1957 року американський учений Карлтон Гайдушек описав нове захворювання – куру етнічної групи папуасів-канібалів Нової Гвінеї.
Хвороба
виникала в результаті вживання в їжу мозку загиблих одноплемінників під час ритуального канібалізму.
Симптоми були такі: порушення ходи, біль у колінах, головний біль, підвищення температури, кашель і нежить, загальне нездужання. Характерною особливістю хвороби є підвищена збудженість, безпричинний сміх, тривала посмішка.
Саме тому цю хворобу місцеві мешканці й назвали куру – «смерть, що сміється». З припиненням канібалізму захворювання зникло.
Скрепі – неврологічне захворювання овець, що супроводжується загибеллю тварин. Захворювання було відоме в Англії ще в 1732 р.

Ураження виявляють лише в головному мозку. Мозкова тканина при цьому нагадує губку. Тому скрепі віднесено до губкоподібних енцефалопатій.
Одним з визначних наукових досягнень ХХ ст. в галузі біології та медицини стало відкриття в 1982 році американським молекулярним біологом, професором С. Прюзинером нового типу інфекційних агентів – пріонів.
Пріони (від англ. proteinaceous infectious particles) – інфекційні білкові частки. Це аномальна форма білка, що змінює на подібну форму вже існуючий білок. Пріони не передають своїх спадкових ознак молекуламнащадкам, бо не здатні до розмноження. Ці інфекційні агенти спричиняють невиліковні захворювання центральної нервової системи людини та тварин – губкоподібні енцефалопатії.
На відміну від більшості інших збудників інфекційних захворювань, зокрема вірусів, пріони дуже стійкі до різноманітних фізикохімічних факторів (нагрівання, іонізуючого та ультрафіолетового опромінення тощо).
Пріонні білки формують стрижнеподібні частки, діаметром 10–20 нм і завдовжки 100–200 нм – амілоїдні фібрили. За структурою вони є полімерами: кожна містить близько тисячі молекул пріону.
Клітинним аналогом інфекційного пріонного білка є нормальний білок. Відмінність між ними полягає в конформації молекули – вторинній і третинній структурі, незважаючи на однакову первинну (амінокислотну послідовність). Інфекційний пріонний білок з аномальною тривимірною структурою здатний каталізувати структурне перетворення відповідного нормального клітинного білка в собі подібний – пріонний.
У людини відомо чотири хвороби, спричинені пріонами: куру, хвороба Крейтцфельдта–Якоба, синдром Герстмана–Шрауслера–Шейнкера та смертельне родинне безсоння.
Заразитися можна пріонами, що містяться в їжі, оскільки вони не руйнуються ферментами травної системи. Безперешкодно проникаючи крізь стінку тонкого кишечнику, пріони потрапляють у цент ральну нервову систему.
Особливу групу пріонних захворювань становлять спадкові хвороби, спричинені мутацією гена пріонного білка.
Надійних методів лікування пріонних захворювань, на жаль, поки що не існує, хоча їх пошук триває невпинно.
Перегляньте презентацію про віроїди і пріони: