Виконання оздоблювальних швів (рельєфних, з кантом).

Усі машинні шви поділяють за призначенням:

з’єднувальні — для постійного зшивання деталей швейного виробу;

крайові — для обробки зрізів деталей швейного виробу;

оздоблювальні — для декоративного оформлення деталей швейного виробу.

Шви оздоблювальні – група швів, що застосовуються для оздоблення деталей та всього виробу. До них відносяться такі підвиди: шви рельєфні, шви із кантом та складки

Шви рельєфні – шви, призначені для оздоблення виробу та створення його силуету. Бувають застрочні, вистрочні зі шнуром та без шнура, виточні та настрочні.

Шви рельєфні застрочні використовують для оздоблення святкового одягу чоловічих сорочок, блузок тощо.

Шви рельєфні вистрочні – це шви, які виконують на дво - або чотирьохголковій машині, підкладаючи знизу для випуклості смужку м'якого пухкого матеріалу.

Для отримання більш рельєфного шва знизу підкладають тонку підкладкову тканину та протягають між строчками та шарами матеріалів шнур, – отримують шов рельєфний вистрочний із шнуром. Ці шви широко використовують для оздоблення жіночого та дитячого одягу.

Шви рельєфні виточні (рис. 1.72) використовують для виготовлення невідрізних кокеток, рельєфів на цільній деталі у тих випадках, коли припуск на шов по всій довжині шва або на окремих його ділянках є недостатнім. Застосовують при обробці матеріалів із рисунком (наприклад, тканин у клітинку), де необхідний підгин деталей за рисунком.

Для отримання цього шва, на виворотній стороні деталі за допомогою лекала розмічають лінію, деталь перегинають по наміченій лінії лицьовою стороною всередину та застрочують на відстані 1,5-2,0 мм від лінії перегину, підкладаючи допоміжну смужку тканини (рис. 1.72, а). Наступним етапом – шов розпрасовують чи запрасовують (рис. 1.72, б).

Шви рельєфні настрочні – шви, які застосовуються для отримання рельєфної лінії на цільній деталі, наприклад, на спинці та рукавах суконь, пальто. Виконують без додаткової смужки та зі смужкою, коли припуск на шов недостатньо широкий. У першому випадку (рис. 1.73, а) після намічання лінії шва, перегинають деталь лицьовою стороною всередину та застрочують на ширину шва по моделі, припуск на шов запрасовують та закріплюють строчкою.

Якщо деталь має інші оздоблювальні шви та строчки, кінці яких необхідно сховати, застосовують більш складний шов. Для його виконання по наміченій лінії з лицьового боку деталі прокладають строчку, підкладаючи допоміжну смужку матеріалу із виворотного боку. Далі деталь перегинають лицьовою стороною всередину та застрочують на відстані 1,5–2 мм від строчки. Смужку тканини перегинають та розташовують з іншого боку строчки, запрасовують. Далі деталь відгинають на смужку та з лицьового боку настрочують (рис. 1.73, б).

Шви із кантом (рис. 1.74) – шви, при виконанні яких між деталями, що з’єднуються, прокладається спеціальна тасьма або смужка матеріалу (зазвичай контрастного кольору).

Широко використовуються у спеціальному одязі, у тому числі відомчому та спортивному. Шви із кантом бувають крайові (обшивні) та з’єднувальні (зшивні, накладні та настрочні).

Складки застосовують для оздоблення виробів, а також у якості модельних елементів, що забезпечують свободу рухів. Бувають складки прості та складні (рис. 1.75).

У простій складці матеріал перегинається по прямій лінії або із невеликим вигином, у складці складній – по крутим або ламаним лініям, що значно впливає на складність обробки.

Прості складки розділяють на оздоблювальні та з'єднувальні, односторонні та двосторонні, м'які, зшивні, настрочні та застрочні до кінця деталі або не до кінця.

Оздоблювальні складки (рис. 1.75, а, в, г) виконують на одній цільній деталі, з'єднувальні – при з'єднанні двох або трьох деталей (рис. 1.75, б, д).

Складки однобічні – це складки, в яких всі згини із лицьового боку направлені в одну сторону.

Складки двобічні – це складки, в яких згини направлені або назустріч один одному (зустрічна складка – рис. 1.75, в), або в різні боки (бантова складка – рис. 1.75, г, д).

Складки, що виконують строчками непомітними із лицьової сторони, є зшивними, видимими із лицьової сторони – настрочними або застрочними. Складки, розташовані поряд у кількості більше двох, називають груповими.

Послідовність виконання складок:

- розмічування складки. Складки розмічують насічками, лініями по лицьовій або виворотній стороні деталі;

- з’єднування складки тимчасовими строчками та виконання волого-теплового оброблення;

- з’єднування складки постійними строчками; - видалення ниток тимчасових строчок;

- виконання оздоблювальних строчок чи закріплення припусків;

- застрочування верхніх зрізів;

- тимчасове скріплення складки.

В залежності від конструкції складки, виду виробу, властивостей матеріалу та обладнання, що використовується, частина вищеназваних операцій може не виконуватись.

Якщо складки доходять до низу виробу, їх виконують у два етапи: обробляють складки спочатку на деталях, не доходячи 12- 15 мм до нижнього краю, а потім на самому виробі після обробки його низу.

При обробці групових складок у спідницях і на оздоблюючих деталях (басках, пелеринах, оборках) їх виготовляють після обробки низу. Групові складки типу гофре або плісе запрасовують за допомогою спеціальних форм, які виготовляють із щільного паперу. Між листами форм укладають матеріал, скріплюють та пресують. Для виконання таких складок застосовують також спеціальні машини.

До якості складок висувають наступні вимоги:

- лінія перегинів та строчки повинні бути рівними,

- сторони складки мають бути симетричними; у групових складках закріпки повинні бути виконані на одному рівні, а глибина складок однакова;

- припуски на складку повинні щільно прилягати до основної деталі;

- у процесі експлуатації виробу повинно бути забезпечене задане положення припусків на складку та цільність матеріалів у кінцях строчок та закріпках.