Вибірковий усний переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії у художньому стилі

Людмила Бурбела приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.

Тема: 8-А клас Українська мова

Время: 17 янв. 2023 09:15 AM Хельсинки

Подключиться к конференции Zoom

https://us05web.zoom.us/j/87835450100?pwd=U0R5a2ZWUGtJUXFzQ3V6SlArSVdoUT09

Идентификатор конференции: 878 3545 0100

Код доступа: 7J8c17

Вибірковий усний переказ 

                              Пам’ятник Кобзареві

       Монумент на честь видатного українського поета, прозаїка, художника і мислителя Тараса Григоровича Шевченка, розташований у центрі Шевченківського парку навпроти головного корпусу Національного університету імені Т. Шев-ченка, був відкритий 6 березня 1939 р. до 125-річчя від дня народження поета. Автори –ск. М. Манізер, арх. Є. Левінсон. Висота скульптури – 6, 45 м, постаменту – 7, 3 м. Первісний варіант пам’ятника був інший, цікавіший за образним вирішенням, динамічніший, пластично виразніший. У постаменті мала бути барельєфна композиція на тему поеми «Гайдамаки».

    Твір стояв уже повністю готовий для відливання у бронзі у майстерні    М. Манізера в Ленінграді, коли в справу втрутилося більшовицьке керівництво. За спогадами канадського скульптора українського походження Л. Молодожанина, який тоді навчався в АМ у М. Манізера, скульптору наказали зняти сцену з гайдамаками, а постать Т. Шевченка переробити так, щоб він виглядав засмученим. 

Авторові дорікали, що повсталих гайдамаків і динамічну постать Кобзаря можна трактувати як протест сучасного  українського селянства проти радянської влади і «порадили»  зробити постать Т. Шевченка з закладеними за спину руками, на які повішено важкий одяг, і щоб голова була опущена.

Тому скульптор змушений був спростити і примітивізувати пам’ятник. Саме в такому вигляді його було відлито на Ленінградському заводі художнього лиття. 

Пам’ятник встановлено на невисокому кургані, що викликає асоціацію з Тарасовою горою в Каневі, яка згідно з постановою Радянського уряду  у 1925 р. оголошена державним заповід-ником.

До пам’ятника Кобзарю у Києві ведуть п’ятимаршові сходи, виконані з граніту, з боку головного входу до парку. На головому боці постаменту з червоного граніту зроблено напис накладними бронзовими літерами «Т. Шевченко. 1814–1861», нижче слова із «Заповіту»: 

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

Композиція й манера виконання бронзової постаті                           Т.Шевченка близькі до пам’ятника поетові у Харкові (відкритий 1934 р.). Проте київський монумент позбавлений динаміки й поривання, що притаманні харківському.

Композиція статична, постать застигла. Опущена голова і руки за спиною ніби підкреслюють глибоку задуму Т. Шевченка над долею українського народу, навіюють відчуття безвиході, суму, безнадії, що підсилюється важкими великими складками плаща. Загалом масивність постаті,  непорушна поза не узгоджуються з полум’яною вдачею Т. Шевченка, живою силою його поезії і мистецької творчості. Чотирикутної форми постамент ще більше посилює відчуття надмірної спрощеності

На сьогодні пам'ятник Тарасові Шевченку є головною домінантою парку Шевченка та одним із символів сучасного Києва. Біля монумента нерідко відбуваються збори громадян, мітинги різноманітних політичних сил та громадських рухів.  Також біля пам'ятника Кобзарю традиційно проводиться низка культурних заходів. Зокрема, щороку біля підніжжя пам'ятника відбувається церемонія вручення Народної Шевченківської премії. 

«Незлим тихим словом» згадуємо ми свого пророка, який залишив нам у спадок прекрасні твори.  А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

 Залишим у спадок новим поколінням

 Свої ідеали й свої устремління,

 Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

 І геній Шевченка як нації крила.

        Залишим і те, що душею народу

 Зовуть недаремно від роду до роду,

 Як вищу красу і життєву основу,

 Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

Пам'ятник малому 
Тарасу Шевченку - пастушку 
в селі    Шевченковому Звенигородського району

Рідне село Шевченка Моринці. Могила Тараса

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’яток історії у художньому стилі (письмово)