ВІЛ/СНІД: проблема людини і проблема людства. Епідемія ВІЛ-інфекції/СНІДу: загроза людині. Умови і шляхи інфікування ВІЛ. Формула індивідуального захисту.

В — вірус (збудник захворювань);

І — імунодефіциту (відсутність захисної реакції організму від хвороб);

Л — людини (особистість, індивідуаль­ність).

С — синдром (ряд ознак, що характерні для певної хвороби);

Н — набутого (того, що з'явилося протя­гом життя);

І — імунного (стосується імунної системи);

Д — дефіциту (брак чогось, у даному ви­падку захисної реакції).

3.   Інформаційне повідомлення «ВІЛ в Україні»

За оцінками ВООЗ (липень 2004 року) 189 000-590 000 українців інфіковані на ВІЛ або хворіють на СНІД, що складає приблизно 0,7-2,9 % населення. У таких регіонах України, як Одеська, Ми­колаївська, Дніпропетровська, Донецька області і АР Крим спостерігається найвищий рівень розповсюдженості ВІЛ-інфекції. На початковій стадії епідемії в Україні біль­шість тих, хто був інфікований, були спо­живачами ін'єкційних наркотиків. Однак за останні 10 років вірус вийшов із середовища споживачів ін'єкційних наркотиків і розпо­всюджується серед усіх груп населення. Проте у суспільстві залишається точка зору, що на СНІД хворіють люди, що працюють у секс-бізнесі та ті, що вживають наркотики.

Але статистика свідчить про те, що біль­ша частина ВІЛ-позитивних людей — це особи віком від 19 до 39 років. За останні п'ять років збільшується кількість інфіку­вання жінок, так званих «домогосподарок». Сьогодні всі шари населення мають ризик отримання інфекції.

Толерантність—повага і визнання рівності, відмова від домінування та примушування, визнання права інших людей на власні думки та погляди.

Стигма — це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи людей в очах суспільства.

Дискримінація — це ізоляція або відторгнен­ня людини суспільством, яке формує до ній несправедливе, упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або того, що оточуючі вважають її членом такої групи.

Якщо ти дізнався, що у тебе ВІЛ: 

• подумай, кому необхідно сказати про  свій діагноз, а кому ні. Будь готовий  до того, що деякі люди можуть відмовитися від спілкування з тобою, коли  дізнаються про твій діагноз;                                                                                                                            

• дізнайся у лікаря, що необхідно робити, щоб уникнути інших інфекцій і хвороб, у першу чергу простудних, венеричних і опортуністичних;

• дізнався про свої обов'язки і права;

• сприймай себе таким, який ти є. Тобі жити ще мінімум декілька років. Краще про­вести ці роки у злагоді із самим собою;

• не шукай винних у твоєму заражені.  А якщо все ж таки знайдеш, пам'ятай, що після  цього у тебе не зникне ВІЛ;

• пам'ятай, що лікарі не всесильні, а такі ж люди, як і ти. Від тебе вони відрізняються тільки тим, що більше знають про ВІЛ;

• пам'ятай, що через рік твоє здоров'я буде таким же, як і тепер. А що буде через 7 років і далі, залежить від тебе;

  Пам'ятайте, що ВІЛ або СНІД — не привід для дискримінації. Люди, що живуть з ВІЛ/ СНІД також відчувають емоції і почуття. Такі люди відчувають себе ізольованими, не отримуючи підтримку, у якій є потре­ба. Саме толерантне ставлення кожного з нас може змінити думку суспільства на цю проблему.