Як змінюється система вищої освіти під впливом пандемії

Ознайомтеся з початком статті «Вища освіта в “ковідні” та “постковідні” часи».

Віль Бакіров,

академік Національної академії наук України та член-кореспондент Академії педагогічних наук України,

доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри прикладної соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

Марк Агарков,

магістрант освітньої програми «Соціальні технології», кафедра прикладної соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна; експерт з акредитації освітніх програм у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти

ВИЩА ОСВІТА В «КОВІДНІ» ТА «ПОСТКОВІДНІ» ЧАСИ

Пандемія коронавірусу спричинила (і продовжує спричинювати) безліч соціальних змін і перетворень, які потребують чіткої ідентифікації та ґрунтовного осмислення. Йдеться насамперед про серйозні економічні наслідки локдаунів і карантинних обмежень, як-от закриття багатьох підприємств малого й середнього бізнесу, що супроводжувалося істотним зростанням безробіття та зниженням доходів серед значної частини населення. Надзвичайної ваги набуло питання мобілізації та відповідної перебудови системи охорони здоровʼя. Звісно ж, слід згадати й про психологічні негаразди, породжені тривалою самоізоляцією, різким обмеженням соціальних контактів та руйнуванням усталених моделей міжособистісного спілкування, що своєю чергою призводить до послаблення родинних і дружніх звʼязків, погіршення психічного самопочуття і навіть загострення різноманітних соціальних девіацій.

Усі ці питання активно обговорюються як в експертних колах, так і громадськістю. Водночас не можна залишити поза увагою ще одну царину суспільного життя, якій довелося зазнати глибинних зрушень вже в перші дні пандемії, — сферу освіти. Тимчасове закриття навчальних закладів і повʼязаний з цим перехід на незвичний — дистанційний формат навчання виявилися доволі болісними як для здобувачів освіти, так і для викладачів. Як зазначається в концептуальній записці ООН за серпень 2020 року, від закриття шкіл та університетів постраждало близько 1,6 млрд (або 94% світового контингенту) учнів та студентів з більш ніж 190 країн. А для країн, рівень доходу яких низький або нижчий за середній, цей показник становить 99%[1]. Очевидно, що збій у функціонуванні системи освіти викликаний пандемією COVID-19, запустив такі трансформаційні процеси в цій сфері, які матимуть довготермінові наслідки для всього людства. Ці процеси потребують всебічного осмислення та вичерпного аналізу.

Певна річ, ситуація, коли за лічені дні традиційні форми та методи навчання скасовуються і весь освітній процес переміщується у віртуальний простір, є безпрецедентною. Далеко не всі заклади освіти виявилися готовими до цього. З одного боку, бракувало потужних компʼютерів та мережевого обладнання, з іншого — давалася взнаки недостатня цифрова компетентність, методична та психологічна неготовність до нового формату навчання, відсутність досвіду «тотального» онлайн-викладання та спілкування. Завдяки відчайдушним зусиллям усіх учасників освітнього процесу ці прогалини поступово ліквідуються. Однак зрозуміло, що випробування, які довелося витримати освітянам у період пандемії, цим не закінчуються. Як ми щойно зауважили, сьогоднішня трансформація системи навчання матиме масштабні соціальні наслідки. Спробуємо пояснити, які саме.

У сучасному суспільстві освіта, зокрема вища, є ключовим соціальним інститутом — не менш важливим, ніж економіка. Економічні кризи й спади виробництва, попри всю їхню глибину та руйнівність, змінюються зростанням та пожвавленням економіки. Створюються нові, ефективніші моделі господарювання. Саме освіта допомагає економіці виходити зі скрутного становища й адаптуватися до нових умов, оскільки в університетах здійснюється підготовка кваліфікованих кадрів, проводяться наукові дослідження, зʼявляються перспективні технологічні розробки.

Система вищої освіти здатна до самостійного виходу зі складних ситуацій. Однак вона має низку особливостей (менша гнучкість, запрограмованість на довгострокові цикли освітньо-наукового процесу та залежність від зовнішнього фінансування), через які ця здатність стає обмеженою і за певних критичних умов (зокрема нинішньої пандемії) може не спрацювати. Інакше кажучи, наявні моделі вищої освіти можуть зазнати настільки глибоких змін, що їм не вдасться відновити свій попередній вигляд. Наприклад, цілком імовірним є радикальне скорочення фінансування вишів. У багатьох країнах (зокрема європейських) вища освіта функціонує переважно завдяки державному фінансуванню, за яке вона конкурує з сектором охорони здоровʼя та галуззю соціального захисту (і останніми роками, на жаль, у цій конкуренції програє). Певна річ, у «ковідному» світі як на медицину, так і на соціальне забезпечення виділятиметься ще більше коштів, а отже, освіта страждатиме від недофінансування ще сильніше. Якщо до цього додати ще й інші наслідки пандемії, наприклад, падіння доходів громадян (через що дедалі менше студентів або їхніх батьків зможуть платити за навчання), зниження міжнародної академічної мобільності та скорочення кількості іноземних студентів, то картина вимальовується досить-таки невтішна.

Руйнація системи вищої освіти неминуче вплине і на інші соціальні інститути, і на соціокультурну динаміку загалом. Попри деякі недоліки (зайвий консерватизм, організаційні та управлінські проблеми тощо), інститут вищої освіти є незамінним для соціуму. Освітні установи — це мільйони студентів і робочих місць, джерело наукових знань та інновацій, середовище для збереження, підтримання та підвищення загального інтелектуального та культурного рівня населення. Тому природно, що «постковідна» доля вищої освіти викликає занепокоєння в усієї академічної спільноти.

Система вищої освіти неодноразово змушена була переживати скрутні часи — і через війни, і через збройні конфлікти, і через епідемії. Проте щоразу освітяни вірили в те, що повернення до попереднього стану відбудеться. І воно рано чи пізно відбувалося. Зараз, навпаки, панує відчуття того, що повернення до минулого не буде. На зміну «старій нормальності» прийде «нова», до якої доведеться пристосовуватися. Тобто слід готуватися не до відновлення узвичаєного формату навчання й викладання, а до принципово нового дизайну та організації цього процесу.

Вплив пандемії коронавірусу на функціонування системи вищої освіти вже став предметом кількох досліджень. Зокрема, медіа-компанія Inside Higher Ed провела опитування серед президентів коледжів та університетів[2], Міжнародна асоціація університетів — серед ректорів та викладачів вишів у 109 країнах світу (зокрема в Україні)[3], а фахівці британської агенції QS Quacquarelli Symonds проаналізували турботи та пріоритети молодих людей з різних країн (Європейського Союзу, Північної Америки, Індії та Китаю), які збираються здобувати вищу освіту за кордоном[4].

Водночас цікаво було б простежити реакцію тих, хто залучений до вищої освіти, на несподівані зміни, що сталися в цій системі внаслідок пандемії COVID-19, дізнатися їхню думку щодо сценаріїв її «постковідного» майбутнього[5]. Для цього ми використали міжнародний новинний портал University World News (UWN). Вибір цього ресурсу зумовлений тим, що він, по-перше, є авторитетною платформою для експертів у царині освіти. На UWN розміщуються матеріали, в яких висвітлюються злободенні питання вищої школи, а також висловлюються міркування стосовно перспектив її розвитку. По-друге, на цьому сайті представлено всі регіони світу, отож його можна розглядати як своєрідний «барометр», що адекватно віддзеркалює сучасний стан вищої освіти загалом.

Для нашого дослідження ми проаналізували статті, опубліковані в розділі “Coronavirus crisis” у період з 15 березня 2020 року до 15 березня 2021-го, тобто за перший рік пандемії. Спершу за допомогою хмари тегів ми виокремили найбільш уживані слова в заголовках матеріалів (див. рис. 1). Чим частіше зустрічається якесь слово в заголовку тієї чи тієї статті, тим більший розмір його літер. Навіть такий побіжний аналіз дає змогу побачити перелік основних тем, які порушувалися експертами протягом аналізованого періоду: COVID, пандемія, університети, студенти (зокрема іноземні), вища освіта, інтернаціоналізація[6], онлайн(овий), навчання, викладання, співпраця, наука, майбутнє, виклики, психічне здоровʼя тощо.

Рис. 1. Хмара тегів

[1] United Nations. (2020, August). Education during COVID-19 and beyond. [Policy brief]. Retrieved from https://www.un.org/development/desa/dspd/wp-content/uploads/sites/22/2020/08/sg_policy_brief_covid-19_and_education_august_2020.pdf

[2] Inside Higher Ed. (2021). Responding to the COVID-19 crisis: A survey of college and university presidents. Retrieved from https://www.insidehighered.com/booklet/responding-covid-19-crisis-survey-college-and-university-presidents

[3] Marinoni, G., van’t Land, H., & Jensen, T. (2020). The impact of COVID-19 on higher education around the world (IAU Global Survey Report). Paris, France: International Association of Universities (IAU). Retrieved from https://www.iau-aiu.net/IMG/pdf/iau_covid19_and_he_survey_report_final_may_2020.pdf

[4] QS Quacquarelli Symonds. (2020, 27 April). How COVID-19 is impacting prospective international students across the globe. Retrieved from https://www.qs.com/portfolio-items/how-covid-19-is-impacting-prospective-international-students-across-the-globe

[5] Подані в доповіді факти й цифри доповнено пізнішими даними. Також див.: Бакіров, В., & Агарков, М. (2021, 16 січня). Пандемія може назавжди змінити вищу освіту: як оцінюють майбутнє університетів міжнародні експерти. Дзеркало тижня. Отримано з https://zn.ua/ukr/EDUCATION/pandemija-mozhe-nazavzhdi-zminiti-vishchu-osvitu.html

[6] Складниками інтернаціоналізації освіти є, серед іншого, навчання іноземних студентів, а також залучення іноземних фахівців до викладання в тому чи тому закладі вищої освіти.

Прочитайте матеріал у повному обсязі. Його можна знайти на сайті газети «Дзеркало тижня»: https://zn.ua/ukr/EDUCATION/pandemija-mozhe-nazavzhdi-zminiti-vishchu-osvitu.html

Дайте відповідь на нижчеподані запитання.

1. Які наслідки пандемії та пов’язаних з нею карантинних обмежень обговорюються найактивніше?

2. Чому інститут вищої освіти є настільки важливим для суспільства?

3. Чому перехід на дистанційне навчання виявився складним і болісним не тільки для шкіл, а й для багатьох університетів?

4. Що таке контент-аналіз? У чому полягають переваги цього методу дослідження?

5. Скільки публікацій загалом проаналізували автори? Чому вони спинили свій вибір на сайті University World News? Скільки тематичних кластерів було виокремлено?

6. Як оцінюють трансформаційні процеси у вищій школі експерти зі США та країн Європи?

7. Чому процес інтернаціоналізації вищої освіти, на думку авторів статті, постраждав від впливу пандемії найсильніше?

8. Які зміни сталися в системі організації наукових досліджень та конференцій? Що означає принцип “keep sharing, stay open”?

9. Які поради дають викладачам експерти з онлайн-навчання? А що ви могли б порекомендувати?

10. Хто з експертів схильний розцінювати наслідки пандемії для вищої школи як негативні? А хто, навпаки, виявляє оптимізм і чому?

Додаткове питання. Які зміни можуть статися (або вже сталися) в системі вітчизняної інклюзивної освіти внаслідок пандемії коронавірусу? А що, на вашу думку, характеризуватиме «постковідну» систему інклюзивної освіти в інших країнах?

Напишіть невеличке есе стосовно вашого бачення перспектив університетської освіти після пандемії.