Західноукраїнська народна республіка

План уроку:

1. Передумови проголошення ЗУНР.

2. «Листопадовий зрив». Створення ЗУНР.

3. Політика ЗУНР.

4. Злука УНР та ЗУНР.

5. Українсько-польська війна.

1. Передумови проголошення ЗУНР

16 жовтня 1918 року коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора Вільгельма ІІ «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову держави. «Кожне плем’я на області, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм», – відзначалося в маніфесті.

Згідно з цим документом 18 жовтня українські парламентарії з Галичини й Буковини, керівники політичних партій та церковні ієрархи – разом 150 чоловік, утворили у Львові Українську Національну Раду, яка мала представницькі функції. Наступного дня вона оголосила про намір об’єднати західноукраїнські землі в єдину Українську державу. Своїх цілей Національна Рада прагнула добитися виключно мирними методами.

Статут 
 Української Національної Ради, 
 прийнятий у Львові 18 жовтня 1918 року 
 

 Параграф 1. Українська Національна Рада є Конституантою тієї 
частини українського народу, яка живе в австро-угорській монархії, 
на цілій його етнографічній території.

 Параграф 2. Українська Національна Рада має право і 
обов'язок:

 а) виконати в хвилі, яку признаєть за відповідну, іменем 
українського народу австро-угорської монархії, його право 
самоозначення та рішити про державну долю всіх областей, заселених 
тим народом;

 б) підприняти усі постанови та заходи репрезентативного, 
законодатного та адміністративного характеру, щоби своє рішення 
під а) перевести в життя.

 Параграф 3. Українська Національна Рада складається:

 а) з членів Палати Панів австрійської Державної Ради, 
української народности;

 б) з усіх українських послів до австрійської Державної Ради з 
Галичини і Буковини;

 в) з українських послів Краєвих Соймів;

 г) з відпоручників партійних організацій з усіх українських 
областей, по трьох з кожної партійної організації.

 Параграф 4. Скликує Українську Національну Раду і проводить 
на її засіданнях кожночасний голова Української Парляментарної 
Репрезентації, а у випадку його перешкоди, той, кого голова 
Української Парляментарної Репрезентації до цього уповноважить.

 Параграф 5. Важніші публічні заяви підписують іменем 
Української Національної Ради: голова Української Парляменторної 
Репрезентації, члени Палати Панів, президії усіх українських 
клюбів парляментарних і соймових та по одному відпоручинкові 
кожної партійної організації. 

Судячи з вище написаного, дайте відповіді на запитання:

1. Чиї інтереси представляла Українська Національна рада?

2. Які завдання вона ставила перед собою?

2. «Листопадовий зрив». Створення ЗУНР.

Нове державне утворення одразу опинилося в гострому конфлікті з поляками, які претендували на територію Західної України. 29 жовтня у Кракові була створена польська ліквідаційна комісія, яка мала завдання розпустити австрійські органи влади і передати всі повноваження польським. До Львова члени ліквідаційної комісії сподівалися прибути 1 листопада.

Робота з термінами (запишіть у зошит):

Листопадовий чин (також Листопадова революція, Листопадовий переворот, Листопадовий зрив, Першолистопадове повстання) — військовий переворот, організований в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців в Королівстві Галичини і Волині, коронній землі Австро-Угорської імперії з метою встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на Західноукраїнську народну республіку) на території, на яку вона претендувала. В результаті утворилася держава площею 70 тис. км², що викликало невдоволення Польщі, яка розв'язала українсько-польську війну 1918-19 років для захоплення Галичини.

Як ми знаємо західноукраїнські землі до завершення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр — Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачеве), Холмщина та Підляшшя. Поглиблення кризи Габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Українські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держави. Про це було зроблено заяву 18 жовтня 1918 р. Цей день уважається днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили прагненням поляків щодо утворення «великої» польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками влади, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським взяла ініціативу до своїх рук. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з’єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня — інші міста Галичини. Ці події дістали назву «Листопадовий зрив».

13 (1) листопада 1918 року було проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР).

Постать в історії

Дмитро Вітовський (1887—1919 рр.) — військовий і державний діяч, полковник УГА (українська галицька армія). У роки Першої світової війни воював у складі УСС. Був організатором «Листопадового зриву» у Львові, який спричинив утворення ЗУНР. Активно формував УГА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1919—1920 рр. як член делегації УНР. Загинув в авіакатастрофі.

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. на сторінках газети «Справа» з’явилася програмова декларація Національної Ради, де ЗУНР проголошувалася демократичною республікою, соціальну основу якої становили робітники. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з К. Левицьким (згодом — С. Голубовичем). Факт проголошення республіки обнародували лише 13 листопада 1918 р., після зречення престолу імператором.

Постать в історії

Євген Петрушевич (1863—1940 рр.) —політичний і державний діяч. У роки Першої світової війни був членом ГУР і ЗУР. У 1917 р. став речником прагнень галицьких українців до національного самовизначення. Для вирішення долі українських земель Австро-Угорщини 18 жовтня 1918 р. скликав до Львова Українську Конституанту, що перетворилася на очолену ним Українську Національну Раду, яка 13 листопада 1918 р. проголосила створення на українських землях Австро-Угорщини незалежної держави — Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Президентом ЗУНР і став голова Національної Ради Є. Петрушевич.

22—26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, віддаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким було віддано 30 % депутатських місць.

Які події призвели до утворення Західноукраїнської народної республіки?

Хто очолив "Листопадовий зрив"? Коли він відбувся?

Хто став головою держави ЗУНР?

3. Політика ЗУНР.

5 листопада 1918 р. УНРада опублікувала декларацію про устрій держави. Відповідно до її положень Українська держава була демократичною республікою, в якій гарантувалися рівні права усім її громадянам незалежно від національності і віросповідання. Вищим законодавчим органом влади ставала УНРада. 9 листопада вона сформувала уряд – Державний секретаріат, який очолив Кость Левицький.

13 листопада Українська Національна Рада затвердила Тимчасовий основний закон – конституцію новоствореної держави відповідно до якої вона отримала назву Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Територія ЗУНР охоплювала землі Східної Галичини й українську частину Буковини. На жаль останню не довго належала ЗУНР бо 11 листопада сюди прибули румунські війська, зайняли Чернівці, а незабаром, скориставшись відсутністю тут українських військ і всю північну Буковину.

Столицею ЗУНР стало місто Львів. Населення країни налічувало коло 5 млн. людей, з них 71 відсоток становили українці, 14- поляки, 13 - євреї, 2 - інші. Було затверджено символіку держави: герб – золотий лев на синьому полі і синьо-жовтий прапор.

4 січня 1919 р. затверджено закон згідно якого Національна Рада обирала президію у складі президента і чотирьох його заступників. Президентом став Є.Петрушевич.

У перші дні після проголошення ЗУНР було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на становлення державно – політичного і економічного життя республіки.

Серед них:

• закон про організацію війська (13 листопада 1918р.);

• закон про адміністрацію (15 листопада 1918 р.);

• закон про судочинство (16 листопада і 21 листопада 1918 р.);

• закон про державну мову (1 січня 1919 р.);

• закони про громадянство (8 квітня 1919 р.);

• про земельну реформу (14 квітня 1919 р.) та ін.

Для забезпечення внутрішнього порядку 6 листопада було створено державну жандармерію, а 21 листопада визначено судову структуру ЗУНР: повітові, окружні суди та вищий суд.

Отже, за короткий проміжок часу на західноукраїнських землях була створена національна державна адміністрація. В основу адміністрації ЗУНР була покладена австрійська модель державного апарату пристосована до нових умов, що забезпечило стабільність в державі й ефективну діяльність її уряду.

Створення Галицької Армії. Одразу ж після Листопадового повстання уряд ЗУНР розпочав створення збройних сил - Галицької Армії. До цього спонукала його польська агресія, що розпочалася проти ЗУНР уже 5 листопада 1918 р. УНРада і Генеральна Команда звернулася до українського народу з відозвою „Під зброю!”, у якій обґрунтовувалася потреба у створенні власного війська.

Основою Галицької Армії стали військові частини, які брали участь у Листопадовому перевороті і два курені Українських Січових Стрільців (УСС). Станом на 21 листопада, тобто коли українці втратили Львів, чисельність армії становила 161 офіцер і 4517 стрільців.

Перші частини Галицької Армії створювалися стихійно в ході боїв з польськими військами.

Впродовж січня-лютого 1919 р. була проведена реорганізація Галицької Армії. Розрізнені бойові групи було зведено у три корпуси по чотири бригади у кожному, у бригаді – 3-5 куренів, полк артилерії, кінна сотня, сотня зв’язку, технічна сотня і допоміжні формації. Бойовий стан реорганізованої армії налічував 25 тис. багнетів, 600 кінноти і 150 гармат. Разом з допоміжними відділами і службами Галицька Армія станом на лютий 1919 р. налічувала понад 50 тис. чоловік, а після проведеної у березні мобілізації зросла до 126 тис. чоловік, з них на фронті перебувало 52 тис. стрільців і 1412 офіцерів.

Галицька армія відзначалася відмінною дисципліною і високою національною свідомістю. Основною бойовою формацією армії була піхота, але найкращим родом військ була артилерія, яка нерідко вирішувала хід бою. Перша авіачастина була створена за допомогою УНР у грудні 1918 р. Її організатором виступив поручник Петро Франко – син І.Франка. Авіапарк налічував майже 80 літаків австрійського, німецького і французького виробництва.

Доля Галицької Армії виявилася трагічною: восени 1919 р. її охопила епідемія тифу ( в строю залишилося лише 4 тис. людей), щоб рятувати людей її командування уклало договір про перехідна на бік російської Добровольчої армії генерала А.Денікіна, а після її поразки у лютому 1920 р. на сторону Червоної армії. Більшовики її реорганізували в Червону Галицьку Армію (ЧУГА).

Внутрішня та зовнішня політика уряду. Діяльність уряду ЗУНР проходила у важких умовах. Особливо взнаки давалася розруха викликана наслідками Першої світової війни і збройною агресією, яку розв’язала проти ЗУНР Польща. Мобілізації сільського населення і воєнні дії на території Галичини згубно вплинули на сільськогосподарське виробництво: половина земель взагалі не оброблялася, удвічі впала врожайність зернових і технічних культур.

В ситуації, що склалася уряд змушений був монополізувати продаж зерна, хлібопекарських виробів, картоплі, великої і малої рогатої худоби, свиней, шкіри, цукру, сірників, цигарок, поташевої соди. Навесні 1919 р. регламентовано розподіл м’яса, заборонено випічку хліба без установленого мінімуму сурогату (25 відсотків домішки картоплі чи відходів зерна), обмежено його продаж у їдальнях.

Уряд ЗУНР, усвідомлюючи важливість аграрної реформи, у січні 1919 р. створив комісію для проведення земельної реформи. Відповідний закон був прийнятий 14 квітня і 5 травня 1919 р. опублікований. Він передбачав ліквідацію великої земельної власності – поміщицької, державної, церковної. Після закінчення війни землю мали розділити між безземельними і малоземельними селянами, у першу чергу бійцями Галицької Армії. При цьому заборонялося самовільне захоплення і розподіл землі. Ліси переходили у державну власність..

4 квітня 1919 р. до обігу впроваджено свою валюту – гривні.. Одначе нова валюта не змогла стримати галопуючої інфляції. В ході грошової реформи уряд намагався підвищити заробітну плату, особливо кваліфікованим працівникам, вів наполегливу боротьбу із спекуляцією.

Керівництво держави пішло на зустріч робітничим вимогам. Було дозволено 8-годинний робочий день. На жаль, соціальні реформи, які проголосив уряд не були реалізованими через війну з Польщею. Їх втілення в життя затягувалося, що викликало незадоволення населення.

Уряд розпочав ґрунтовну перебудову системи народної освіти. У Законі про основи шкільництва від 13 лютого 1919 р. публічні школи оголошувалися державними, а вчителі державними службовцями, дозволялося й створення приватних шкіл.

Законом Української Народної Ради від 15 лютого 1919 р. затверджено державність української мови, її обов’язкове вживання у державних установах і організаціях, громадських інституціях.

Важливе місце в діяльності уряду ЗУНР посідали проблеми зовнішньої політики. Найголовніше завдання, яке він прагнув добитися на міжнародній арені – отримати міжнародне визнання, домогтися у країн Антанти, щоб ті вплинули на припинення Польщею військової експансії проти ЗУНР, нарешті здобути собі союзників. Пріоритетними у зовнішньополітичній діяльності для уряду ЗУНР стало встановлення дипломатичних контактів з країнами, які виникли на руїнах колишньої Австро-Угорщини. У листопаді 1918 р. було зроблено спроби встановити дипломатичні зв’язки з Англією і США. Особливий наголос при цьому робився на необхідності припинення польської агресії проти ЗУНР, яка мала право на незалежне існування згідно з 14 пунктами декларації американського президента В.Вільсона. Доля Східної Галичини повинні були вирішувати країни-переможці. Незважаючи на зусилля, яких докладали західноукраїнські дипломати, Антанта не тільки не визнала її на офіційному рівні але й взяла курс на підтримку Польщі. 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція прийняла ухвалу, яка зобов’язувала Польщу під приводом охорони населення Східної Галичини від „більшовицьких банд” окупувати цю територію, забезпечивши місцевому населенню національні, релігійні та культурні права. Остаточне вирішення приналежності Галичини відкладалося на пізніше.

Таким чином, зусилля дипломатії ЗУНР створити якісь міжнародні гарантії безпеки для країни не мали успіху. Країна фактично не розірвала міжнародної ізоляції. Де факто її визнали Чехо-Словацька Республіка та Угорщина, але реальної допомоги від цього ЗУНР не мала.

Яку ти оцінки дасиш державотворчій політиці уряду ЗУНР? Свою відповідь аргументуй.

4. Злука УНР та ЗУНР.

Становлення ЗУНР відбувалося у складній міжнародній ситуації. Антанта підтримувала відродження Польщі, намагаючись перетворити її у санітарний кордон між Західною Європою і більшовицькою Росією. Поляки, спираючись на допомогу Антанти, почали підпорядковувати собі західно-українські землі.

21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку до Тернополя, а через місяць до Станіслава (тепер Івано-Франківськ).

У грудні 1918 - січні 1919 рр. збройні сили ЗУНР вели виснажливі бої з поляками, але ні одна із сторін не могла взяти гору. За цих обставин уряд, намагаючись зміцнити свої позиції та реалізувати споконвічне прагнення співвітчизників поєднати українські землі в межах однієї держави, направив делегацію до Києва. Цьому передувала майже двох місячна клопітка підготовча робота із узгодження умов об’єднання УНР і ЗУНР.

22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – Українську Народну республіку. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто оприлюднений акт Злуки, що здійснював мрію багатьох поколінь українців про створення суверенної Соборної України.

Робота з історичним джерелом:

Із Універсалу Директорії УНР

"... Директорія УНР ухвалила тую злуку прийняти… Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – ЗУНР (Галичина, Буковина і Угорська Україна) та Наддніпрянська Велика Україна…Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка… Однині народ український має змогу дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну державу Українську на благо і щастя всього її трудового народу…”

Що проголошує документ?

У чому ви бачите його значення?

Історик І.Лисяк-Рудницький про соборність України

“…Соборність України, проголошена 22 січня 1919 р., в тій добі не дочекалася своєї повної практичної реалізації…Наддніпрянщина й Галичина існували далі: до самого кінця визвольних змагань як два окремих державних тіла, з двома урядами та арміями, а також з двома різними політичними лініями…наявність двох стратегій могли шукати зближення, але не могли точно покриватися, бо в них були дві різні спрямованості: у галичан - антипольська, у наддніпрянців – антимосковська. До цього прилучались і інші об’єктивні відмінності: у соціальній структурі, в атмосфері побуту і громадській вихові між нашим Сходом і Заходом, … ”

Чому історик вважає, що соборність України «не дочекалася» своєї реалізації? Якими причинами, на його думку, це було обумовлено?

5. Українсько-польська війна.

Поляки, що також стали на шлях відродження своєї держави, почали боротьбу проти ЗУНР, наслідком якої виявилася україно-польська війна (1918—1919 рр.). Перші сутички між поляками й українцями спалахнули у Львові одразу після взяття влади українцями. Польським військам уже 2 листопада вдалося захопити склади зброї та амуніції в районі головного вокзалу, що дало їм змогу озброїти добровольців (орлята) і мобілізованих.

22 листопада, після трьох тижнів боїв за Львів, українські війська, уряд і Національна Рада були змушені залишити місто. У боротьбі за Львів українці припустилися стратегічної помилки — поляки змогли заволодіти залізницею Львів—Перемишль та отримувати зброю й людей із центральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь західний світ святкував завершення Першої світової війни.

У грудні 1918 — січні 1919 р. УГА намагалася вибити поляків зі Львова. Коли спроби взяти Львів не мали успіху, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція).

У перебіг подій втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичини прибула антантівська місія, яку очолював французький генерал Ж. Бартельмі. Місія мала на меті припинити польсько-український конфлікт. Українцям пропонувалося передати полякам Львів і території нафтових родовищ. Пропольська орієнтація місії була очевидною.

Так, коли Львів опинився в блокаді й ситуація, здавалося, складалася на користь українців, місія виявила бажання відвідати Львів. Для цього від української сторони вимагали припинення бойових дій для приїзду місії до Львова, що було зроблено. На знак «подяки» полякам до Львова в поїзді делегації провезли 14 тис. гвинтівок із набоями.

За час перемир’я, установленого з візитом місії Ж. Бартельмі, поляки перегрупувалися й несподіваним ударом відкинули українців від Львова, тим самим перехопивши військову ініціативу.

Навесні 1919 р. в подіях на фронтах війни стався злам, із Франції прибула 70-тисячна озброєна й навчена армія генерала Ю. Галлера з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Командували армією французькі офіцери. Антанта планувала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував її проти українців. Польські війська перейшли в загальний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити становище. 9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА було призначено генерала О. Грекова. Він розпочав наступальну операцію, яка закріпилася в історії під назвою «Чортківська офензива» (наступ). Українська галицька армія змусила відступати по всьому фронту переважаючу майже в чотири рази польську армію, відвоювала значну територію, захоплену поляками навесні, і дійшла до Львова. Але через нестачу зброї та амуніції наступ не вдалося розвинути. Поляки організували контрнаступ, який відкинув українців на попередні позиції. У липні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. Українські війська перейшли на територію, контрольовану військами УНР.

Робота з термінами (запиши у зошит):

Чорткі́вська офензи́ва (іншими словами Чорткі́вський на́ступ) або Червнева офензива — історична назва наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА), здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року.

На Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років. Антанта фактично погодилася з польським пануванням у краї.

Як ви думаєте, чому Польша отримала перемогу в польсько-українській війні?

Чому Антанта підтримувала Польшу?

Робота з документом

ЗІ СПОГАДІВ ОДНОГО З УЧАСНИКІВ ПОДІЙ

Занепад Львова справив як на селянство, так і на інтелігенцію страшне враження. Немовби хто несподівано вдарив селянство по голові... І коли перед цим мало хто йшов до Української армії, а багато з неї й дезертирували, то тепер ішли всі, кого тільки засягнув перший наказ мобілізації.

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння Львова?

Надішли конспект уроку: