"Вплив транспорту з двигунами внутрішнього згорання на довкілля" гурток "Відповідальне споживання"

Транспорт забруднює повітря. Автомобілі на двигунах внутрішнього згорання приносять комфорт небагатьом, та завдають шкоди всім навколо: здебільшого оксидами сірки, азоту та карбону, сажею та дрібнодисперсними частками, що викидаються у повітря.

Про вплив транспорту на довкілля і те, як усунути його негативний вплив розкажуть наші експертки Ірина Бондаренко та Дар’я Лазарєва.

Ірина Бондаренко, експертка Екодії зі сталої мобільності

Який вплив на довкілля спричиняє транспорт в ЄС та Україні?

У Києві до пандемії ковіду до 90% викидів шкідливих речовин були від транспорту. Суміш із кисню та продуктів згорання бензину і дизелю – одна з причин серцево-судинних та респіраторних захворювань.

Крім забруднення повітря, транспорт є джерелом приблизно 12% викидів парникових газів в Україні, що спричиняють зміну клімату. У країнах із вищим ВВП на душу населення частка викидів від автотранспорту ще вища, тож з економічним розвитком Україна може очікувати подальшого збільшення викидів від авто.

Якщо говорити про ЄС, то транспорт генерує чверть всіх викидів парникових газів, 71,7% з яких – дорожній транспорт (легкові автомобілі, фури, автобуси тощо).

Проте транспорт у містах можна розглядати не лише як джерело викидів парникових газів, а і як рушій переходу до кліматичної нейтральності.

Хоча цей сектор і не може стати повністю кліматично нейтральним, бо не поглинає викиди, а лише продукує їх, у нього є великий потенціал до скорочення викидів. Для цього потрібне відповідне законодавче підкріплення та державні цілі.

Яка динаміка забруднення повітря від транспорту в ЄС – обсяг викидів зростає чи зменшується? Що зумовлює таку динаміку? Яка ситуація спостерігається в Україні?

Коли в стратегіях розвитку ідеться про викиди, зокрема від транспорту, частіше за все мається на увазі викиди парникових газів, ніж про забруднюючі речовини. У них спільні джерела проте різні наслідки. У першому випадку (парникові гази) ці викиди впливають на зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері та накопичення в ній тепла, що є рушієм зміни клімату. Чим більше таких викидів, тим більше хвиль тепла, посух в одних місцях та надлишкових опадів в інших, також через зміну клімату піднімається рівень океану та затоплюються прибережні території.

Коли ж ми говоримо про забруднення повітря, то наслідки – це здоров’я людей та інших живих організмів: загострення серцево-судинних та респіраторних захворювань. Вже навіть є дослідження, що мешканці міст із забрудненим повітрям тяжче переносять захворювання на коронавірус та більше летальних випадків.

За даними Світового Банку, на сектор транспорту в Україні припадає 40% забруднювачів повітря. У 2002 році забруднення повітря перевищило національні стандарти якості повітря в найбільш населених і промислово розвинених містах України. Незважаючи на те, що стандарти якості атмосферного повітря в Україні жорсткіші, ніж стандарти, рекомендовані Рекомендаціями ВООЗ щодо якості повітря для Європи, майже всі великі українські міста їх перевищили.

Оскільки в Україні продовжує зростати автопарк транспортних засобів на двигунах внутрішнього згорання, якість повітря в містах продовжує погіршуватися.

Яких заходів вживає ЄС для зменшення викидів від транспорту? Які кроки для цього робить Україна? Що Україна має ще зробити у сфері транспорту, щоб покращити ситуацію із забрудненням повітря?

Для подолання вищезгаданих проблем Європейський Союз шукає шляхи скорочення викидів через відмову від викопного палива та розвиток сталої транспортної інфраструктури. ЄС має на меті скоротити викиди від транспорту на 90% відсотків та створити кліматично нейтральний континент до 2050 року.

Європейський Зелений курс визначає 10 основних цілей, деталізованих у Стратегії сталої і розумної мобільності.

До 2030-го року:

1. Мінімум 30 млн транспортних засобів з нульовим рівнем викидів буде в експлуатації на європейських дорогах;

2. Мінімум 100 європейських міст будуть кліматично нейтральними;

3. Поїздки швидкісним залізничним сполученням збільшаться вдвічі;

4. Заплановані подорожі (міжміським громадським транспортом) до 500 км на території Євросоюзу будуть кліматично нейтральними (не на літаку);

5. Максимальна автоматизація мобільності;

6. Судна з нульовим рівнем викидів будуть готові до продажу.

До 2035-го року:

7. Літаки великого розміру з нульовим рівнем викидів будуть готові до продажу;

До 2050-го року:

8. Майже всі автомобілі, вантажівки, автобуси та інші важкі транспортні засоби будуть з нульовим рівнем викидів;

9. Вантажні перевезення залізницею збільшаться вдвічі;

10. Поїздки швидкісним залізничним сполученням збільшаться втричі.

Ці пункти є актуальними і для України. Україна має великий потенціал для розвитку громадського транспорту та велосипедного руху, а також залізничного і водного транспорту для пасажирських і вантажних перевезень, тож ці пункти зі Стратегії можуть стати орієнтиром для українських міст та уряду.

Завдяки полегшеному оподаткуванню ввезення електромобілів Україна уже створює стимули для розвитку електромобільності, тож тепер доцільно зосередитися на рекомендаціях з розширення мережі електрозарядних станцій і стимулюванні використання електровелосипедів та електросамокатів.

А інтеграція транспортної мережі України у Транс’європейську транспортну мережу TEN-T, що складає значну частину Стратегії мобільності ЄС, потребує розробки Планів сталої міської мобільності в українських містах.

Україна планує стати кліматично нейтральною до 2060 року, а отже, сектор транспорту приверне ще більше уваги. Але наразі бачення розвитку транспорту в Україні далеке від скорочення викидів парникових газів.

У аналітичному огляду до Другого національно-визначеного внеску Міндовкілля прогнозує зростання частки електромобілів у парку легкових авто до 3%.

Проте приріст автопарку електромобілів на 3% за 10 років – це природний плин речей і, скоріше за все, цей показник і без того буде перевиконаний до 2030-го року. Згідно з дослідженням Transport&Environment, у 2026-го року електрокари зрівняються в ціні з автомобілями на двигунах внутрішнього згорання і надалі ставатимуть дешевшими, що призведе до зростання їх кількості в автопарку. Тож Україна може поставити вищу частку електромобілів в якості цілі.

В цьому ж огляді Міндовкілля зазначає декілька ініціатив, які дійсно можуть допомогти скоротити викиди, проте вони поки не є офіційними планами Уряду:

• ввести плату за реєстрацію автомобіля відповідно до рівня викидів забруднюючих речовин та парникових газів,

• ввести щорічний екологічний податок на автомобілі на двигунах внутрішнього згорання, розробити плани розвитку стійкої мобільності на міському рівні.

Але цього не достатньо. Щоб викиди у секторі транспорту реально скорочувалися, у НВВ2 потрібно закласти такі цілі (за умови роботи електротранспорту від відновлюваних джерел енергії):

1. Збільшити частку міських поїздок громадським транспортом до понад 50% (а там, де уже 50% – утримувати цю частку), і не допускати падіння на менш ніж 35%. Тут ідеться саме про електричний громадський транспорт: трамваї, тролейбуси (у т.ч. з автономним ходом) та електробуси. Маршрутки на дизелі та подібні до них транспортні засоби потрібно виводити з ужитку.

2. Зменшити до 10% частку пасажирських поїздок приватними автомобілями у містах, при цьому заохочувати заміщення їх електромобілями

3. Збільшити пасажирські поїздки велосипедами, самокатами та іншими засобами мікромобільності до 10-20%, залежно від розміру міста.

4. Збільшити популярність і можливість пересування пішки (наземні пішохідні переходи, занижені бордюри, містопланування “центр поруч з домом”, розвиток багатофункціональних кварталів).

5. Перевести 75% наземних вантажних перевезень з доріг на залізницю. Нині цей показник в Україні впав порівняно з 2010-м роком з 60% до 51,6% у 2018-му році. За умови електрифікації колій залізниця має всі шанси стати найменш вуглецеємним засобом перевезення вантажів.

6. До 2030-го року збільшити електрифікацію колій до 70%. Зараз цей показник складає 47,2%.

7. Відмовитися від опалення пасажирських вагонів вугіллям.

8. Збільшити частку пасажироперевезень залізницею до 15%.

Ці цілі можуть допомогти досягти кліматичної нейтральності до 2050-го року.

Крім того, будь-яка нова інфраструктура має будуватися з урахуванням невідворотності зміни клімату і необхідності адаптації до неї.

Чи готові ви і ваша родина йти на зміни задля зменшення використання автомобілів з двигунами внутрішнього згорання? Поділіться своєю думкою.