Конструктор уроків
5
19
127
3
2
3
1
Який в мене настрій

2
Подивись навчальне відео
Розглянь навчальні схеми
Спорудження зрошувальних систем спонукало мешканців долини Нілу гуртуватися в номи — області із власною територією та системою каналів. Згодом номи утворювали великі об'єднання на чолі із царями, що до кінця IV тис. до н. е. призвело до появи двох великих царств — Північного (у Нижньому Єгипті) та Південного (у Верхньому Єгипті). Завдяки об'єднанню цих союзу владою царя Верхнього Єгипту було утворено єдину централізовану державу зі столицею в Мемфісі.
Правителя Давнього Єгипту — фараона (що походить від «Пер-Аа» — «великий будинок») — вважали живим богом, сином Сонця та головним посередником між людьми і богами. Фараон володів необмеженою (одноосібною) владою: він керував державою, видавав закони, вирішував питання війни і миру, а також був єдиним власником усієї землі в країні. Положення фараона супроводжувалося абсолютним культом: прості люди виявляли йому найвищу повагу й поклоніння (падали на коліна та цілували землю), тоді як привілейоване становище біля трону займали лише найближчі соратники — вельможі, чиновники та жерці.
Пишний поховальний обряд свідчив про велич фараонів та поклоніння їм, а також ґрунтувався на глибокій вірі в життя після смерті, де зодчі та інші речі мали послужити душі небіжчика в потойбічному світі. Основними усипальницями для збереження тіла й майна правителів тривалий час були піраміди — ця традиція їх будівництва проіснувала майже тисячу років. Згодом, для кращого захисту від грабіжників та більшої утаємниченості, єгиптяни перейшли до ховання фараонів у гробницях, які вирубували безпосередньо в скелях Долини царів.

Правлячу верхівку Древнього Єгипту становили фараон, жерці, воєначальники та вищі чиновники — номархи, кожен із яких мав чіткі обов'язки в державній системі.
Фараон здійснював одноосібне управління країною та вважався живим богом.
Жерці відповідали за релігійну сферу, доглядали за храмами, культами богів та проводили обряди.
Номархи були вищими чиновниками на державній службі, які керували номами (областями) та забезпечували складну систему управління життям місцевих общин.
Воєначальники очолювали військо, організовували захист держави та керували військовими походами.

За верную службу фараон предоставлял вельможам в пользование земельные владения, которые составляли основу их хозяйств.
В хозяйствах фараона и знати работали земледельцы, ремесленники, рыбаки, пивовары, птицеловы и представители других профессий.
Работники не имели собственных хозяйств.
За свой труд они получали плату произведенными ими же товарами.
Трудовая дисциплина поддерживалась суровыми мерами: за невыполнение заданий людей наказывали ударами палок.

За службу фараон надавав вельможам у користування земельні володіння, які становили основу їхніх господарств.
У господарствах фараона й вельмож працювали хлібороби, ремісники, рибалки, пивовари, птахолови та представники інших спеціальностей.
Соціально-економічне становище працівників:
Працівники не мали власних господарств.
За свою працю вони отримували оплату виробленими ними ж товарами.
За невиконання завдань їх піддавали суворим покаранням — карали батоговими кийками.

Єгипетські селяни виконували важку будівельну працю — зводили царські гробниці, храми та іригаційні споруди.
Селяни сплачували податки за користування землею та водою для її зрошення.
Зібрані податки та ресурси давали державі можливість підтримувати зрошення земель, будувати й утримувати іригаційні системи, а також зводити величні пам'ятки — царські гробниці та храми.

Раби в Стародавньому Єгипті перебували на найнижчому щаблі суспільства — вони не мали ані прав, ані майна, через що їх називали «живими мерцями».
Основними джерелами поповнення верстви рабів були переважно військовополонені, а також злочинці та боржники.
Рабів залучали до найважчої праці — на земляних роботах, у копальнях та на будівництві. За ними жорстко наглядали чиновники, а виснажлива праця робила їхнє становище нестерпним.

При его правлении Древний Египет достиг наибольшего могущества благодаря многочисленным завоевательным походам в Азии. Границы государства значительно расширились: в Азии они достигли реки Евфрат, а в Африке — четвертого порога Нила.
Рамзес II умело сочетал государственное управление с военными походами, укреплял властную систему Египта и принадлежащие ему земли, войдя в историю как символ величия египетской могущественности.
Оба правителя внесли ключевой вклад в становление Египта как сильнейшей военной и политической державы Древнего мира за счет активной внешней политики и эффективного внутреннего управления.

Верхівка суспільства та управління: На вершині соціальної піраміди стояв фараон — одноосібний правитель, власник усієї землі та живий бог (син Сонця). Найближчим його оточенням та виконавцями влади були візир (найвищий чиновник), жерці (служителі храмів) та номархи (правителі областей), які керували державою, релігією та регіонами.
Адміністративний апарат: Важливу роль у системі управління відігравали писарі, які вести облік врожаїв, худоби та рівня води в Нілі, збирали податки, складали угоди й записували рішення фараона.
Трудове населення: Основою господарства була праця ремісників (виготовляли знаряддя, посуд, зброю, одяг) та селян-хліборобів і робітників, чиєю працею створювалися багатства країни та утримувалася вся державна система.
Загальний підсумок: Суспільство Стародавнього Єгипту мала чітку ієрархічну (пірамідальну) структуру, де кожен прошарок виконував визначену функцію для забезпечення життєдіяльності та могутності держави.
3
4
5

Рефлексія від 1 учня
Сподобався:
Так: 1
Ні: 0
Зрозумілий:
Так: 1
Ні: 0
Потрібні роз'яснення:
Ні: 1
Так: 0