махнув, подивився на мене примруженим поглядом маленьких очей. - Подзвонили у місто, в музей, а звідти відповідь: “Такий експонат уже є. Розпоряджайтеся ним, як вважаєте за потрібне”. Хотіли спершу до села перевезти, а потім вирішили: “Залишимо в степу, там, де колись, може, і стояла”. От і стереже наші поля.

- Ось така вона, наша мадонна, - сказав Григорій Федорович, коли вибралися нагору.

Була кам'яна баба витесана з грубого каменю. На її тілі - важких грудях, складених на животі товстих руках, квадратному лиці - подзьобини, рівчачки. Від землі, дрібного в'їдливого пилу скидалися вони на віспяний висип. Лише очі вбереглися від руйнівної негоди і зосереджено дивилися в далину, наче б хотіли прохромити гострим поглядом збіглі століття. А, може, виглядали з-за обрію своїх синів - бистрих степових вершників? Чи на небезпеку чатували, яка могла з'явитись зненацька, принести горе? Думати різне можна, всякі припущення висловлювати. Все одно жодного слова не зронить висічена з каменю мати, нічого ніколи не розповість. Вона тільки німотно свідчить, і ми лише можемо здогадуватись про події життя, котре давно відшуміло, відбуяло, розчинилося в імлі швидкоплинного часу.

- Жили колись у наших степах люди, - задумано проказав Григорій Федорович. - Працювали, кохались, народжували дітей і - зникли. Щезли, розвіялись, мов густий туман на осінньому вітрі.

- Ну, не зовсім, - відказав я. - Дещо залишили. Кургани, кам'яні баби... Інші сліди - невидимі, незримі, котрі ми повсякчас носимо в собі?

- Як-то - носимо?

- А так, Григорію Федоровичу. Землю скіфи обробляли, худобу доглядали? Ремеслами займалися? Од них здобуті навички, майстерність, уміння перейшли до нащадків, а потім і до нас. Ніщо не народжується з нічого і ніщо безслідно не зникає.

- Слушна думка, - погодився Григорій Федорович. - Людський досвід століттями копиться, крихта до крихти збирається.

- У всьому є основа. Вона - як доброї хати фундамент. Не завжди, правда, її помітиш, але вона існує, все тримає на собі. І нас з вами, Григорію Федоровичу. Варто тільки вдуматись, осмислити себе в століттях...

- На це, на жаль, часу не вистачає. Постійно - клопоти,

клопоти... Все треба далі, все - вперед. Нема коли достоту озирнутись, розглянути минуле, замислитись над нею...

Тільки прихідця з сивої давнини нічого цього не відчувала.

Стояла втаємничена, загадкова. Безмовний вартовий таврійського краю. Німий свідок Великої Історії.

б)Робота над образом Скіфської баби.

Учитель. Що надзвичайно дивує читача після прочитання акварелі Ю.Голобородька, так це те, що письменнику вдалося оживити кам’яну знахідку. Цього він досягає тим, що дає їй кілька «імен, визначень», а також ,не зважаючи на нерухомість Скіфської баби, описує її дії. Пропоную спочатку знайти словосполучення, якими Юрій Костянтинович називає історичну знахідку і виконати вправу «Сонечко», заповнивши відповідну схему.

Учитель. Ще раз прочитайте словосполучення, якими Юрій Голобородько називає Скіфську бабу. Що відбувається завдяки їм? (Очікувана відповідь: здається , неначе скіфська баба живе в степу своїм життям).

Теорія літератури.

Який художній прийом використав письменник? (Очікувана відповідь: автор використав метафору).

Пригадайте визначення метафори.

Метафора - вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями.

Учитель. Знайдіть у тексті опис дій скіфської баби, які «оживляють»  її.

Очікувана відповідь:

• склала на животі руки;

• очі зосереджено дивилися в далину, хотіли прохромити гострим поглядом збіглі століття;

• виглядали (очі) із-за обрію своїх синів;

• жодного слова не зронить висічена із каменю мати; ніколи нічого не розповість;

• вона тільки німотно свідчить;

• незмиготно дивилась вона в притрушену пообіднім маревом просторінь; погляду не могла відірвати;

• не відчувала спеки;

• стояла втаємничена, загадкова;

• перед нею хотів вибачитися супутник автора Григорій Федорович

Висновок. Акварель «Скіфська  баба» Юрія Голобородька є своєрідним гімном скіфській бабі – Мадонні таврійських степів, яка зуміла зберегти себе для нащадків, щоб постійно нагадувати про велике історичне минуле.

Учитель. Настав час попрацювати над аквареллю «Безсмертники», яка дала назву збірці Юрія Голобородька. Познайомимося із її змістом шляхом прийому «Читання із зупинками».

1)Прийом «Читання із зупинками.»

Безсмертники

1. Вдумайтесь у назву твору і скажіть про що йтиме мова у ньому?

Вони завжди на моїм столі, у кришталевій вазі. Блідо-лілові, вічно прекрасні квіти наших степів. Пізнього літа я шукаю їх в опустілих полях, посеред чебрецевих роздоль і, натрапивши на щедрі розсипи, довгостою, зачарований скромною красою. Потім неспіхом добираю букет.

Інший спомин в пам'яті моїй. Про роки далекі, прикриті сивими сувоями часу, настояні на гіркоті згадок.

1. Про що згадує автор?

...Ми залягли серед поля. Далі ніяк не можна: суцільна злива пекельного вогню. Хтось упав, навіки прикипівши до чужої землі. Хтось коцюрбився, звалений гарячим залізяччям, звивався, благав про допомогу. Погано, дуже погано... Якби хоч невеликий прихисток - вирва, рівчак, глибока борозна. Щоб втиснутись у нього, приховатись, перечекати вогневий шквал, що нагло накрив нас. А, може, назад, до того польського сільця, з якого ми розпочали нашу атаку? Ні, наказу не було. Значить, треба триматись. Он і лейтенант приховався за деревом, щось кричить. Тільки спробуй, розбери в цьому шаленстві...

Після бою я сам його поховав. А батькам досі нічого не написав. Був Мишко у них останній. Двох старших раніше вбито. А тепер ось його...

    3.Чи загине оповідач?

І раптом коротка, мов змиг блискавки, думка: «Я лишився один, не почув команди: «Назад!» Зараз прибіжать фриці і захоплять мене. Стривожений, озираюсь і бачу на знайомому місці лейтенанта. Бачу хлопців, що принишкли в криївках. Віддалік - Валюшу: тягне на плащ-палатці якогось невдаху. Усе, як учора, як тиждень тому... Тільки скільки ми ще лежатимемо серед цього карбованого вибухами поля? Чи бачать там, позаду, що наша атака захлинулась? Чого чекають? На що сподіваються?

Та відповідей на мої німі питання немає. І в несподіваному збайдужінні я думаю: «Твоє діло солдатське: чекай команди. А поки в сховиську - перепочивай. Бо хто зна, що буде далі...»

1. А що ж відбудеться далі?

Відречений мій погляд ковзає по всіяній чорними вирвами ниві, на якій ще недавно росло жито, потім упирається в приплюснутий поріжок межі. На ній густий, місцями прихоплений сушею пирій, кострубатий полин, звивиста берізка. І - безсмертники. Підставляють сонцю чашечки квітів, непорочними очима дивляться у високе, з рідкими пінявими хмаринами блакитне небо. Чарівні квіти моїх степів... Як я радий бачити вас на далекій чужині... Та ще в таку прикру мить...І вже швидка пам'ять накочує спогади.

5.Про кого вдруге згадує солдат?

І вже бачу я нашу низеньку хатку під очеретом. Літньої пори вона налита пахощами. То все бабуня старається: збирає на роздоллях трави, в'ялить і сушить, вішає на сволоці, попід стінами.

Божницю бабуня прикрашає безсмертниками. Щедро, густо. Квіти ці довго зберігаються, не в'януть, не псуються. Мов би вчора з лугу принесені...

-             До ікони можна б і красивіші, - озиваюсь я. - Он скільки наготовано. А ви тільки одні безсмертники...

-             Богом вони освячені, од лиха бережуть. Тож милі святим людям.

Я посміхнувся: говоріть, бабуню, живіть своїми забобона¬ми. Відстали ви від життя, ох, як відстали...

6.Про що піде мова далі у акварелі «Безсмертники»?

І ось зараз в чужій далекій стороні - мила окраса наших степів. Моя рука потягнулася до них, торкнулася тонких стеблин. І від того наче б ширше розкрилася моя душа, налилася силою, упевненістю. І вже думаю я:

“Це моє щастя, що саме зараз я побачив вас, загадкове диво мого далекого краю”.

Зірвав кілька квіток, затис між пальцями, потім обережно засунув у нагрудну кишеню гімнастьорки.

7.Чи виживе солдат під вогняними стрілами «катюш»?

І добрався. Не лише до них. До останнього рубежу дійшов, за яким кінчалася жорстока кривавиця. І повсякчас були зі мною простенькі лілові квітки, ненароком зірвані посеред важкого бою. Мов талісман, оберігали мене, рятували від смерті та каліцтва. А, може, то доля така випала: пройти крізь вогонь і вціліти в його смерчах? Дожити до сьогодні?

8. Про що попросить оповідач?

Тільки знаю: нічого немає вічного у цім житті. Один за одним відходимо й ми туди, звідки немає вороття. Прийде колись і моя година печалі. І, проводжаючи в останню дорогу, не забудьте покласти в узголів'я жмуток вічної окраси наших степів - безсмертники.

Аналіз літературного твору.

2. Бесіда за прочитаним.

1.Від чийого імені ведеться оповідь у акварелі?   

2. Яким квітам зрадів солдат і чому?

3.Як спогади характеризують оповідача?

4. Що допомогло солдатові вижити у боях?   

3. Інтерактивний прийом «Усне словесне малювання».

Намалюйте словами «зустріч» солдата із безсмертниками на чужині під час бою. Розкажіть, які емоції ви пережили під час створення картини? (Очікувана відповідь: солдат почуває себе дуже напружено, адже бій видався тяжким, йому незатишно на відкритій рівнині, оповідач згадує, як поховав друга і раптом, неначе промінь надії – безсмертники, що пробуджують у його душі радість.)

 Учитель. Письменник Юрій Голобородько дуже бережно відноситься до степових квітів, поширених в українських  степах, безсмертників. Про таке ставлення свідчать описи квітів, їх порівняння, дії автора. Пропоную попрацювати у парах і заповнити колонки таблиці, використовуючи текст акварелі «Безсмертники».

4. Робота із таблицею «Безсмертники».

5. Складання лексичних рядів іменників і прикметників.

Учитель. Використовуючи матеріали таблиці, складіть лексичні ряди іменників і прикметників, які доводять, що автор зачарований красою польових квітів безсмертників.

Відповіді учнів.

Іменники: згадка, спомин, окраса, диво, талісман.

Прикметники: вічно прекрасні, непорочні, чарівні, милі, загадкові.

Учитель. Останні рядки оповідання стали пророчими. Ось як пише стосовно цього Любов Лагутенко у своїй статті «З безсмертниками - у вічність»: «…у переповненому фойє Палацу молоді,де ми прощалися назавжди з Юрієм Костянтиновичем. У скорботній тиші світлою печаллю прозвучав над домовиною уривок із оповідання письменника «Безсмертники». Родина виконала посмертний заповіт письменника. В останню путь ми проводжали Юрія Костянтиновича з букетом безсмертників в ізголів’ї.»

Ось так буває у житті, що маленькі, скромні степові квіти стали оберегом у житті людини з великої літери – Голобородька Юрія Костянтиновича.

6. Інтерактивний прийом «Мікрофон»

Завершіть речення: «Створюючи акварель «Безсмертники» письменник Юрій Костянтинович Голобородько …»

Висновок.

Збірка «Безсмертники» Акварелі» херсонського письменника Юрія Костянтиновича Голобородька присвячена рідній стороні. Кожна сторінка її сповнена глибокого ліризму, щирого почуття любові до людей, котрі населяють степові простори, до їхньої наснаженої хліборобської праці, до оповитої серпанком загадковості і слави давнини. Лейтмотив усіх оповідей збірки - кращої землі, ніж таврійська, у світі немає.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія.

• Що сьогодні було найцікавішим?

• Які завдання змусили серйозно замислитися?

• Що здалося особливо актуальним?

• Чи збагатилися ви новими думками, ідеями в процесі обдумування та виконання завдань уроку?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: прочитати повість Ю.К.Голобородька «Літо у Буркутах», дібрати цитати до характеристики образів твору; простежити етапи дорослішання хлопчика Михайла Зими.

Література

Голобородько Ю.К. Безсмертники. Акварелі. - Херсон: "Чиста криниця”, 1997.

Паращич В.В.Світова література. 7 клас.- Х.:Вид.група «Основа», 2015.

Паращич В.В. Усі уроки зарубіжної літератури І семестр.9 клас.- Х.:Вид.група «Основа», 2017.

Куцінко О.Г. Усі уроки зарубіжної літератури.10 клас.Профільний рівень + рівень стандарту.ІІ семестр.-Х.:Вид.група «Основа», 2018.

Інтернетджерела :

https://uk.wikipedia.org/wiki

https://www.google.com