Волинське і Галицьке князівства в середині XII – першій половині XIIІ ст.: політичне і соціально-економічне життя

Поясніть твердження. Якої історичної події вони стосуються? (запишіть)

1. А «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, — то ...той противником буде».

2. Б « Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою».

3. В «Хто вб’є князівську людину. ...а община вбивцю не шукає, то віру за нього 80 гривень платити тій общині».

4. Г «...хто хоче віри йняти волхва — хай за ним іде, а хто ж вірує в хреста — нехай іде до нього»»

Галицько-Волинські землі як вотчина київських князів

Галицько-Волинські землі займали територію від Карпат і Дністровсько-Дунайського Причорномор’я на південному заході до Литви й Полоцької землі на півночі. На заході вони межували з Польщею та Угорщиною, на сході — з Київським князівством і Турово-Пінською землею.

На той час, коли сюди поширилася влада київських князів, тут уже були міста, розвивалося сільське господарство, ремесла. На цих землях проживали волиняни, дуліби, тиверці, хорвати, бужани, уличі, існували їхні племінні княжіння. Їх підпорядкував Києву Володимир Великий. З X ст. київські князі розглядали ці землі як свою вотчину. Однак, як засвідчили подальші події, міцної опори серед місцевих бояр київські володарі не мали. Після смерті Ярослава Мудрого Галичина дісталася його внукові Ростиславу Володимировичу. Волинь залишалася під безпосередньою владою київських князів до середини XII ст.

Вставте пропущені слова в текст, щоб вийшла цілісна розповідь про перших князів Галицького князівства. (У відповіді тільки вставлені слова через кому)

Території, які належали Галицькому князівству, здавна заселяли східнослов’янські племена білих ______. Згодом на їхні землі під тиском кочовиків переселились уличі й тиверці. Ці племена наприкінці X ст. приєднав до Русі-України князь ______. Галицька земля була першою з-поміж руських князівств, яка стала на шлях самостійного розвитку, відокремившись від Києва наприкінці XI ст. Засновником династії галицьких князів став онук Ярослава Мудрого ______. Утім за Галичину розгорілася запекла боротьба. Край мав дуже вигідне географічне розташування. Це гірська місцевість, важкодоступна для степових кочових орд. Тут були великі поклади стратегічного для того часу матеріалу — солі, значення якої зросло після того, як кочовики відрізали Русь від Чорного моря. Тож через галицькі землі проходили важливі торговельні шляхи. Це сприяло збагаченню місцевої еліти. На Галичину накинули оком сусідня ______, що бажала контролювати Карпати, Польща, яка наступала на західному кордоні, а також тріумвірат київських князів — ______, Святослав та ______. Тож Ростиславові не вдалося поширити владу на всю Галицьку землю. Справу батька продовжили його сини: Рюрик, Володар і Василько, які зайняли й очолили галицькі міста: ______, ______ і Теребовлю. Утім, обстоюючи своє право на Галичину, Ростиславовичі й надалі воювали проти власних родичів. Жертвою князівських усобиць, зокрема, став теребовлянський князь ______, якого після Любецького з’їзду підступно осліпив волинський князь Давид Ігорьович. Придушити усобиці, об’єднати Галичину і стати єдиним правителем вдалося лише князю ______ Володаровичу.

Галицьке князівство. Ярослав Осмомисл

Підкарпатські князівства остаточно відокремилися від Києва в 1097 р. згідно з рішенням Любецького з’їзду князів. З’їзд офіційно визнав ці землі вотчиною правнуків Ярослава Мудрого — братів Рюрика, Володаря та Василька Ростиславичів. Син Володаря, Володимирко (1141—1153), об’єднав усе Підкарпаття під своєю владою й у тривалій війні з київським князем зумів остаточно тут закріпитися.

У 1144 р. Володимирко переніс столицю з Перемишля, що стояв на самому кордоні, до міста Галича на Дністрі. Відтоді підкарпатські землі почали називати Галицьким князівством. Місто мало міцну фортецю, оточену складною системою земляних валів і ровів. На околицях давнього Галича були поклади солі, що сприяло перетворенню міста на ремісничий і торговельний центр. Тут були ювелірні, гончарні, ковальські й склоробні майстерні.

Л. Пилиховський. Галицький князь Володимирко. Гравюра

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за правління Ярослава Осмомисла (1153—1187). Його прозвали Осмомислом за гострий розум і володіння вісьмома іноземними мовами. Ярославові володіння простягались уздовж Дністра далеко на південь. Навіть землі в нижній течії Дністра й Дунаю опинились у залежності від Галича. Зросло значення Дністра в міжнародній торгівлі, а це, у свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Головними були Перемишль, Звенигород, Теребовль, Галич. Навколо Перемишля розташувалися міста-фортеці Любачів, Ярослав, Сянок. Вони займали важливі стратегічні позиції на західних рубежах Галицької землі.

Л. Пилиховський. Галицький князь Ярослав Осмомисл. Гравюра

Давній Галич славився білокам’яними храмами. За Ярослава Осмомисла на горі Крилос виростає нова святиня Галицького князівства — Успенський собор, а також пишно оздоблений фресками та мозаїкою мурований палац із двірською церквою, великим ринковим майданом, густо заселеним боярами, купцями й ремісниками. Підступи до міста охороняли оборонні вали з ровами та вежі. Мурований палац Ярослава Осмомисла прикрашали настінні малюнки із сюжетами кінських перегонів, полювання з псами на оленів, зайців, кабана та зубра, яке описує візантійський історик Микита Хоніат. Розповідаючи про події, пов’язані з перебуванням у Галичі у XII ст. константинопольського царевича Андроника Комніна, Хоніат згадує багатство розкішного двору Ярослава Осмомисла.

Успенський собор став науково-освітнім і культурним центром Галицького князівства. Тут був створений Галицько-Волинський літопис та інші писемні пам’ятки ХІІ—ХІІІ ст.

Під час розкопок фундаменту було знайдено також княжий саркофаг Ярослава Осмомисла.

Галицький князь мав вплив на міжнародні справи, підтримував дипломатичні відносини з Візантією та Священною Римською імперією.

У нього жив візантійський царевич Андроник Комнін, який згодом став імператором. Ярослав Осмомисл мав дружні відносини з Польщею та Угорщиною. Він був одружений із дочкою суздальського князя Юрія Довгорукого, Ольгою.

Успенський собор (Мстиславів храм). м. Володимир-Волинський. Сучасне фото

Галицький бронзовий водолій. ХІІ—ХІІІ ст.

Монети, знайдені на території давнього Галича: арабські срібні дирхеми, чеські, візантійські, римські й угорські

З повагою каже автор «Слова о полку Ігоревім» про Ярослава:

Галицький Осмомисле Ярославе!

Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі,

Підперши гори угорські своїми залізними військами,

Заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї...

Могутність Галицького князівства опиралася на розвинуте землеробство, торгівлю, майстерність ремісників, зосереджених у багатьох містах. Однак найважливішою галуззю економіки, яка приносила величезні прибутки князям і боярам, було добування й продаж солі. Окрім того, через Галицьку землю проходили міжнародні торговельні шляхи із Західної Європи до Києва й далі на Схід, а також із Скандинавії та Прибалтики на Балкани, до Константинополя. Мито, узяте з купців, також ішло до княжої казни та боярських комор.

Галицькі бояри були нащадками правлячої верстви Хорватії — племінного княжіння, яке підкорив Володимир Великий. Вони залишалися найбагатшими й наймогутнішими в Русі-Україні. Їхнє економічне становище часто визначало незалежну політику щодо свого князя. Ярославу Осмомислу, як свого часу й Володимиркові, часто доводилося вести боротьбу з місцевим боярством, яке не хотіло миритись із втратою свого впливу на державні справи.

Виконайте завдання з історичною картою:

1. Покажіть (запишіть), із якими державами межувала Русь у другій половині XI — на початку XIII ст.

2. Покажіть (запишіть) на карті князівства, що постали на території Русі на початок XIII ст.

3. Визначте головні політичні та культурні центри Русі в період роздробленості.

4. Покажіть (запишіть) місця, де відбувалися князівські з’їзди.

   

Розгляньте мініатюру з літопису.

Знайдіть у тексті підтвердження зображенню (запишіть).

Дослідіть, які події відбувалися в інших князівствах Русі-України, коли в Галичі правив Ярослав Осмомисл. Чи міг князь бути якось із ними пов’язаний?

Створіть лінію часу і позначте події на ній.

Князь Ярослав Осмомисл (1152-1187) радиться з боярами. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

Галичина, на думку дослідників, відзначалася особливим політичним устроєм — значним впливом боярства. Тож Галицьке князівство вважають взірцем олігархічного правління. Місцеве боярство формувалося не з князівської дружини, як на інших руських землях, а з родоплемінної знаті. Тому надзвичайно впливові й заможні галицькі бояри намагалися тримати під постійним контролем будь-яку діяльність князя — не лише його внутрішню й зовнішню політику, а й навіть приватне життя. Ярославові Осмомислу (1152—1187) вдалося дещо приборкати бояр, залучивши їх до державної служби.

Волинське князівство

Волинська земля, споконвіку заселена племенами волинян, отримала назву від давнього її центру — м. Волиня на Західному Бузі. Утім на початку XI ст. столицею Волині став Володимир, заснований київським князем Володимиром Великим.Воно було побудоване майже в центрі князівства на річці Лузі.У XII ст. князь Мстислав Ізяславич побудував тут кафедральний храм Успіння Богородиці, який ще багато століть залишався головним собором Володимира. Володимир був добре укріпленою фортецею й торговельно-ремісничим центром Волинської землі. Тут розвивалися ремесла: зброярство, каменеобробне та гончарне виробництво, ювелірна справа. У місті розміщувалися торговельні колонії німців, новгородців, євреїв. Володимир був важливим осередком православ’я, центром єпископства, що в умовах польсько-католицького сусідства мало велике значення. Найбільшими містами були Червень, Белз, Бузьк, Луцьк, Пересопниця,Крем’янець. тощо. Волинська земля, розташована на перетині торговельних шляхів, обмінювалася товарами з Києвом, Литвою, Польщею, країнами Заходу.

Тривалий час Волинь залишалася вотчиною київських князів. Не мала власної князівської династії, тому нею управляли з Києва. Виділення Волині в окреме князівство довершив Ізяслав Мстиславович, онук Володимира Мономаха. Як і інші князі з Мономахової династії, він добивався влади в Києві й тричі на короткий час був київським князем. Але, наражаючись на запекле суперництво інших князів, основну увагу скерував на Волинь, де почав організовувати князівство для свого роду.

У політичній діяльності Ізяслав спирався на близькі зв’язки з Угорщиною, Польщею та Чехією. Джерела майже не зберегли відомостей про соціально-економічне життя Волині. На підставі даних пізнішого часу дізнаємося про сильне боярство, яке підтримувало князів і обстоювало окремішність Волинської землі. Волинь не уникнула поліцентризму, тобто дроблення на кілька політичних центрів між нащадками Ізяслава. Однак онукові Ізяслава Роману Мстиславовичу вдалося об’єднати Волинь і перетворити її на могутнє руське князівство. У 1187 р. князь Роман здійснив першу спробу об’єднати Волинське князівство з Галицьким.

Чому Волинське князівство утворилося пізніше за інші князівства на українських землях?