Водні ресурси Землі: їх господарське використання

Запаси водних ресурсів та їх значення

Серед природних ресурсів вода займає особливе місце. На протязі довгої геологічної історії вона створила на нашій планеті сприятливе середовище для виникнення всього живого, у тому числі й людини.

Водна оболонка земної кулі – океани, моря, ріки, озера – називається гідросферою. Запаси води на землі (об’єм біосфери) за сучасними підрахунками становлять близько 14млрд. км³. Більше 96% із цього об’єму припадає на солоні води світового океану.

Пропоную переглянути відеоматеріал в якості ілюстрації до уроку:

Запаси прісної води невеликі- з урахуванням частини підземних вод вони становлять біля 35 млн. км³. Причому 70% прісної води сконцентровано в льодових Антарктиди Гренландії і гірських вершинах. Близько 30% світових запасів прісних вод становить підземні, з яких доступними є невелика частина. Води рік і озер становлять незначну частину гідросфери – близько 200 тис км³ (близько 1%).

Вода — це один із природних ресурсів, без якого неможливе життя і діяльність людини. Суттєвою відмінністю води є, передусім, властивість безперервно відновлюватись внаслідок кругообігу, головним чином між океаном і сушею. Водні ресурси – це та частина запасів води, яка технічно і економічно доступна для задоволення потреб суспільства.

Потреба людини у воді постійно зростає, якщо в давні часи витрати води на людину становили 12-18 л. на добу, то в розвинених країнах вона сягає зараз 200–400 л. На початку ХХ ст. загальне водоспоживання у світі зросло приблизно у 7 разів, а на промислові потреби – у 21 раз.

Надзвичайно широке використання води людиною перш за все тому, що вона є продуктом безпосереднього споживання, й у великій кількості витрачається на культурно-побутові потреби. Як носій тепла вода використовується для обігрівання приміщень будівель. Не менш важливе її значення для відпочинку, туризму, спорту, лікування населення.

Особливо зросло використання води на виробництві, де вона застосовується практично у всіх технологічних процесах, є джерелом дешевої енергії. Так, на виробництво тонни чавуну витрачається до 200 м³ води, сталі - 100 м³ синтетичного волокна – 500 м³. В останні 20-40 років бурхливо розвивалися найбільш водоємні галузі промисловості — теплоенергетика, нафтохімічна, целюлозно-паперова, на потреби яких витрачається 80-90% усіх вод, що використовуються промисловістю.

Вода є складовою частиною продукції, що виробляється, розчинником, засобом обробки та транспортування сировини, охолоджувачем нагрітих агрегатів і механізмів. Значними водокористувачами є також гідроенергетика, рибне господарство та водний транспорт. У середньому на земній кулі темпи зростання водокористування оцінюються в 5-6%, а в деяких країнах — 10-12% за рік. 

Великі витрати води і в сільському господарстві, де на вирощування тони зерна потрібно близько 1500 м³, а бавовни – до 7500 м³ води. Сільське господарство за недостатньої природної зволоженості може одержувати високі та стійкі врожаї лише шляхом зрошення. У посушливі роки для зрошення озимої пшениці необхідно від 1,5 до 2,6 тис. м³ води на 1 га за вегетаційний період, кукурудзи — 2,2-3,6, овочів — 1,6-4,0, садів і виноградників — 1,6-3,6 тис. м³. При вирощуванні рису на 1 га необхідно приблизно в 6 разів більше води, ніж при вирощуванні пшениці.

Зростання виробництва збільшує потреби у воді в деяких розвинутих країнах до їх відновлювальних об’ємів або перевищує їх. Це в свою чергу сприяє швидкому забрудненню природних вод в результаті скидання неочищених або погано очищених промислових, сільськогосподарських і комунальних стоків у річки та водойми.

Скидання відпрацьованих забруднених вод у водойми призводить до погіршення якості води. В ріки та інші водоймища скидається майже 450 км³ стічних вод, при цьому майже половина з них без попереднього очищення. Для того, щоб води зберегли свою здатність самоочищатися, необхідно не менш як десятикратне розведення стоків чистою водою. Забруднена вода не тільки не придатна для використання, але й завдає непоправної шкоди природному середовищу.

За призначенням води умовно поділяються на питну та промислову воду, у кожній з них вміст домішок регламентується відповідними стандартами.

Питна вода згідно із санітарними вимогами має бути безпечною для вживання, не мати запаху, присмаку та забарвлення. Вода придатна для пиття, не повинна містити домішок більше встановленої норми, оскільки їх надмірність шкідлива для життя організмів.

За останні десятиліття змінилося ставлення до води як до природного ресурсу. Попередня впевненість у їх необмеженості змінилася занепокоєнням за її кількість і якість, що зумовлено збільшенням використання води, виникненням дефіциту її у багатьох районах і різким погіршенням якості води.

Усі водні об'єкти складають єдиний державний водний фонд. До нього належать річки, озера, водосховища й інші поверхневі водойми та водні джерела, а також води каналів і ставів, підземні води й льодовики, внутрішні морські води, територіальні води держави. Водний фонд — це не маса води, яка вимірюється в літрах, кубометрах, а є сукупність якісно різних водних об'єктів.

Проблему водозабезпечення зумовлює не стільки збільшення кількості використовуваної води, скільки зростання кількості стічних вод. Тому людству загрожує не нестача води взагалі, а нестача чистої прісної води, не кількісне, а якісне виснаження водних ресурсів. За оцінками ООН, майже третина населення земної кулі відчуває нестачу питної води або вживає її недостатньо чистою.

Питання для закріплення матеріалу:

1. Що таке водні ресурси?

2. Які галузі промисловості найбільш водоємні?

3. Яка кількість води (приблизно) потрібна для вирощування 1 тонни зерна?

4. В чому є головна проблема водозабезпечення?

Використані джерела:

1. http://eprints.library.odeku.edu.ua/id/eprint/3404/1/Daus_Otthenash_Gidroeko_osnovi_KL_2018.pdf

2. https://stud.com.ua/105764/geografiya/gospodarske_vikoristannya_vodnih_resursiv