Загальні відомості про морських свинок

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОРСЬКИХ СВИНОК

Припускається, що пращуром одомашненої форми є Cavia tschudii — кавія гірська або Cavia aperea — кавія бразильська. Вперше ці види були приручені близько 5000 р. до н. е. гірськими племенами Андів, які їх вирощували для їжі. Про це свідчать знахідки природних мумій свинок та залишки в культурному шарі. Кавії свійські відомі тільки одомашненими, в природних умовах вид невідомий за винятком здичавілих. В ході селекції ці тварини набули збільшених розмірів та плодовитості, зменшилася агресивність, зросла схильність до життя в групах. Індіанці тримали морських свинок в домашніх загонах, складених з каменів. Типове житло дозволяло тримати до 20 особин, з яких добувалося до 5 кг м'яса на місяць.

Відомо, що за 2500 років до н. е. морські свинки використовувалися в жертвоприношеннях. Іспанські конкістадори зауважували важливе значення кавій для харчування і обрядів індіанців.

До Європи морська свинка потрапила через океан з Північної Америки в XVI столітті. Вид був описаний як «Cavia porcellus», що дослівно означає «кавія порося». Одразу стали використовуватися як домашні улюбленці, рідше для їжі.

У наш час мурчаки передусім слугують хатніми і лабораторними тваринами. Виведено велику кількість порід, що здебільшого різняться шерстю.

Первинно цих гризунів називали куй індіанці та гвінейською свинкою (Guinea pig, дослівно гвінейське порося) європейці, хоча вони не зустрічаються у Гвінеї. Вважається, що назва насправді походить від ціни однієї тварини в Англії — 1 гінея, і порівняння з поросям за смак м'яса та характерні звуки. Також можливі походження від порту в Гвіані, звідки відправлялися кораблі до Старого світу. В слов'янських країнах їх стали називати «морськими» як скорочення від «заморські», чим підкреслювалося далеке походження гризунів. «Свинками» та «мурчаками» їх назвали за здатність видавати звуки, схожі на хрюкання, посвистування чи мурчання. Традиційно, за аналогією зі свинями, самців домашніх кавій називають кабанами, а самиць свиноматками.

Типова особина морської свинки

Будова тіла свійських мурчаків значно відрізняється від будови тіла їхніх диких родичів. Кавії свійські мають короткі тіло і лапи, голова конусоподібна з великими очима та округлими злегка обвислими вухами. Біля рота містяться чутливі вуса. Хвіст відсутній, в задній частині тіла є невелика ділянка (зазвичай прикрита навколишньою шерстю), де зосереджені сальні й пахучі залози. В самиць в задній частині живота знаходяться два соски. Передні кінцівки чотирипалі, задні трипалі та з довшими кігтями. Довжина тіла, залежно від породи, 25 — 35 см. Дорослий мурчак-самець важить 800—1500 г, а самка — 600—1200 г. По боках, ближче до задньої частини тулуба, можуть накопичуватися невеликі запаси підшкірного жиру.

Природне забарвлення брунатнувато-сіре, зі світлішим черевцем. Виведено багато порід, що різняться структурою, довжиною і забарвленням хутра. Породи хатніх мурчаків поділяються на групи: короткошерсті (селф, агуті і багато інших), довгошерсті (шелті, текселей, перуанська, Меріно та інші), жорсткошерсті (абісинці, американські тедді, рекси і т. д.), безшерсті (Болдуін).

Поведінка

Кавії активні переважно в сутінках, їхні предки та здичавілі особини воліють населяти відкриті трав'янисті простори передгірних районів. Живуть невеликими групами в норах, які виривають самі, або займають чужі. Очі забезпечують широкий огляд, проте перед головою знаходиться сліпа зона. У морських свинок розвинений нюх, тому вони здатні спілкуватися, позначаючи територію пахучим секретом і сечею. Слух також гострий і кавії можуть вловлювати звуки частот, нечутних для людини.

Кожен звук кавії має своє позначення. Вагітні свинки або свинки, охочі до спарювання, видають звук, що нагадує спів птаха. Можуть «цвірінькати» від 2-15 хвилин, зазвичай в темну пору доби. Коли морські свинки задоволені або почувають себе дуже добре, то видають звуки, схожі на муркотіння. Роздратовані морські свинки швидко труть нижні та верхні різці одні об одних, видаючи порівняно голосне шарудіння.

Статевої зрілості самиці досягають у віці 7-8 тижнів, самці — 8-12 тижнів, залежно від породи. Розмножуватись, даючи здорове потомство і лишаючись в доброму стані самі, кавії починають з 6-ти місячного віку. Кавіям властива полігамія, проте відокремлені пари самець-самка також без проблем живуть і розмножуються. За сприятливих умов, кавії дають приплід в будь-яку пору року, тічка відбувається раз на один-півтора місяці та триває 1-2 дні. Вагітність триває 59-72 дні. В приплоді може бути від 1 до 5 дитинчат, зрідка до 13, в першому як правило 1. Кавії народжуються сформованими і вже впродовж кількох годин після появи на світ здатні самостійно пересуватися. Самці дружелюбно ставляться до новонароджених і молодняка, проте самиці можуть відмовитися від приплоду, якщо в перші години він набуде стороннього запаху, наприклад, якщо дитинча візьме в руки людина. Самиці годують молоком терміном до місяця.

Тривалість життя морських свинок у середньому — близько 5-7 років. При належному догляді й умовах утримання, доживають до 15-річного віку.

Морські свинки — милі, пухнасті створіння, яких люди тримають у себе як домашніх улюбленців. Вони легко піддаються прирученню, і будучи вирощеними дома, стають відданими та ласкавими вихованцями. У відповідних умовах, оточені турботою і маючи правильний раціон, морські свинки можуть жити доволі довго, радуючи господарів своєю увагою.

Завдання для учнів:

Познайомтесь з цікавими фактами про морських свинок:

- Морські свинки змушені постійно їсти, і маленькими порціями через особливу будову травної системи. Основний корм цих тварин — сіно.

- Морські свинки — добрі та товариські домашні тварини. Вони запам'ятовують своє ім'я, люблять сидіти на руках і муркочуть, коли їх гладять.

- Вагітні свинки, а зрідка і самці, видають цвірінькання, схоже на спів птахів.

- Морським свинкам не можна давати пеніцилін, тому що для них це смертельна отрута.

- Зуби морських свинок ростуть все життя, тому їм дуже важливо сточувати їх об їжу.

- Коли морські свинки щасливі, вони потягуються або підстрибують на місці.

- Найстаріша морська свинка дожила до 15 років — це досягнення зафіксовано в Книзі рекордів Гіннеса.

- ДНК морських свинок складається з 64 хромосом (у людини їх на 18 менше)

- Морські свинки сплять по 10 хвилин кілька разів на добу, решту часу гуляють.

- Ці гризуни, попри свою назву, не люблять воду.

- Морські свинки можуть серйозно постраждати навіть через падіння з маленької висоти.

- Морські свинки, на відміну від інших гризунів, наприклад, мишей, можуть розрізняти кольори.

- Довжина вовни перуанських морських свинок може становити до 50 сантиметрів.

1. З метою вивчення ставлення гуртківців до домашніх тварин та збору інформації про те, що вони знають про морських свинок пропонуємо дати відповіді на такі запитання:

• Чи є у тебе вдома домашня тварина і яка саме?

• Хотіли б ви завести морську свинку?

• Чи знаєте ви як правильно доглядати за морською свинкою?