Дихання. Кисень потрапляє у воду з атмосферного повітря, а також у процесі фотосинтезу водних рослин. У воді вуглекислого газу майже в 700 разів більше, ніж у повітрі. Деякі риби дуже чутливі до нестачі кисню (форель, харіус), тому живуть у гірських річках і струмках. Інші риби (карась, сазан, плотва) невибагливі до вмісту кисню, тому можуть жити на дні глибоких водойм. Узимку, коли водойми сковані льодом, може настати замор риби – масова гибель від задухи. Щоб кисень надходив до води, роблять лунки. Замор риби може статися і влітку, коли внаслідок процесів гниття майже повністю витрачається розчинений у воді кисень.

Риби і раки дихають зябрами. Це спеціальні органи, які дістають з води розчинений в ній кисень. Жаби, перебуваючи під водою, дихають шкірою. А звірі, які опанували водне середовище дихають легенями, піднімаючись на поверхню води, щоб вдихнути повітрям. Так само поводяться і водяні жуки. Тільки у них, як і в інших комах, не легені, а особливі дихальні трубочки – трахеї.

Пристосування до освітлення. У водному середовищі менше світла, ніж в наземно-водному. Тому підводні рослини і водорості найкраще ростуть на невеликій глибині, де достатньо сонячних променів. Що далі в глибину, тим стає темніше, рослинності стає менше, а потім вона зовсім зникає.

У океанах і морях на глибині нижче 200 м – панує сутінок, а ще нижче - суцільна темінь. На глибинах живуть лише тварини. Вони харчуються «падаючими» з верхніх шарів мертвими рештками різних морських мешканців.

Переміщення тварин. У воді активно пересуваються великі тварини, здатні долати великі відстані та сильні течії: риби, кальмари, кити. У прісних водоймах – риби, жаби, комахи. Найголовніша особливість багатьох морських тварин – пристосування до плавання. У більшості з них тіло має обтічну форму і змащене слизом, що зменшує тертя при пересуванні. Розвинені пристосування для підвищення плавучості – це скупчення жиру в тканинах, плавальні міхури у риб. Є ще інші пристосування для плавання: плавники – у дельфінів, китів. У моржів і тюленів – ласти. У бобрів, видр, водоплавних птахів, жаб – перетинки між пальцями. У жуків-плавунців – плавальні ніжки, схожі на весла.

Форма тіла риб залежить від того, на якій глибині вони мешкають і який спосіб життя ведуть.

Наприклад, у донних риб тіло часто сплюснуте внизу. У камбали, що лежить на дні, воно нагадує плоский диск. Житель морського дна – вудильник схожий на камінь, зарослий водоростями. Перед мордою з голови у нього звисає виріст – «вудка» з «фонариком» на кінці. «Вудка» і «фонарик» заманюють дрібних рибок – їжу для вудильника. Забарвлення і форма тіла роблять його непомітним для ворогів.

Майже у всіх риб спина темніша від боків, а найсвітліша частина – черево. Таке забарвлення маскує тварину як з повітря, так з товщі води. У прісноводних риб забарвлення тіла зазвичай бурувато-зеленувате, що нагадує жовтуватий відтінок прісної води і забарвлення водяної рослинності.

Висновки

У водному середовищі одним з найголовніших чинників є кисень.
Організми по-різному пристосувалися до засвоєння кисню у воді.
На розміщення організмів у водному середовищі впливає кількість освітлення.
Суттєва ознака мешканців водного середовища - пристосування до переміщення у воді.

Домашнє завдання. ст.176- 180 вивчити. Виконати завдання № 5 на ст.180 після параграфа у зошиті.

На прикладі кількох рослин і тварин своєї місцевості дослідіть і запишіть у робочому зошиті їх пристосування до життя у водному середовищі. Це завдання можете виконати, обравши для спостереження мешканців акваріуму. Надішліть фото роботи.